- •1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •3. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •4. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •5. Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •6. Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •7. Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •11. Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •12. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
- •10. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •13. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:
- •14. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •15. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування
- •16. Поняття ділового спілкування. Види та моделі спілкування
- •Поняття про ораторську (риторичну компетенцію)
- •19. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •21. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •22. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •23. Етикет телефонної розмови
- •24. Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •25. Збори як форма прийняття рішення. Нарада
- •26. Дискусія. «Мозковий штурм»
- •27. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
- •28. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •29. Термінологія обраного фаху
- •30. Кодифікація і стандартизація термінів
- •31. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •32. Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •33. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •34. Анотування і реферування наукових текстів
- •35. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Приклади бібліографічних описів
- •36. Стаття як самостійний науковий твір
- •37. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт
- •Рецензія, відгук
- •38. Науковий етикет
- •39. Офіційно-діловий стиль: загальна характеристика, мовні особливості.
27. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє наукова інформація, отримана в результаті наукового пізнання, її отримання, поширення та використання мають суттєве значення для розвитку науки. Особливе місце в цій системі належить науковій комунікації. Наукова комунікація (НК) — обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами.
У процесі НК виділяють п'ять основних елементів:
1) комунікант — відправник повідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує наукову інформацію та передає її).
2) комунікат — повідомлення (фіксована чи нефіксова-на наукова інформація, закодована певним чином за допомогою символів, знаків, кодів).
3) канал (спосіб передачі наукової інформації).
4) реципієнт — отримувач повідомлення (особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її, реагує на неї).
5) зворотний зв'язок — реакція реципієнта на отримане наукове повідомлення.
Найпоширенішим є поділ наукових комунікацій на формальні і неформальні, документні і недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв'язок.
Формальна НК — обмін науковою інформацією через спеціально створені структури для генерації, оброблення і поширення наукового знання. Це — видавництва, редакції газет і журналів, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, радіо, телебачення, бібліотеки, інформаційні центри, музеї, архіви тощо. В наукознавстві формальну комунікацію часто розглядають як опублікування статті в журналі або наукової монографії і посилання. Пряме цитування одного автора іншим свідчить про створення формального каналу комунікації між ними — від цитованого автора до того, хто цитує. Якщо два дослідники цитують третього, то створюється формальна комунікація між першим і третім автором шляхом цитування. Ефективність формальної НК визначається кількістю та якістю опублікованих наукових результатів.
Неформальна НК — це комунікація, що встановлюється між комунікантом (відправником) і реципієнтом (отримувачем) шляхом особистих контактів, зустрічей, бесід, телефонних розмов, листування тощо. Позитивним аспектом такої комунікації є економія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння. Ефективність неформальних НК визначається через самозвіти, опитування, спостереження. Окремі неформальні обміни науковою інформацією стають очевидними, коли науковці у співавторстві публікують результати свого дослідження.
Документна НК — комунікація, опосередкована науковим документом, побудована на обміні документованою інформацією (ідеями, повідомленнями, знаннями). Науковий документ — це публікація результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовка науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та літературних текстів. Він містить зафіксовану на матеріальному носієві наукову інформацію для передачі її в просторі і часі.
28. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
Термін – це слово, або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Кожна галузь знань має свою термінологію. Термінологія – сукупність термінв певної галузі, наука, що вивчає терміни.
Основні ознаки терміна:
- системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення;
- точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає;
- прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми;
- наявність дефініції – наявність означення, яке чітко окреслює його значення.
Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фон. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на:
1. Загальнонаукові – вживаються майже в усіх галузевих термінологіях.
2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях.
3. Вузькоспеціалізовані терміни – слова, словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі.
