§ 2. Поняття судово-дослідницької фотографії

Судово-досліднілцька фотографія як розділ (галузь) криміналістичної тех­ніки досліджує методи та засоби природничих і технічних наук і на цій основі розробляє нові засоби й метСдики або пристосовує вже розроблені для до­слідження матеріальних джерел доказової інформації.

Судовр-дослідницька фотографія як практична галузь - це сукупність за­собів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речо­вих доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати шляхом звичайної фотозйомки.

Серед методів судово-дослідницької фотографії назвемо лише деякі: мік­роскопічні, вимірювальні, контрастуючі, кольороподільні, радіографічні, дифу­зійні та інші. У дослідній фотографії нерідко технічний засіб, що використовує­ться, та методика його застосування дають назву самому методу, однак спо­сіб сротограсфчного фіксування тут вважається головним.

Яскравий контраст - це порівняння двох суміжних ділянок або зон, різ­них за освітленістю. Яскравістю називається співвідношення освітленостей суміжних поверхонь. Межа між ними може бути чіткою, розмитою або погано розрізнюваною. Фотографічні методи дослідження дозволяють змінювати яскравість суміжних поверхонь, робити межі між ними добре розрізнюваними та чіткими. У цьому, власне, й полягає суть дослідницької фотографії - неви­диме зробити видимим, а погано розрізнюване - чітким. Це завдання вирішу­ється за допомогою спеціальних методів, указаних вище.

Фотографічні методи зміни контрастів - це спеціальні прийоми і засоби, що використовуються у процесі зйомки. Вони дозволяють змінювати пороги контрастності (яскравості) між суміжними ділянками. Контрастуючі методи поділяються, у свою чергу, на фізичні, фотографічні та хімічні. До фізичних контрастуючих методів належить зйомка в кососпрямованому освітленні, роз­сіяному світлі, проникаючому - зйомка «на просвіт», безтіньовому, зйомка із використанням методу «муару».

До методів фотографічної зміни яскравого контрасту належать кольоро-подільний, розроблений Е. Ф. Буринським.

Хімічні методи збільшення контрастності полягають у спеціальному оброб-

ленні негативного або позитивного матеріалу (наприклад, в послабленні, або навпаки, у підсиленні густини). Для цього існують хімічні засоби, які називаю­ться послаблювачами та підсилювачами.

Кольороподіл та кольоророзрізнювання - це різні методи відновлення не­видимого та збільшення контрасту.

Кольороподіл полягає в тому, що з документа, який досліджується, виго­товляють два контрастних негативи, сполучають їх і друкують два дублі-негативи. Ця процедура повторюється до тих пір, доки не буде досягнуто ба­жаного контрасту. Е. Ф. Буринський відновив таким чином згаслі тексти на рукописах, що належать до епохи князювання Дмитра Донського. Метод ко­льороподілу широко використовується в археології, медицині. Д. І. Менделєєв назвав цей метод другим зором людини, а Е. Ф. Буринський був удостоєний великої золотої медалі ім. М. В. Ломоносова за наукове відкриття.

Кольоророзрізнювання - зйомка в різних ділянках спектра - витіснила трудомісткий метод Е. Ф. Буринського й використовується зараз в експери­ментальних дослідженнях для відновлення залитих (закритих) барвником текстів, розрізнення штрихів текстів, які мають близькі кольорові відтінки, які важко або взагалі неможливо розрізнити. Наприклад, для того, щоб прочитати залитий фіолетовим барвником текст, достатньо документ сфотографувати з фіолетовим світлофільтром, а щоб виявити порошинки та кіпоть навколо вог­нестрільного ушкодження, залитого кров'ю, треба його сфотографувати з червоним світлофільтром або за допомогою ЕОПа.

У дослідній та «польовій» криміналістиці використовують ультрафіолето­ві, інфрачервоні, рентгенівські промені. Зйомка в цих променях дозволяє ви­явити закриті барвниками, тонким шаром дерева чи паперу ознаки підчистки й травлення, змивання текстів, а також згаслі від часу тексти тощо. Названі про­мені збуджують люмінесценцію, яку можна візуально спостерігати або фото­графувати і таким чином диференціювати речовини.

Зйомка в ультрафіолетових променях поділяється на два види:

1) зйомка у відбитих променях;

2) зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях достатньо об'єкт освітити УФП (Таран, УК-1, кварцова лампа), а перед об'єктивом фотоапарата помістити світло­фільтр УФС-1 або УФС-2.

При фотографуванні люмінесценції світлофільтр УФС-1 розміщують пе­ред джерелом УФП, а на об'єктив одягають світлофільтр, який коригує тільки колір люмінесценції (наприклад, синьо-зелену або оранжеву зону).

Зйомка в інфрачервоних променях також поділяється на два види:

1) зйомка у відбитих променях;

2) зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях об'єкт освітлюють звичайною лампою розжарення, а на об'єктив фотоапарата одягають інфрачервоний ІЧС-1, чер­воний ЧС-14 або ЧС-15 світлофільтр. Зйомка інфрачервоної люмінесценції набагато складніша, вона потребує освітлення об'єкта ІЧП певної зони та пов­ного відсікання ІЧП перед об'єктивом. Інфрачервона люмінесценція лежить за

89

межами видимого спектра, тому для її спостереження застосовують електрон-но-оптичні перетворювачі, прилади нічного бачення.

Рентгенівські промені мають велику проникаючу здатність, оптичними об'єктивами вони не фіксуються. Тому фотозйомка виконується без фотоапа­рата. Фотографується не об'єкт, а його тінь. Для цього джерело рентгенівсь­ких променів розміщують перед об'єктивом, а за ним - рентгенівську плівку. Рентгенівські промені, проникаючи крізь об'єкт, створюють тіньове зображен­ня його структури, яке й фіксується на плівці.

Мікрозйомка - це фотографування об'єкта через мікроскоп, завдяки чо­му фіксується картина, яку можна спостерігати в окуляр. Сучасні мікроскопи, аналітичні прилади (спектрографи, спектрометри, біологічні, металографіч­ні, поляризаційні, скануючі, тунельні, а також електронні мікроскопи), як правило, з'єднані з фото-, кіно-, відеокамерою (МСК-1, МІМ-8). Умови зйом­ки вибираються оптимальним шляхом, а в останніх моделях - навіть авто­матично.

Для мікрозйомки за допомогою звичайного мікроскопа (МБІ, МВС-1) ви­користовують мікрофотоустановки (ФМН-2, ФМН-1) або мікрофотонасадки (МФН-1). Можливе фотографування за допомогою перехідних кілець, які з'єд­нують фотоапарат з окуляром мікроскопа.

Звичайний знімок можна при друкуванні збільшити в кілька десятків разів. Мікрознімок розкриває нові, невидимі людському оку ознаки об'єкта і тим від­різняється від різноманітних сурогатів.