Контрольні запитання

48. Назвіть найважливіші європейські правові акти, що визна­чають права людини, та дайте стислу характеристику Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

49. Класифікуйте міжнародні стандарти поводження із за­судженими.

50. Розкрийте зміст Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

51. Визначте мету Європейських пенітенціарних правил та дайте їх стислу характеристику.

52. Розкрийте основний зміст Токійських правил.

53. Чому виникла необхідність розробки міжнародних стан­дартів поводження із засудженими?

54. Як Україна дотримується вимог Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Європейських пені­тенціарних правил?

Рекомендована література

55. Права людини (основні міжнародно-правові документи): Збірник документів. — К., 1989.

56. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — Амстердам-К., 1996. — 228 с.

57. Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, не­людських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав і свобод громадян в сфері правосуддя: Аналіз міжнародно-правових стандартів у галузі поводження із звинуваченими, підсудними, засудженими: Навч. посіб. / Уклад. В.О. Сушко. — Одеса: Астропринт; ОИУМ; ОИПП, 1998. - 148 с.

58. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

59. Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. — М., 1990.

60. Минимальные стандартные правила обращения с заклю­ченными // Воспитание и правопорядок. — 1990. — № 6. — С. 28-32; № 7. - С. 46—49.

61. Яцина І.П. Система вивчення Європейських пенітенціар­них правил // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. — 1997. - № 1. - С. 117.

Тема З

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

3.1. Поняття правового статусу засуджених

Правовий статус засуджених — це сукупність юридично закріплених конституційних, громадянських та інших прав, свобод, законних інтересів та обов'язків, якими володіє за­суджений в період відбування кримінального покарання. Як зазначено в ч. 1 ст. 7 КВК, держава поважає і охороняє права, свободи, законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Такий захист забезпе­чується за допомогою прокурорського нагляду, судового та громадського контролю, а також безпосередньо відомчими органами. При цьому держава застосовує спеціальні заходи для виправлення та ресоціалізації засуджених.

Засуджені в період відбування ними тих чи інших видів покарань залишаються громадянами України, у зв'язку з чим на них поширюються всі права людини і громадянина, законні інтереси та юридичні обов'язки, як і на всіх інших громадян, за винятком обмежень, які пов'язані з фактом їх засудження. Обсяг та рівень цих правообмежень залежить від виду покарання, що призначено за вироком суду, та умов його відбування. Проте такі обмеження мають тимчасовий характер, оскільки вони діють лише в період відбування покарання і встановлюються лише законом. Ці правообмеження зумовлені метою захисту основ конституційного устрою, внутрішньої і зовнішньої безпеки, моральності суспільства, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів інших осіб.

Зміст правового статусу, виходячи з теорії права, становлять суб'єктивні права, законні інтереси та обов'язки¹.

¹ Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, A.M. Колодій коїінтерЖ ^^СС.^Гз^Ь39^ЬКИЙ; ^ ^РЄД' ^ЛИСЄНК°^Ва- - ^К-^{: Ю}^Суб'єктивне право засудженого — це закріплена законом і гарантована державою можливість певної поведінки за­судженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичним обов'язком посадових осіб органів виконання покарання, інших суб'єктів правовідносин, які виникають при цьому.

Законні інтереси засудженого — це закріплені в правових нормах конкретні дії і прагнення засудженого до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки адміністрацією установи виконання покарання, посадовими особами органів виконання пока­рання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання^Н

¹.

Обов'язок засудженого — це передбачена чинним зако­нодавством міра і вид необхідної поведінки засудженого під час відбування кримінального покарання, що забезпечує досягнення мети покарання, підтримання правопорядку, за­безпечення прав і законних інтересів як самого засудженого, так й інших осіб.

Права, свободи, законні інтереси та обов'язки засуджених поділяються на дві групи:

62. загальні (які існують для всіх громадян України).

63. спеціальні (такі, якими наділяються лише засуджені).

Загальні права, свободи, законні інтереси і обоє 'язки засудже­них поділяються на конституційні і громадянські, які регулю­ються Конституцією України, адміністративним, цивільним, трудовим та іншим законодавством. Так, за засудженими зберігається загальний правовий статус громадянина, отже, вони продовжують користуватися правами та нести обов'язки, як і всі громадяни України.

Як і більшість сучасних країн, Україна, закріплюючи права людини і громадянина, ставить на перше місце природні, не-відчужувані права, що належать людині в силу народження, — право на життя, свободу, недоторканність і гідність особис­тості, особисту і сімейну таємницю, деякі інші права.

Права, свободи, законні інтереси та обоє 'язки, які є спеціаль­ними, визначаються самим фактом засудження особи та видом покарання, яке призначене судом. Слід звернути увагу на те, що адміністрація установи виконання покарання не може на свій розсуд обмежувати права або законні інтереси засуджених. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК такі обмеження мають встанов­люватись лише законом, а саме: «Засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановле­них вироком суду». Так, наприклад, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не мають

■ Кримінально-виконавче право України: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. О. М. Джужи. - к... Юрінком Інтер, 2002. - С. 99.

права в період проведення виборів до органів державної влади та місцевого самоуправління проводити зустрічі з виборцями; не допускається проведення мітингів, походів та демонстрацій; обмежено право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації тощо.

Спеціальні права та обов'язки регламентуються криміналь­но-виконавчим законодавством та притаманні лише засудже­ним, їх обсяг та рівень, як зазначалося, визначається видом покарання, яке відбуває засуджений, умовами та порядком його відбування, а також поведінкою засудженого.

Виходячи з такого розуміння правового статусу засудже­них, кримінально-виконавче законодавство України визначає основні права та обов'язки засуджених.

Правовий статус іноземних громадян та осіб без грома­дянства визначається встановленням їхніх прав і обов'язків, передбачених кримінальним, кримінально-виконавчим зако­нодавством та іншими законами України.

3.2. Основні права засуджених

Основні права засуджених регламентуються ст. 8 КВК, відповідно до якої засуджені мають право на отримання ін­формації про свої права та обов'язки, про порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання. У свою чергу, адміністрація зобов'язана надати таку інформацію та своєчасно знайомити засуджених зі змінами порядку та умов відбування покарання.

Засуджені мають також право на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості. Вони не мо­жуть зазнавати жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження, підлягати медичним чи іншим дослідам, які ставили б під загрозу їх життя та здоров'я, незалежно від того, чи давав засуджений згоду на проведення таких дій.

Заходи примусу можуть застосовуватись до засуджених лише у крайньому випадку і тільки на законних підставах.

Слід зазначати, що ввічливе ставлення мало б бути взаємним як з боку засуджених, так і з боку адміністрації. Правила внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань регулюють це питання нормативно. Засуджені повинні вітатися при зустрічі зі співробітником установи та зобов'язані звертатися до нього на «Ви» (називати посаду або звання чи звертатися на ім'я та по батькові). Персонал установи повинен звертатися до засудженого на «Ви» і називати «засуджений», «засуджена», «громадянин»,

«громадянка», вказавши прізвище. У виховних колоніях персо­нал може звертатися до засуджених на ім'я. Закон категорично забороняє персоналу установи вступати із засудженими та їх родичами і близькими у відносини, якщо це не викликано ін­тересами служби, а також користуватися їх послугами.

Засуджені мають право звертатися відповідно до законодавс­тва з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Такі звернення, а також листування ведуться рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі немож­ливості дати відповідь мовою звернення вона дається українсь­кою мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань.

Процедура подання пропозицій, заяв та скарг врегульована у нормативному порядку. Так, засуджені можуть подавати пропозиції, скарги або заяви лише від свого імені. Якщо вони викладені у письмовій формі, то направляються за вка­заною адресою через адміністрацію установи: реєструються у спецвідділах та у секретаря і не пізніше 3 діб направляються зазначеному адресату.

Пропозиції, заяви або скарги, що адресовані контролю­ючими органами, а також органам, які здійснюють нагляд за діяльністю установ, направляються за належністю негайно.

Відповіді, які отримані після розгляду пропозицій, заяв або скарг, повинні оголошуватися засудженому не пізніше З діб з моменту їх отримання та долучатися до особової справи засудженого.

Важливе право засуджених — право на охорону здоров'я, включаючи отримання першої медично-санітарної та спеціалі­зованої допомоги. Законом передбачено, що охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.

Вперше КВК закріплює право засуджених на соціальне забезпечення. Право на соціальне забезпечення, в тому числі й на отримання пенсій, засудженим надається на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Окремі права засуджених деталізуються Правилами внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань, затверд­женими наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 р. № 275.

Важливе значення має забезпечення права засуджених на особисту безпеку. При цьому у нормах ст. 10 КВК гарантується особиста безпека засудженого незалежно від того, від кого виходить загроза його безпеці (від інших засуджених, персо­налу тощо).

У літературі визначається, що безпека — це стан, коли кому-небудь чи чому-небудь ніщо не загрожує, а з юридичного пог­ляду безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особи. Безпека — це гарантія, необхідна умова життєдіяльності особи, що дозволяє їй зберігати та збільшувати духовні та ма­теріальні цінності; це відсутність небезпек та загроз¹.

Засуджені мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з про­ханням про забезпечення особистої безпеки, а посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого. У разі необхідності началь­ник установи (в разі його відсутності — інший представник адміністрації установи) за заявою засудженого вживає заходів щодо переведення його в безпечне місце або інших заходів для усунення загрози безпеці засудженого.

Переведення засудженого в безпечне місце відбувається на підставі мотивованої постанови начальника установи на строк до ЗО діб, а в екстрених випадках — оперативним чер­говим до приходу начальника установи, але не більш ніж на 24 години.

¹ Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / X. А. Степанюк, С. І. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — С. 47.

При вирішенні питання про необхідність переведення засудженого до іншої установи до ДДУПВП надсилається мотивований висновок, затверджений начальником тери­торіального органу управління ДДУПВП, та усі матеріали, що зібрані в ході перевірки обставин, які загрожують життю і здоров'ю засудженого. Після отримання персонального наряду засуджений переводиться до іншої установи, яка визначаєть­ся управліннями організації оперативної роботи, охорони, нагляду і безпеки за участю управління щодо контролю за виконанням судових рішень ДДУПВП.

При отриманні інформації про загрозу знищення чи пошкодження майна або житла особи, яка має право на за­безпечення безпеки, начальник установи інформує відповідні територіальні органи внутрішніх справ.

Закон спеціально закріплює право засуджених на свобо­ду совісті та віросповідання. Вони вправі сповідувати певну релігію, приходити до місць, де проводиться богослужіння, користуватися предметами культу та релігійною літературою. Проте адміністрація установи виконання покарань не повин­на виявляти своє ставлення до певної релігії чи деномінації у конфесії для того, щоб засуджені не використовували релігію задля своєї вигоди, залишаючись при цьому внутрішньо релігійно байдужими.

В період відбування покарання на засуджених поширю­ються норми інших законодавчих актів, що дає їм можливість реалізовувати й інші права. Так, засуджений має право роз­поряджатися своїм майном відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦК), за винятком дій, обмежених законом. Норми сімейного права дають змогу укласти або навпаки розірвати шлюб. Житловий кодекс України (ЖК) дозволяє засудженому укладати угоди стосовно житлового приміщення, яке належить йому на праві власності, наприклад укладати договір найму житлового приміщення.

Отже, засуджені в період відбування кримінального пока­рання користуються усіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, які пов'язані з фактом їх засудження.