88. Принцип економічного добробуту

ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ - напрямок у економічній науці, прихильники якого стверджують, що в ринковій економіці потрібне втручання держави, аби вона у такий спосіб розподіляла блага, щоб кожен індивід взяв належну участь у суспільному добробуті.

А. Пігу — автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут, що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті. Розвиваючи свою ідею, Пігу стверджував, що «економічні» причини діють на економічний добробут будь-якої країни не прямо, а через створення й використання об'єктивного додаткового економічного добробуту, що його економісти називають національним доходом. У книжці «Економічна теорія добробуту» Пігу розвинув принцип «найбільшого блага для найбільшої кількості людей». Найвищого рівня добробуту можна досягти більш рівномірним розподілом доходів, хоча це може негативно вплинути на нагромадження капіталу й виробничу енергію.

89. Критерій та оптимум парето

Оптимум Парето — такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів.

Оптимум В. Парето показує максимальний економічний стан суспільства, добробут, за якого не можна досягти багатс-тва певної особи або декількох осіб без погіршення добробуту яко-їсь іншої особи, або інших осіб.

90. Оптимум Парето у виробництві

Вільфредо Парето (1848-1923), досліджуючи ефективність виробництва і розподілу товарів в ринковій системі господарювання за обмеженості ресурсів, прийшов до висновку, що в суспільстві складається такий стан, при якому ніхто не може поліпшити своє становище, досягти багатства без погіршення добробуту (стану) якоїсь іншої особи або інших осіб-учасників ринку. Таке розуміння ефективності в економічній літературі отримало назву оптимум Парето (див статтю, графік "Оптимум В. Парето").

Економічні ресурси, використані в процесі виробництва для створення життєвих благ і задоволення людських потреб, стають продуктом виробництва. Продукт - це абсолютний результат виробництва, його ефект.

91.Неокласична модель загальної ринкової рівноваги

Перша частина моделі покликана відобразити умову рівноваги на ринку товарів, друга частина — на ринку грошей. Умовою рівноваги на ринку товарів служить рівність інвестицій і заощаджень, на грошовому ринку — рівність між попитом на гроші і їх пропозицією (грошовою масою).

Зміни на ринку товарів викликають певні зсуви на ринку грошей і навпаки. Рівновага на обох ринках визначається одночасно нормою відсотка й рівнем прибутку, інакше кажучи, обидва ринки визначають одночасно рівень рівноважного прибутку й рівноважний рівень норми відсотка.

Модель, природно, дещо спрощує картину: передбачаються незмінність цін, короткий період, рівність заощаджень і інвестицій, попит на гроші відповідає їх пропозиції.

Крива IS показує співвідношення між відсотковою ставкою r і рівнем доходу Y, який визначається кейнсіанською рівністю S = I. І інвестиції I, і грошовий попит L залежать від рівня прибутку й відсоткової ставки.

IS — крива рівноваги на ринку товарів. Інвестиції знаходяться в оберненій залежності від норми відсотка. Наприклад, при низькій нормі відсотка інвестиції будуть рости. Відповідно, збільшиться дохід Y і дещо зростуть заощадження S, а норма відсотка знизиться, щоб стимулювати перетворення S в I