- •109. Роль транспорту в мев. Види міжнародних сполучень. Міжнародні перевезення.
- •110.Інститутути регулювання міжнародних транспортнихперевезень
- •111.Етапи ,основні операції та суб'єкти міжнародного перевезення вантажу
- •Інкотермс 2010 Правила icc для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі
- •Введення.
- •Основні риси Інкотермс 2010
- •Пояснення використовуваних в Інкотермс 2010 термінів
- •112.Регулювання міжнародних транспортних відносин міжнародними транспортними організаціями
- •113.Необхідність та значення інтеграції України в сг та мев. Проблеми економічної безпеки.
- •114.Світова економічна рівновага
- •115. Рушійні сили та особливості економічної глобалізація та її головні форми
- •116. Транснаціоналізація світової економіки.Глобальні економічні цикли. Транснаціоналізація у світовому господарстві.
- •117.Глобальні проблеми сг і мев. Міжнародні економічні аспекти розв'язання екологічних проблем
- •119.Криза заборгованості у світі
- •120. Продовольча проблема у світі
120. Продовольча проблема у світі
Продовольча
проблема
- глобальна проблема, що безпосередньо
впливає на долю всього людства. Основним
фактором визначення продовольчої
проблеми у світі є спроможність Землі
прогодувати нинішнє та майбутнє покоління
планети. ЇЇ відносять до однієї з найбільш
гострих глобальних проблем світу тому,
що для її подолання не достатньо зусиль
окремих держав, а потрібна співпраця
усіх країн. Вона є невід`ємною частиною,
що пов`язує інші глобальні проблеми
світу такі як: екологічна, демографічна
та енергетична.
Метою дослідження
є оцінка масштабу поширення глобальної
продовольчої проблеми. Продовольча
проблема – це гостра глобальна проблема
людства, оскільки вона безпосередньо
відноситься до самого фізичного існування
сотень мільйонів людей. Останнім часом
її прояви носять досить драматичний
характер, так як несуть у собі відбиток
протиріч сучасної технологічної
цивілізації.
Судити про справжні
масштаби та гостроту продовольчої
проблеми можна на основі даних досліджень,
що приводяться Продовольчої і
сільськогосподарської організацією
ООН (ФАО). За статистикою ФАО, чисельність
голодуючих на планеті становить нині
близько 500 млн. осіб, з яких приблизно
240 млн. чоловік приречені в результаті
голоду на хвороби і смерть. Проте прямий
голод не вичерпує всієї картини. Від
різних форм і стадій недоїдання в світі
сьогодні страждає понад 1 млрд. чоловік.
При цьому недоїдання часто зовні
малопомітне. Згідно оцінками, так зване
«невидиме голодування» в даний час
охоплює до 1/4 дитячого населення країн,
що розвиваються.
Нині різні форми
недоїдання в багатьох країнах, що
розвиваються, являються досить поширеним
явищем для широких мас населення. Це
пояснюється тим, що традиційний раціон
може забезпечувати достатню кількість
калорій, але не містять необхідного
мінімуму білків, жирів і мікроелементів.
Показово, що брак цих найважливіших
поживних компонентів погано позначається
на здоров'ї людей і має своїм наслідком
відносно низьку якість робочої сили,
яка часто малопридатна для використовування
в сучасному секторі господарства країн,
що розвиваються.
У світі, більшість
людей, що недоїдають живе у країнах, що
розвиваються. Дві третини з них живе
лише у семи інших країнах (Бангладеш,
Демократична Республіка Конго, Індія,
Індонезія, Китай, Пакистан і Ефіопія),
при цьому 40 % з цього числа живуть в Індії
та Китаї. Прогнози на 2010 рік вказують
на скорочення кількості людей, що
недоїдають, у всіх регіонах країн, що
розвиваються, хоча і з різним темпом.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон
залишиться регіоном з найбільшою
кількістю людей, що недоїдають, однак
при зменшенні цього показника на 12 %, (з
658 000 000 осіб в 2008 році до 578 мільйонів
осіб) на частку цього регіону також
припадає найбільша частина всіх
глобальних позитивних змін в 2010 році.
Згідно зі звітом Food and Agriculture Organization в
2009 - 2010 роках понад 5 мільйонів осіб, що
страждають від недоїдання, було
зареєстровано в таких країнах, які
вказані у таблиці 1. Країни
населення яких страждає від недоїдання
.
Частка людей, що страждають від недоїдання, залишається високою в країнах Африки на південь від Сахари на рівні 30 % в 2010 році, проте в окремих країнах ці показники істотно різняться. В 2005-2007 роках Гана, Конго, Малі і Нігерія вже досягли ЦРТ 1 (ціль розвитку тисячоліття - викорінення крайньої убогості і голоду), близькі до неї були Ефіопія та інші країни проте в Демократичній Республіці Конго частка людей, що страждають від недоїдання, зросла до 69 % (з 26 % в 1990-1992 роках). В Азії ЦРТ 1 у 1990-92 1995 - досягли Вірменія, В'єтнам і М'янма. Впритул у 2008-2009 рр. наблизився до неї Китай, в той час як в регіоні Латинської Америки та Карибського басейну ЦРТ 1 досягли Гайана, Нікарагуа і Ямайка, а Бразилія та інші країни близькі до наміченого орієнтиру. [4, с. 11-12] Світова продовольча програма Організації Об'єднаних Націй (СПП ООН) займається ліквідацією основних проблем голоду та продовольчого незабезпечення населення . Основним її завданням є забезпечення кожної людини продуктами харчування, які необхідні для активного і здорового способу життя. З цією метою СПП співпрацює з іншими організаціями ООН, зокрема Продовольчою і сільськогосподарською організацією (ФАО) та Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку (МФСР). [1, с. 74-75] Висновки. Темпи поширення нестачі продовольства у світі в цілому та в окремих регіонах досі набирають неабияких обертів. З точки зору забезпеченості продовольством, остаточно визначилися географічні райони Землі, що характеризуються визначено вираженими рисами: це індустріальні зони світу, включаючи Західну і Північну Європу, Північну Америку, Австралію і Японію, це райони півдня Європи та Середньої Азії, а також більшість країн Латинської Америки, країни Магрибу та АСЕАН, країни Східної Європи, СНД і Прибалтійські країни, а також Індія, Єгипет, Індонезія, країни на південь від Сахари. З східноєвропейських країн більш-менш забезпечуються продовольством Угорщина (повністю), Чехія, Словаччина, а Болгарія, Польща, Румунія виступають стійкими імпортерами зерна і м'яса. До них приєдналася Монголія. У Росії ж та інших країнах СНД непродумане проведення економічних реформ, довільні дії з руйнування багатьох колективних господарств без урахування специфіки, що склалася в АПК. Продовольча проблема в країнах що розвиваються набуває великих обертів за рахунок значних темпів приросту населення.
