§ 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи

Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи вирішують такі завдання:

- класифікаційні;

- діагностичні;

- ситуаційні.

До класифікаційних завдань відносяться питання, пов'язані з досліджен­ням об'єктів з ціллю встановлення їх належності до визначеного виду, марку, моделі, системи вогнепальної зброї та бойових припасів.

Необхідно зазначити, що вилучений в обвинувачуваного або підозрюва­ного предмет виступає вогнепальною зброєю чи бойовим припасом до неї, у таких випадках:

- коли особа притягується до кримінальної відповідальності по ст. 263, 265 КК України (носіння, збереження, виготовлення або збут вогнепальної зброї та бойових припасів) і за розкрадання вогнепальної зброї та бойових припасів ст. 262 КК України;

- якщо наявність або використання вогнепальної зброї, припасів служить елементом складу злочину й істотно впливає на правильну кваліфікацію зло­чину, наприклад, за ст. 201 КК України (контрабанда), за ст. ст. 186 і 187 (гра­біж і розбій) КК України.

Судово-балістичні експертизи даного виду вирішують такі питання:

- чи вилучений у підозрюваного предмет, є вогнепальною зброєю?

- якщо так, то яка її марка, калібр, модель?

- якщо зброя заводська, які на ній маркувальні знаки і як вони характери­зують зброю?

-які балістичні якості зброї, зокрема пробивна дія і дальність польоту снаряда (кулі, картечі, дробу)?

- чи є предмети, вилучені у підозрюваного, бойовими припасами до вогне­пальної зброї?

- для зброї якої марки, калібру і моделі призначені представлені бойові припаси?

Під час огляду ставляться і дозволяються такі конкретні питання:

- які патрони призначаються для даної зброї і які в ній можуть бути вико­ристані?

- чи можливі з даної зброї постріли визначеними патронами? Можливі такі додаткові питання (якщо зброя саморобна):

- до якого різновиду відноситься досліджувана саморобна зброя?

170

- яким способом і під яку марку, калібр, модель, виготовлений предмет, вилучений у підозрюваного?

-наскільки кваліфіковано (знання матеріальної частини зброї, технічні навики при виготовленні, які застосовані матеріали, інструменти, верстати і т. д.) виготовлена зброя?

-які частини зброї заводського виготовлення для виробництва самороб­ної зброї використані?

Вогнепальною зброєю - є така зброя, в якій для метання вражаючого еле­мента (снаряда), використовується енергія пороху або інших його замінників, що відповідає трьом критеріям: вогнепальність, надійність, а також конструкцій­ними ознаками якої є наявність: ствола, замикаючого і стріляючого механізмів.

Вогнепальна зброя з часу її появи багаторазово змінювалася й удоскона­лювалась, але принцип самої дії залишається незмінним (див. мал. 44) - по­разка цілі досягається снарядом, який посилається на відстань силою тиску газів, що утворилися під час горіння пороху або його замінників, тобто ця зброя є метальною. Вона може бути різною за способом заряджання, вигото­влення, за кількістю використовуваних снарядів (патронів), конструкції, ступе­ня автоматизації і т. д., але має такі істотні ознаки, що характеризують її саме як вогнепальну зброю, незалежно від простоти і навіть примітивності її будо­ви, або навпаки - досконалості і складності:

1) загальні (властиві будь-якій зброї") - призначення знаряддя для нападу або активної оборони (захисту) і поразки цілі шляхом її руйнації, або нанесен­ня серйозних тілесних ушкоджень (якщо ціль - жива істота);

2) спеціальні:

- використання енергії газів пороху або іншої вибухової речовини (його замінника) для метання снаряда;

Мал. 44. Шомпольний ударно-капсульний пістолет: 1 - ствол, 2 - брандтрубка, 3 - запальний отвір, а - порох, б - пиж, в - куля, г - капсуль

171

- наявність ствола для надання напрямку руху снаряда;

-наявність замикаючого пристрою (нехай навіть самого примітивного, наприклад, сплющеного кінця ствола в казенній його частині);

- наявність пристрою для запалення заряду (ударного-спускового механізму);

- достатня вражаюча дія снаряда;

-конструкція зброї та її надійність повинні забезпечувати можливість зробити з неї більш як один постріл (тобто якщо предмет руйнується при першому ж пострілі з нього, його не можна вважати вогнепальною зброєю);

3) факультативні:

- наявність механізмів зачинення і запалення заряду;

- пристосувань, що забезпечують зручне утримання зброї (ложе, ручка і т. д.) і прицілювання (мушка і т. п.).

Однак, якщо об'єкт і діє завдяки використанню енергії порохових газів, але призначений не для ураження, а для інших цілей, він не є зброєю. Так, у сигнальних пістолетах (ракетницях) освітлювальна суміш викидається заря­дом пороху, однак ці пістолети призначені для подачі світлових сигналів, а не для ураження ціпі, і тому вогнепальною зброєю не можуть бути. Те ж відно­ситься і до будівельно-монтажних пістолетів, що використовуються як монтаж­ні прилади, газової зброї, сигнальної зброї звукової дії. Об'єктами судово-ба­лістичних досліджень можуть виступати зброя, в якій для приведення в рух снаряда використовуються інші джерела енергій (енергія стисненого повітря в пневматичній зброї та ін.).

Тільки на підставі сукупності ознак (загального і всіх спеціальних) без ви­нятку можна визнати той або інший предмет вогнепальною зброєю. Таким чином, вогнепальною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для напа­ду або активного захисту і уражання цілі снарядом, що викидається зі ствола силою тиску газів порохового заряду або його замінника, що володіє достат­ньою вражаючою дією для нанесення серйозних тілесних ушкоджень, скла­дається з запалюючого і замикаючого пристроїв, та за своєю конструкцією дозволяє зробити з неї більш одного пострілу.

Під час дослідження зброї та бойових припасів заводського виготовлення (військова зброя, мисливські рушниці, тренувальна і цільова малокаліберна зброя, пістолети і револьвери цивільного зразка та набої до них) вирішення питання про віднесення їх до того чи іншого зразка, моделі, системи зброї та набоїв до неї особливих труднощів не викликає. Інше питання постає під час дослідження зброї та набоїв саморобного виготовлення, де експерту, за ре­зультатом дослідження, необхідно встановити, за якою маркою, калібром, моделлю виготовлена зброя і бойові припаси.

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, треба установити групову при­належність (рід, вид, модель, марка), що можливо лише за наявності системи детально розробленої класифікації вогнепальної зброї на різних основах.

Найбільш поширений розподіл вогнепальної зброї за призначенням. Так, деякі автори окремо розглядають класифікацію нарізної, мисливської, само­робної зброї. Нижче наведена об'єднана класифікація вогнепальної зброї.

172

/ Стрілецька вогнепальна зброя	1. Призначення зброї	Військова
		Бойова Цивільна
		Спеціальна
		Промислова
		Спортивно-мисливська
		Тренувальна
		Цільова
	II. Подовжим! ствола	Довгоствольна
		Середньоствольна
		Короткоствольна
	III. По кількості стволів	Одноствольна
		Двоствольна
		Багатоствольна
	IV. По суміщенню та ком­плектації стволів	Повністю нарізна
		Повністю гладкоствольна
		Комбінована (гладкоствольно-нарізна)
	V. По способу перезаряд­ження і ступеню автомати­зації	Неавтоматична
		Автоматична
		Самозарядна
		3 самозарядним ручним приводом
	VI. По кількості патронів (зарядів) у зброї	Однозарядна
		Багатозарядна
	VII. По характеру ведення стрільби	Одиночного вогню
		Безперервного вогню
		Серійного вогню
		Комбінованого вогню
	VIII. По калібру	Малокаліберна (до 6,5 мм)
		Середнього калібру (більше 6,5 до	9мм)
		Великого калібру (більше 9 мм)
	IX. По способу заряджання	Дульнозаряд- По способу запа-на лення	П-ютна
			Запальна
			Кремнієва
			Капсульна

173

г

Продовження

Стрілецька вогнепальна зброя		Казнозарядна	По розміщенню капсульного складу в гільзі	Бокового бою (шпилькова)
				Кільцевого спа­лаху
				Центрального спалаху
	X. По особливостях кон­струкції та способу уп­равління і утримання	Стандартна	Пістолети
			Револьвери
			Пістолети-кулемети
			Гвинтівки (включно І снайперські)
		Стандартна	Карабіни
			Автомати
			Кулемети
			Рушниці
			Штуцери
			Експреси
		Нестандартна	Обрізи гвинтівок, ниць та ін.	карабінів, руш-
			Багатоствольні пістолети і револь­вери
		Атипова	Стріляючі пристрої оригінальної не­типової конструкції
			Виготовлена із піротехнічних інстру­ментів сигнальних засобів та ін.
			Замаскована

До зброї промислового виробництва відноситься зброя, виготовле­на відповідним промисловим підприємством у встановленому законом по­рядку; під кустарною розуміється зброя, виготовлена кустарями-зброяра-ми, тобто фахівцями своєї справи; під саморобною - випадковими особами, що не володіють необхідними професійними знаннями і навичками для цього.

На відміну від зброї промислового виробництва, конструкції тих або інших саморобних зразків залежать від суб'єктивних поглядів і технічних можливос­тей виготовлювачів і тому бувають найрізноманітнішими. Частину зброї виго­товляють з обрізків металу шляхом їхньої відповідної обробки (перший спосіб -виготовлювач досягає своєї мети найбільш складним шляхом, повного виго-

174

товлення вогнепальної зброї), або використовують деякі деталі зброї промис­лових зразків (другий спосіб - при складанні зброї використовуються готові деталі вогнепальної зброї), третій спосіб - шляхом видозміни промислових зразків вогнепальної зброї. Наприклад, для того, щоб одержати обріз, укоро­чують ствол мисливської рушниці, залишають копилля, шийку приклада і відокремлюють деякі інші частини. У результаті сама мисливська рушниця перестає існувати, тому що вже утворений виріб, у силу балістичних якостей, що змінилися, стає цілком непридатним для промислового, аматорського по­лювання або для стендової стрільби, тобто втрачає своє початкове призна­чення. Водночас надійність деталей, що залишилися від рушниці, дозволяє використовувати отриманий обріз для стрільби на коротких дистанціях. Зро­зуміло, що в такому випадку має місце якісна відмінність розглянутих моде­лей, і ми можемо говорити про виготовлення нового за своєю суттю екземп­ляра зброї саморобним способом.

Багато саморобних екземплярів зброї, зрозуміло, не є якимись технічно складними механізмами, але визначені елементи конструкції зброї як спе­ціального пристрою для стрільби в них безумовно повинні бути виражені. М. С. Пестун вважає, що до таких елементів відносяться ствол і механізм запалення, на думку В. Н. Ладіна - ствол, замикаючий механізм та запа­люючий пристрій. Остання точка зору видається більш обґрунтованою, оскіль­ки в ній найбільш повно перелічені основні елементи зброї як особливого механізму.

Саморобною зброєю є предмет, що володіє необхідними елементами конструкції відповідного промислового або кустарного виду зброї, виготовле­ний без дотримання вимог технології промислового виробництва зброї і но­сить реальну небезпеку для людини під час його застосування, тоб_то відпо­відає трьом критеріям вогнепальної зброї - вогнепальністю, надійністю та зброярністю.

Судово-балістичне дослідження вогнепальної зброї потребує з позицій, експериментальної стрільби на визначення пробивної дії стріляного сна­ряда.

Для вогнепальної зброї повинні бути зазначені: устрій ствола (гладкий, нарізний), товщина стінок, кількість нарізів, їхній напрямок і розміри; принцип дії ударно-спускового і захисного механізмів; спосіб заряджання зброї; форма, матеріали, розміри ручки (ложі); стан каналу ствола, наявність у ньому сто­ронніх нашарувань, а також слідів.

Наявність у каналі ствола нашарувань кіптяви пострілу (що має бути встановлено експертом-хіміком) є важливою ознакою зробленого пострілу з досліджуваного ствола. Коли зброя на час дослідження не придатна до стріль­би, виявлення продуктів горіння порохового заряду в каналі ствола свідчить про використання його для стрільби в минулому.

Опис речового доказу повинен бути не громіздким, але повним. При цьо­му варто звертати увагу на характерні ознаки предмета який досліджується, що відрізняють його від усіх інших. Якщо необхідно, варто зазначити його ва­гові і лінійні дані, звернути увагу на наявність, характер і особливості прикрас,

175

зображень, написів, монограм. З відображенням цих даних у висновку необ­хідно дати посилання на зроблені фотоілюстрації і т. п.

Досліджуючи саморобні предмети, треба застосовувати терміни, що характеризують аналогічну зброю заводського виготовлення. Маркіруваль­ні позначення на зброї іноземного виробництва доводяться в транскрип­ції з оригіналу, а значення їх (по можливості), указуються українською мовою.

Фотографувати саморобну вогнепальну зброю необхідно до експеримен­тальної стрілянини, тому що в її процесі може відбутися ушкодження дослі­джуваного об'єкта.

Обов'язковий елемент судово-балістичної експертизи, що вирішує питан­ня класифікації, порівняння досліджуваного об'єкта з відповідними еталонни­ми зразками вогнепальної зброї і боєприпасів.

Такими зразками можуть бути як предмети, що знаходяться в колекції експертного висновку, так і описи різних зразків зброї (фотознімки, малюнки, схеми).

Дослідження бойових властивостей

Воно виконується не тільки для того, щоб шляхом експериментальної стрільби визначити бойові властивості об'єкта, але й для того, щоб переві­рити висновок експерта щодо призначення досліджуваного пристрою для стрільби і реальної можливості її здійснення.

До бойових властивостей відносяться: швидкість польоту кулі та її кіне­тична енергія. Швидкість польоту кулі може бути обмірювана різними спосо­бами. Найбільше прийнятним в умовах криміналістичних підрозділів є її ви­значення за допомогою електронного мілісекундоміра, обладнаного двома датчиками.

У зв'язку з тим, що експериментальна стрільба із саморобної зброї може становити небезпеку для експерта, робити її в усіх випадках з положення «із руки» недоцільно. Коли це необхідно, зброю закріплюють у відповідному за­тиску, а запалення заряду роблять із безпечної відстані.

Якщо експериментальну стрільбу здійснити неможливо через незначний дефект матеріальної частини речового доказу (поломка бойової пружини, бійка і т. п.), останній усувається експертом у процесі дослідження і після цьо­го робляться експериментальні постріли. Характер дефекту і спосіб його усу­нення відображаються в дослідницькій частині висновку. Експериментальну стрільбу можна проводити у пакет соснових дощок, порівнюючи результати проникнення снаряда в перешкоду із стандартними даними стрільби із різних видів зброї.

Формулювання висновків

Висновок експерта, тобто відповідь на поставлене перед ним питання, чи є зброєю даний виріб, формулюється на основі дослідження матеріальної частини і бойових властивостей поданого речового доказу.

У висновку повинні бути відображені ознаки, що індивідуалізують конкрет­ний об'єкт і відрізняють його від подібних. До висновку додаються фотографії загального виду досліджуваного об'єкта.

176

У разі неможливості проведення експериментальної стрільби через істот­ні десректи матеріальної частини досліджуваного об'єкта (виготовлення виро­бу не закінчено, відсутні або неправильно виконані необхідні для стрільби деталі механізму та ін.), що не можуть бути усунуті без внесення змін у його конструкцію, висновок експерта формулюється тільки на основі вивчення ма­теріальної частини. У таких випадках у висновку підкреслюється, що даний виріб призначений для стрільби, але практично здійснити її не можна через наявні дефекти. Оскільки бойові властивості об'єкта дослідження залишають­ся нез'ясованими, висновок експерта може бути даний у негативній формі або у формі відмови від давання висновку.

Методика дослідження набоїв до вогнепальної зброї відповідає вище вказаній методиці дослідження зброї.

У сучасній стрілецькій зброї застосовуються винятково унітарні патрони (див. мал. 45-46), що об'єднують кулю, пороховий (бойовий) заряд і капсуль в одній оболонці, називаною гільзою. В гладкоствольних (мисливській, спе­ціальних та бойовій) рушницях застосовуються набої, котрі складаються з гільзи, капсуля, порохового заряду, пижів, прокладок, снаряда (куль, шроту, картечі) (див. мал. 47).

11 21

Мал. 45. Найменування складових частин патрона центрального бою для нарізної зброї: 1 - куля, 2 - сердечник кулі, 3 - оболонка кулі, 4 - канавка, 5 - ведуча частина кулі, 6 - гільза, 7- зріз гільзи, 8 -дульце гільзи, 9 -схил гільзи, 10 - корпус гільзи, 11-денце гільзи, 12 - донна частина гільзи, 13 - про­точка, 14 - фланець 15 - перегородка, 16 - запаль­ний отвір, 17 - капсульне гніздо, 18 - ковадло (е час­тиною гільзи, якщо вона не включена в капсуль-за-палювач), 19-заряднакамера, 20-метальнийзаряд, 21 - капсуль-запалювач

Мал. 46. Патрон калібру 5,6 мм кільцевого спалаху до нарізної зброї:

1 - куля, 2 - осалка І накатка, 3 - ка­навка, 4 - гільза, 5 - метальний заряд, 6 - зарядна камера гільзи, 7 - порохо­ва прокладка з пресованого пороху, 8 - запалювальний склад, 9 - кишенька гільзи, 10-фланець

177

Мал. 47. Найменування складових частин патрона

центрального бою для гладкоствольних рушниць:

1 - трубка гільзи, 2 - підстава гільзи, 3 - піддон, 4 - капсуль-спапахувач, 5-прокладка, 6-ме­тальний заряд, 7 - осалка на пижі, 8 - пиж, 9 - полімер­ний пиж Із концентратором, 10- шротовий снаряд, 11 -закупорювальна «зірка», Т2 -запальний отвір, 13 - ковадло, 14 - фланець, 15- порохова комора

Встановлення належності патронів до бойових припасів вогнепальної зброї обумовлено наявністю кримінальної відповідальності, передбаченої зако­нодавством України за незаконне (без відповідного дозволу) виготовлення, носіння, збереження і збут вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речо­вин, а також за їхнє розкрадання (ст. 262-264 КК України). У законодавстві не перелічуються різно­види боєприпасів (так само, як вогнепальної зброї і вибухових речовин), за незаконні дії з ними перед­бачена відповідальність.

У ч. 4 Постанови Пленуму ВС України № 6 від 8 липня 1994 «Про судову практику по справах про розкрадання, виготовлення, збереження й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» (із внесеними зміна­ми постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. № 12) спеціально зазначено: що не утворить скла­ду злочину і володіння бойовими припасами до гладкоствольних рушниць. У зазначеному пункті постанови перелічені також деякі пристрої, які не відносяться до вогнепальної зброї і бойових при­пасів (пневматична зброя, сигнальні, стартові, бу­дівельно-монтажні, газові пістолети, вибухові паке­ти й інші піротехнічні засоби). З цього випливає, що і припаси до названих пристроїв не належать до числа предметів, на які поширюється дія названих статей. Сучасна класифікація бойових припасів до стрілецької вогнепальної зброї може бути пред­ставлена таким чином.

'О	І. За призначенням для зброї, в якій вони застосовуються
	II. За розміщенням запально­го складу	Шпилькові
Патрони до стрілецьк вогнепальної зброї		Кільцевого спалаху
		Центрального спалаху
	III. За конструкцією	Унітарні
		Неунітарні
		Безгільзові
	IV. По виду каналу ствола, в якому вони застосовуються	До нарізної зброї
		До гладкоствольної зброї
		До комбінованої (гладкоствольно-нарізної) зброї

178

Продовження

'§.

о

5

V. По способу виготовлення

Заводські

Кустарні

Саморобні

Пістолетні

Револьверні

VI. По виду зброї, в якій вони застосовуються

Проміжні

Гвинтівочні

До кулеметів великих калібрів

"

О-

Й

До рушниць

До штуцерів і експресів

VII. Відношення до викорис­товуваної зброї

Штатні

Нештатні

Малокаліберні (до 6,5 мм)

VIII. По калібру

Середнього калібру (більше 6,5 до 9 мм)

Великого калібру (більше 9 мм)

§

І о т

ге т

о о. ю

1

то

СО