Характеристика інкасової форми розрахунків
Розрахунки інкасо - передбачають, що продавець направляє до банку, в якому відкритий його рахунок, інкасове доручення у комплекті з обумовленим у контракті набором документів та доручає цьому банку-ремітенту здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок покупця (інкасуючим банком), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим (представляючим) банком лише після згаданих платежу або акцепту. Такі розрахунки регулюються міжнародним документом "Уніфіковані правила по інкасо" (редакція 1995р.).
Інкасо - виручка, отримання грошей від боржника шляхом пред'явлення йому платіжних документів через банк.
Інкасове доручення - це письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів. Інкасове доручення містить:
• номер ЗТК;
• найменування товару;
• повну адресу платника або Його довіреного, якому повинні бути надані на акцепт документи;
• зазначення, що платіж повинен бути здійснений без затримки (або в Інший строк); ;
• зазначення, що товаророзпорядчі документи повинні бути видані покупцю лише проти платежу;
• якщо ЗТК передбачає поставку товару декількома партіями, то дозвіл на здійснення часткових платежів;
• зазначення про розділ оплати комісії банкам, які беруть участь в операції;
• інструкції банкам відносно здійснення протесту у випадку відмови покупця від оплати.
У міжнародній банківській практиці інкасові послуги являють собою "отримання, передану та надання для платежу тратти, векселя, чека або іншого інструмента інкасуючим банком покупцю з наступним направленням отриманих коштів на рахунок постачальника" (ВРР Bank Training & Concultancy.- London, 1995 - Chapter "Collections".- P. 1.).
Залежно від того, який тип документів пред'являється банкам, розрізняють два типи інкасо:
• документарне інкасо - коли інкасуючі операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу. Важливою особливістю документарного інкасо є те, що комплект інкасованих комерційних документів може включати у себе коносамент, який є документом, що дає право власності на товар. Маючи у розпорядженні повний комплект підписаних оригіналів коносамента, банк зберігає контроль над товаром доти, доки імпортер:
- не оплатить товар;
- не акцептує тратту;
- не виставить простий вексель або боргову розписку; 1
• чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. У даному разі банки мають справу лише з векселями, борговими розписками або чеками для отримання платежу від імпортера, а робота банків з рахунками, коносаментами та іншими комерційними документами відсутня.
У міжнародній практиці зустрічається інкасо без документів, яке застосовується у тих випадках, коли товар'Потрібен покупцю негайно і відправляється повітряним або наземним транспортом, до того ж не виключено, що він надійде раніше, ніж документи, відправлені поштою. Тоді документи висипаються разом із товаром, але на адресу банку покупця. Цей банк одержує розпорядження та інструкції від банку продавця шляхом телекса, факсу або через комп'ютерну мережу.
Послідовність розрахунків по інкасо така:
1) імпортер (покупець) звертається за банківською гарантією платежу на повну суму ЗТК до свого банку (інкасуючого банку);
2) банк імпортера (у разі своєї згоди) надає через банк експортера (банк-ремітент) банківську гарантію платежу експортеру (продавцю);
3) продавець перевіряє банківську гарантію платежу;
4) продавець відвантажує товар на адресу покупця або зазначеного ним вантажоотримувача (4а) та передає до банку експортера (банку-ремітента) інкасове доручення (доручення виплати на інкасо), а також обумовлений у контракті комплект документів (специфікацію, сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок, страховий поліс, коносамент), та, якщо необхідно, комплект тратт (46);
5) банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму. При цьому він не повинен перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності; •
6) банк-ремітент пересилає інкасове доручення разом із комплектом документів до інкасуючого банку;
7) інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму;
8) інкасуючий банк переказує гроші через банк-ремітент продавцю (8а) та інформує платника (покупця, імпортера) про прибуття документів і передає їх йому для перевірки (86);
9) платник протягом певного терміну (термін попереднього акцепту) досконально перевіряє відповідність змісту документів умовам ЗТК; тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює ЗО дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту (у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди) встановлюються у ЗТК;
10) платник, переконавшись, що поставка здійснена згідно з умовами. ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи свою згоду на вже здійснений платіж; він, таким чином, викуповує документи;
11) інкасуючий банк ставить на документах позначку про оплату,
12) інкасуючий банк передає документи покупцю як товаророзпорядчі для отримання вантажу у перевізника;
13) інкасуючий банк направляє баику-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;
14) банк-ремітент зараховує кошти на рахунок продавця;
15) банк-ремітент інформує продавця проте, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на Його раїунок надійшла така-то сума у виконання такого-то Інкасового доручення. На цьому розрахунок інкасо завершений.
Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обґрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.
Причини відмови від платежу такі:
• помилки продавця при складанні документів. Продавець має внести відповідні виправлення і знов направити у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні несе сторона, яка допустила помилки;
• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець має направити у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв'язку усіх комерційних питань; .
• якщо покупець відмовляється від платежу з причини фінансових утруднень або з іншої неправомочної причини, продавець пред'являє до оплати гарантію банку.
Інкасо - це відносно нескладна і недорога для контрагентів банківська операція. Частіше витрати по її оплаті розподіляють між сторонами порівну або кожний з контрагентів несе їх на своїй території. Якщо ж у контракті умови оплати послуг банку не зафіксовані, то вони покладаються на продавця.
Інкасо е формою розрахунків, яка більш вигідна покупцю. Він оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь не потрібна валюта і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.
Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Річ у тім, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні залізнична станція тощо. А документи при інкасо можуть бути одержані при неодмінному здійсненні платежу.
Проте експортери повинні враховувати і такий варіант, що у деяких країнах, перш за все неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк покупця передасть йому документи тільки проти платежу.
Інкасо має й очевидні для продавця недоліки. Перш за все е ризик невикупу товарних документів після того, як товар уже відправлений імпортеру; Це може статися при зміні кон'юнктури ринку, якщо товар купувався для перепродажу й імпортеру стає вигідніше оплатити витрати, або ж під час транспортування вантажу з'ясовується, що покупець виявився неплатоспроможним.
Тому експортеру рекомендується використовувати інкасо, тільки якщо він впевнений у надійному фінансовому становищі покупця; не зайвим є для продавця попередній підбір іншого можливого покупця.
Крім того, для продавця є незручним тривалий термін (від декількох тижнів до декількох місяців) одержання платежу після поставки товару. Міжнародна практика показує, що при розрахунках на умовах негайного платежу максимальний строк оплати по інкасо звичайно становить 80-90 днів, мінімальний - 15 днів, а в середньому - ЗО днів, незважаючи на те, що нормативним в строк 10 днів. Враховуючи те, що при інкасовій формі розрахунків банки не тільки не відповідальні за платіж або акцепт тратти покупцем, а й не мають реального права впливати на своєчасність виконання покупцем своїх платіжних зобов'язань, у ЗТК доцільно включити додаткові умови:
• встановити граничну кількість днів на оплату після отримання документів іноземним банком і передбачити штрафні санкції до покупця за затримку платежів понад встановлені граничні терміни; у таких випадках в інкасовому дорученні інкасуючому/представляючому банку даються інструкції, в якому розмірі і з якого строку починати нарахування процентів та пені на користь експортера;
• передбачити оплату товару банком країни-експортера з наступним повідомленням банку-отримувача телеграфом, факсом, e-mail про прийняття НИМ'на інкасо документів продавця та про відсилання їх банку покупця; при телеграфному інкасо покупець платить не проти одержання документів у своєму банку, а проти направленого безпосередньо йому Телеграфного повідомлення банку продавця про прийняття документів на інкасо. Отже, в інтересах продавця прискорюється платіж, і він має час, щоб при виникненні ризику неплатежу повернути вже відвантажений товар (особливо якщо він не перетнув кордон) або якось інакше ним розпорядитись.
Порівняння основних переваг та недоліків інкасової форми розрахунків свідчить, що її використання доцільне, коли експортер не бажає поставляти на відкритий рахунок, але може відмовитись від гарантій, які надає акредитивна форма розрахунків.
Експортеру доцільно погоджуватись на інкасову форму розрахунків, якщо:
• інкасо використовується на принципах взаємності;
• контрагенти довіряють один одному;
• можливість та бажання покупця здійснити платіж не викликає сумніву;
• політичні, економічні та правові умови у країні імпортера стабільні;
• країна імпортера не накладає обмежень на імпорт та відповідні йому валютні платежі; якщо державні обмеження на переказ валюти існують, то експортер має бути впевнений, що імпортер отримав необхідні дозволи;
• товар, що поставляється не виготовлений в одиничному екземплярі. Оскільки зазвичай яка-небудь із зазначених умов не виконується, більшість
розрахунків по інкасо здійснюється з наданням банківських гарантій платежу; у разі використання векселів експортери наполягають на авалюванні векселя банком імпортера або першокласним міжнародним банком.
У ЗТК може використовуватись таке формулювання розрахунків у формі документарного інкасо:
"Платежі за цим контрактом здійснюються Покупцем таким чином:
I, 80% вартості поставок (двісті тисяч евро) протягом ЗО днів з дати отримання Електронбанком у м.Львів на інкасо таких документів:
1)рахунка Продавця у 4-х екз. на двісті тисяч евро;
2) повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписаних на ім 'я Покупця, порт Одеса;
3) пакувальних листів у 3-х екз,;
4) гарантійного листа Продавця про якість та комплектність поставленого обладнання у 2-х екз.;
5) протоколу про випробовування обладнання у 2-х екз.;
6) копії чинної експортної ліцензії, якщо вона необхідна;
7) страхового поліса на повну суму контракту плюс 10% на умовах "усіризики". Одночасно по одному екземпляру документів по пп. 1,3,5 висипаються поштою
безпосередньо на адресу Покупця.
Оплата здійснюється тільки за умови комплектних поставок.
II. 20% вартості поставок (п'ятдесят тисяч евро - гарантійна сума) після пуску обладнання в експлуатацію та закінчення гарантійного строку протягом ЗО днів з дати отримання Електронбанком у Львові для Покупця на інкасо таких документів:
1)рахунка Продавця у 4-х екз. на суму п 'ятдесят тисяч евро;
2) протоколу про проведення остаточних випробовувань та пуску обладнання вексплуатацію, підписаного представниками Продавця та Покупця, який підтверджує досягнення обладнанням гарантійних якісних та кількісних показників.
Гарантійна сума не може розглядатись як неустойка.
НІ. Усі витрати банку Покупця з інкасо несе Продавець, а банку Продавця — Покупець",
Або простіше:
"Платіжза проданий та відвантажений за цим контрактом товар буде здійснений готівкою негайно через банк проти телеграфного повідомлення банку Продавця про прийняття ним на інкасо обумовлених у контракті товарних документів та про їх відправлення банку Покупця ".
Або:
"Розрахунки за товари за цим Контрактом будуть здійснюватись документарним інкасо через банки-кореспонденти (офіційні назви). Платіж готівкою (або акцент векселів/тратт) буде здійснений проти подання Продавцем таких документів:.,.
Інкасуючий банк передасть товаророзпорядчі документи Покупцю лише після списання з його рахунку суми платежу та акцепту ним векселів (тратт) ".
Розрахунки у формі документарного інкасо застосовуються і при нетоварних платежах:
• при виплаті авансу;
• при розрахунках по взаємних претензіях, що має бути передбачено умовами ЗТК із зазначенням, проти яких документів здійснюються платежі (рахунки-фактури, товаросупроводжувальні документи при поставках запасних частин, протоколи узгодження претензій тощо).
На рис.1 наведена спрощена схема інкасової форми розрахунку.
Рис.1. Схема інкасової форми розрахунку. Послідовність здійснення розрахунків описана вище.
Вибір між інкасовою та акредитивною формами розрахунків визначається співвідношенням сил учасників угоди, обумовленим кон'юнктурою ринку та рівнем їх професійної підготовки. При цьому враховується існуюча практика або звичаї міжнародної торгівлі.
При укладенні ЗТК на значну суму, коли продавцю важливо застрахувати себе від ризику неплатежу з боку покупця, а покупець не готовий платити авансом або виставляти гарантію банку, експортери наполягають на відкритті безвідкличного та підтвердженого акредитива.
При експорті товарів у країни, що розвиваються, застосовується акредитивна форма, оскільки при інкасовій формі у даному випадку немає гарантії оплати товаруу валюті.
У торгівлі з африканськими країнами переважно використовуються надійні для продавця види акредитивів і, крім того, приймаються зобов'язання тільки перевірених банків.
У торгівлі з екссоціалістичними країнами при взаємних розрахунках у ВКВ найкращою формою також є акредитивна.
Інкасовою операцією називають форму розрахунків за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передаванні останньому відповідних товарних документів. Розрахунки при інкасо здійснюються згідно з “Уніфікованими правилами з інкасо” прийнятими Міжнародною торговою палатою і мають такий порядок:
1) після відвантаження товару, експортер (довіритель) оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи останньому проведення інкасової операції;
2) банк експортера (банк-ремітент) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);
3) інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від нього суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);
4) інкасуючий банк зараховує на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу і повідомляє його про це;
5) банк-ремітент розраховується з експортером.
Розрізняють декілька видів інкасо. Основні з них:
1) Просте (чисте) інкасо – це інкасо простих і переказних векселів, чеків, інших платіжних документів. Іншими словами – це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами.
2) Документарне (комерційне) інкасо – це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум платежу експортеру. Тобто, це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів).
3) Інкасо з негайною оплатою – тобто такий вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержуючи від експортера платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає імпортеру і переказує кошти на кореспондентський рахунок банку-ремітенту, у випадку відсутності на рахунку імпортера необхідних коштів, інкасуючий банк надає йому позику.
4) Телеграфне інкасо – є такою операцією, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримано телеграфне повідомлення інкасуючого банку про прийом товарних документів на інкасо. Цей вид інкасо не дістав широкого застосування.
Після відправлення товару експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти на умовах, що вказані в інкасовому дорученні, яке містить повні й точні інструкції. Розрізняють два основних види інкасового доручення:
- документи видаються платнику під платіж;
- документи видаються під акцепт.
Інколи практикується видача документів імпортеру без оплати під його письмове зобов’язання здійснити платіж у встановлений термін. Використовуючи такі умови, імпортер має можливість реалізувати куплений товар, отримати виручку і потім оплатити інкасо експортеру. З метою прискорення одержання валютної виручки експортером банк може зарахувати тратти або надати кредит під комерційні документи.
Таким чином, інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо). При настанні строку платежу акцептовані векселі відправляються для оплати на інкасо (чисте інкасо).
Розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне зобов’язання якого полягає в здійсненні платежу під товарні документи, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту. Однак експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилання безпосередньо покупцю одного з оригіналів коносамента для прискорення одержання товару.
Схема розрахунків по документарному інкасо та її характеристика
Банки, які надають учасникам зовнішньоекономічної діяльності послуги з інкасування, несуть відповідальність лише за пересилання та пред'явлення отриманих від клієнта документів, а також за перерахування клієнту отриманих за пред'явленими документами грошових коштів. Банки не несуть зобов'язань зі здійснення акцепту або платежу у випадку, коли платник не має можливості виконати свої зобов'язання з інкасо.
Відсутність у експортера платежу є причиною того, що документарне інкасо, як правило, використовується для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними договорами з покупцями, які мають стійку ділову репутацію та є резидентами держав з низьким політичним та економічним ризиком.
Учасники інкасової форми розрахунків
Принципал (drawer) — особа, яка доручає операцію з інкасування своєму банку.
Найчастіше довірителем виступає продавець товару (підрядник, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг) за зовнішньоекономічним договором.
Основні дії принципала:
- підписання зовнішньоекономічного договору, який передбачає використання інкасо як форми розрахунків;
- відвантаження товару перевізникові;
- отримання від перевізника транспортних документів;
- подання інкасового доручення та документів для інкасування.
Банк-ремітент (remitting bank) — банк, якому принципал доручає операцію з інкасування.
Як правило банком-ремітентом є банк, який обслуговує поточний рахунок довірителя, або інший банк, розташований в країні довірителя.
Основні дії банку-ремітента:
- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню
- призначення інкасуючого банку, якщо такий не був призначений
принципалом;
- пересилання документів до інкасуючого банку;
- зарахування платежу на рахунок принципала.
Інкасуючий банк (collecting bank) — банк, який не є банком-ремітентом, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення.
Інкасуючим банком переважно призначається банк, з яким банк-ремітент уклав договір про інкасування, або банк який має кореспондентські відносини з банком-ремітентом.
Як правило, інкасуючий банк вказується принципалом в інкасовому дорученні. За відсутності такої вказівки банк-ремітент може самостійно вибрати для інкасування будь-який банк, який знаходиться в країні платника.
Основні дії інкасуючого банку:
- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;
- підтвердження отримання документів;
- направлення повідомлення про платіж/акцепт/неплатіж/неакцепт;
- переказ платежу до банку-ремітента.
Якщо інкасуючий банк уповноважений на представлення документів платнику, він також виконує всі дії, які входять до компетенції представляючого банку.
Представляючий банк (presenting bank) — інкасуючий банк, який здійснює представлення документів платнику.
Зазвичай представляючим є банк, який обслуговує поточний рахунок заявника акредитива, або інший банк, розташований у країні заявника акредитива.
Основні дії представляючого банку:
- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;
- підтвердження отримання документів;
- пред'явлення платнику отриманих на інкасо документів;
- пред'явлення тратт до акцепту;
- пред'явлення тратт та простих векселів до платежу;
- передача документів платнику;
- направлення повідомлення про платіж/акцепт/неплатіж/неакцепт;
- переказ платежу до банку-ремітента;
- пересилання акцептованих тратт до банку-ремітента;
- протест у неакцепті;
- протест в неплатежі.
Платник (drawee,) — особа, якій повинні бути представлені документи для платежу або акцепту.
Зазвичай платником виступає покупець товарів за зовнішньоекономічним договором. Основні дії платника:
- перевірка відповідності отриманих документів умовам
зовнішньоекономічного договору;
- платіж проти наданих документів;
- платіж за пред'явленими до платежу траттами та простими векселями.
Класифікація інкасо й технологія використання
Склад документів, що інкасуються, залежно від складу документів, що інкасуються, виділяють:
- чисте інкасо,
- документарне інкасо.
Чисте інкасо (clean collection) — інкасо фінансових документів, яке не супроводжується комерційними документами.
Документарне інкасо (documentary collection) — інкасо фінансових документів, яке супроводжується комерційними документами, або тільки комерційних документів.
Фінансові документи — прості векселі, чеки, платіжні вимоги та інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу.
Комерційні документи — рахунки, відвантажувальні документи, документи на право власності, інші подібні документи або будь-які інші документи, яки не є фінансовими документами.
Рисунок 2 - Схема застосування документарного інкасо на умовах 'документи проти платежу"
1. Підписання зовнішньоекономічного договору
2. Відвантаження товару перевізнику
3. Одержання від перевізника транспортних документів
4. Подання інкасового доручення і документів для інкасування
5. Перевірка відповідності документів інкасовому дорученню
6. Пересилання документів у банк, шо інкасує
7. Перевірка відповідності документів інкасовому дорученню
8. Підтвердження одержання документів
9. Авізування покупця про отримані на інкасо документи
10. Перевірка відповідності отриманих документів умовам договору
11. Платіж проти представлених документів
12. Передача документів платнику
13. Направлення повідомлення про платіж
14. Переказ платежу в банк-ремітент
15. Зарахування платежу на рахунок принципала
Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків Переваги для експортера:
- більша надійність, ніж при розрахунках за допомогою переказу,
оскільки до здійснення платежу чи акцепту товаросупровідні
документи не видаються покупцеві;
- можливість безпечної доставки товаророзпорядних документів
імпортеру;
- можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови імпортера від акцепту або платежу;
- можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем,
поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих покупцем тратт.
Переваги для імпортера:
- здійснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження товарів;
- отримання документального підтвердження відповідності
відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до здійснення оплати;
- менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків.
Недоліки для експортера:
- додаткові часові затрати на пересилання передбачених умовами
акредитива документів;
- ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу.
Варіант №9
Тема № 1. Валютні операції. Валютний ринок і його структура.
Завдання 1. Визначити дату валютування.
а) якщо спот –угода GBP / UAH була укладена у п’ятницю 9 березня;
б) якщо спот –угода CHF / UAH була укладена в понеділок 6 березня;
в) якщо спот –угода USD / UAH була укладена у п’ятницю 3 червня;
г) якщо спот –угода RUR / UAH була укладена у четвер 11 червня;
д) якщо спот –угода EUR / UAH була укладена в понеділок 30 грудня.
Завдання 2. Визначити крос – курс купівлі та продажу EUR / GBP, якщо відомо, що EUR / USD = 0,9213 – 0,9238, та GBP/ USD = 1,4618 – 1,4642.
Тема №2. Термінові валютні операції. Операції «своп». Валютний прибуток.
Завдання 3. Якщо спот – курс USD / CHF = 1,2220 – 1,2235, своп – ставки на 30 днів 30/20, то яким буде форвардний валютний курс через 30 днів?
Завдання 4. Визначити розмір премії(дисконту) для форвардного курсу на купівлю доларів США, якщо банком встановлено спот – курс USD / UAH 5,0498 – 5,0512. Процента ставка за міжбанківськими операціями у валюті котирування складає 16 % річних, у базовій валюті – 4 % річних. Термін, на який розраховується валютний форвардний курс, дорівнює 3 місяцям (90 днів).
Тема № 3. Валютні ф’ючерси та валютні опціони.
Завдання 5. Яка буде теоретична ціна ф’ючерсного контракту за євро, якщо спот – курс становить 1,3255 доларів за євро, % ставка у США – 5,1% річних, відповідна ставка у Німеччині – 2,7 % річних, час до виконання контракту – 180 днів.
Завдання 6. Складіть приклад застосування опціонної стратегії довга позиція за активом і коротка за опціоном колл.
Тема № 4. Операції комерційних банків із залучення та розміщення валютних ресурсів.
Завдання 7. Банк А розміщує у банку депозит у сумі 20 млн. фунтів стерлінгів строком на 1 місяць за ставкою 6,25 % річних.
Розрахуйте суму відсотків, що одержить банк А по закінченні депозиту.
Завдання 8. Фінансовий директор української компанії намагається вирішити проблему фінансування імпортної угоди на суму 100000 дол. США. Унього є 2 альтернативи;
а) запозичити долари на 1 рік під 16 % річних;
б) спочатку одержати кредит у грн. під 24 %, а потім конвертувати їх у необхідну суму дол. для оплати товарів, що імпортуються.
Припустимо, що курс продажу дол. США у комерційному банку на початок року складає 5,0512 грн. за 1 дол. Тоді при якому курсі продажу доларів на кінець року фірма могла б бути індиферентною відносно того, що запозичувати – долари чи гривні?
Тема №5. Відкриття і ведення валютних розрахунків. Кореспондентські відносини. Контроль та регулювання валютних операцій.
Завдання 9. Складіть перелік документів, що необхідні для відкриття поточного валютного рахунку інвестору – резиденту.
Завдання 10. Назвіть основні етапи процесу відкриття кореспондентського розрахунку у порядку їх послідовності.
Тема № 1. Валютні операції. Валютний ринок і його структура.
Міжнародний валютний ринок складається з міжнародного валютного спот-ринку та міжнародного валютного строкового ринку. У свою чергу, міжнародний валютний строковий ринок поділяється на міжбанківський та біржовий.
Спот-ринок – ринок негайної поставки валюти.
Дата валютування – день, коли відповідно до укладеної угоди здійснюються платежі.
Правила роботи спот-ринку:
1. Платежі здійснюються на другий робочий банківський день після укладення угоди без нарахування відсоткової ставки на суму валюти, що поставляється.
2. Угоди здійснюються на базі електронної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня.
3. Валюти котируються до четвертого знака після коми (базового пункту), за винятком японської ієни, яка котирується до другого знаку після коми.
4. 100 базових пунктів утворюють “велику фігуру”.
5. Якщо дата валютування контракту припадає на вихідний або святковий день, то платежі здійснюються в перший робочий день після вихідних.
6. В Австралії платежі за угодою здійснюються, як правило, у перший робочий день після дня її укладення.
7. Визначаючи дату валютування, необхідно враховувати, що в країнах Середнього Сходу вихідними вважаються п’ятниця та неділя, а субота – робочий день.