197. Охарактеризуйте життєвий цикл типового бактеріофага

Фаги як і інші віруси нерухомі. Взаємодія віруса з клітиною хазяїна починається після випадкового зіткнення у середовищі. Життєвий цикл бактеріофагів, які потрапили до клітини, може проходити двома шляхами, які суттєво відрізняються, виділяють вірулентних та лізогенних фагів.

Вірулентні фаги

Розвиток вірулентних фагів проходить у кілька етапів.

Адсорбція. Фаги можуть розвиватись не на будь-якій бактерії, а тільки на видоспецифічній. Специфічність хазяїна та фага обумовлюється специфічністю адсорбції, яка в свою чергу залежить від рецепторів, які присутні у клітинній стінці хазяїна. За ступенем специфічності виділяють поліфагів — здатні уражати кілька видів бактерій одного роду, монофагів — уражають бактерій одного виду, типові фаги — уражають тільки певний штам (тип) бактерій одного виду. Рецептори можуть знаходитись у ліпопротеїновому або у ліпополісахаридному шарі.

Ін'єкція (введення нуклеїнової кислоти фага у клітину). При цьому у фага Т2 базальна пластинка прикріплюється до клітини, чохол відростка скорочується, а порожній стержень проколює клітинну стінку, через нього геном віруса потрапляє до клітини. Порожня білкова оболонка залишається назовні.

Латентний період. Під час нього зупиняється синтез ДНК, РНК та білків клітини-хазяїна.

Синтез молекул фага. Починається синтез фагової ДНК зі зруйнованої ДНК хазяїна, а також синтез білків віруса.

Дозрівання Т-фагів — складний багатоступеневий процес, при якому спочатку утворюються капсиди, порожнина яких заповнена білками. Після розчинення цих білків порожнина заповнюється ДНК до певної щільності, капсиди закупорюються. Потім добудовуються компоненти відростка.

Вихід фагів. Під впливом ферменту лізоциму, синтезованому під контролем ДНК фагів, клітинна стінка бактерії руйнується, фаги виходять назовні та інфікують інші клітини-хазяїна.

Лізогенні фаги

Деякі фаги уражають клітини-хазяїна але не розмножуються у них автономно та не спричиняють лізису (руйнування) клітин до певного моменту. Такі бактеріофаги називають помірними або лізогенними, їх життєвий цикл був вивчений на прикладі фагу λ (лямбда) кишкової палички. При цьому нуклеїнова кислота фага потрапивши до клітини, інтегрується у бактеріальну хромосому за допомогою специфічних ферментів. Після цього на протязі кількох поколінь геном фага реплікується разом з геномом бактерії. Інформація, яка міститься у ДНК фага ніяким чином не проявляється. Такий стан може продовжуватись невизначено тривалий час. Але під впливом деяких факторів зовнішнього середовища ДНК вірусу вивільняється з геному бактерії та починається стадія вірулентного фага з побудовою вірусних часток та лізисом клітини-хазяїна.

198. Віруси як збудники захворювань людини

Віруси ─ дрібні збудники численних інфекційних захворювань людини і тварин. Є внутрішньоклітинними паразитами, не здатними до життєдіяльності поза живих клітин. Хвороби, які викликаються вірусами, легко передаються від хворих здоровим і швидко поширюються. Віруси є причиною і різних хронічних захворювань.  Це ─ віспа, поліомієліт, сказ, вірусний гепатит, грип, СНІД і т.д. Крім того, деякі тварини є переносниками вірусів людини, при цьому не хворіючи. 

Назва хвороби	вражаючі місця тіла	спосіб поширення
Грип	Дихальні шляхи:епітелій, що вистилає бронхи і легені	крапельна інфекція
Свинка	Дихальні шляхи, потім по всьому тілу через кров, слинні залози, а у чоловіків- статеві залози	крапельна інфекція(або контакта через рот із слиною)
кір	Дихальні шляхи(від ротової порожнини до бронхів), потім на шкіру та кишечник	крапельна
поліомієліт	глотка та кишечник, потім кров; інколи рухові нейрони СМ, тоді може наступити параліч	крапельна або через людські випорожнення

Поліомієліт - вірусне захворювання, при якому вражається сіра речовина центральної нервової системи. Збудник поліомієліту ─ дрібний вірус, що не має зовнішньої оболонки і містить РНК. Ефективним методом боротьби з даним захворюванням є жива поліомієлітная вакцина. Основне місце проживання ентеровірусів в природі - це організм людини, а точніше кишечник, звідси назва. Кишечник є єдиним резервуаром багатьох ентеровірусів, звідки віруси потрапляють в кров, у внутрішні органи, ЦНС. 

Вірусний гепатит - інфекційне захворювання, що протікає з поразкою печінки, жовтяничним забарвленням шкіри, інтоксикацією.

Кір - вірусне захворювання, що характеризується підвищенням температури, катаральними явищами з боку верхніх дихальних шляхів (кашель, нежить, охриплість голосу), запаленням слизових оболонок очей, порожнини рота і появою на шкірі висипу. При контакті з хворим на кір хворіють 98% нещеплених або не мають імунітету людей. Вакцина готується з живих ослаблених вірусів кору.