10.5. Оцінка рентабельності діяльності підприємства

Кіпцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності: рентабельність (яка іноді ототожнюється з прибутковістю і доходністю) та окупність (покриття).

Система показників рентабельності.

Рентабельність (від нім. Rentabel - доходний) – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат (використаних ресурсів) окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.

Аналіз ефективності діяльності підприємства проводиться за групами відносних показників, наведеними на рис Ш.9.

Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.

Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:

де Р_в - рентабельність. П- прибуток, В - витрати.

Показники рентабельності, розраховані за даним підходом, характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва або здійснення інших видів діяльності, а саме скільки підприємство отримує прибутку (ефекту) з кожної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності. Використовуючи витратний підхід, розраховується і рентабельність інвестиційних проектів як відношення очікуваного прибутку та суми інвестицій у даний проект.

Важливими показниками, які співвідносять витрати з доходами, є коефіцієнти окупності та покриття витрат. Коефіцієнт окупності характеризує величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні доходу від продажу продукції (робіт, послуг).

Даний коефіцієнт обчислюється як відношення витрат до суми чистого доходу:

де К_ОКУП - коефіцієнт окупності, ЧД - чистий дохід.

Коефіцієнт покриття є оберненим показником до коефіцієнта окупності та характеризує величину, на яку дохід покриває понесені витрати. Розраховується як відношення чистого доходу до витрат:

де К_покр - коефіцієнт покриття.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства (власного, залученого, основного, оборотного тощо). Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) до вартості активів (капіталу) або їх складових:

де А - сума активів підприємства, К- сума капіталу підприємства.

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) і їх складових. Коефіцієнти окупності (покриття) активів (капіталу) подібні до витратних показників, але замість сум витрат у знаменнику наводяться суми активів (капіталу).

Доходні показники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (чистого прибутку) до чистого доходу підприємства:

де Р_р - рентабельність реалізації.

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Рентабельність реалізації розраховується у цілому по підприємству та за окремими видами продукції.

Для розрахунку наведених показників рентабельності в чисельнику показників може відображатися не тільки сума прибутку (валового, загального, чистого), але й сума чистого приросту грошових коштів (див. тему 9). Дані показники свідчать про можливість підприємства Розрахуватися з кредиторами та власниками грошових коштів. Показники рентабельності, які обчислюються на основі приросту грошових коштів широко застосовуються у країнах з ринковою економікою. Такий підхід є пріоритетним, тому що операції з грошовими коштами забезпечують платоспроможність і є істотним показником здорового фінансового стану підприємства.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення.

Ресурсні показники рентабельності цікавлять різних суб'єктів аналізу, зокрема, адміністрацію підприємства - віддача (доходність) усіх активів-потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на вкладений капітал, власників і засновників - доходність акцій.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 "Звіт про фінансові результати", додатковими - форма № і "Баланс", фінансовий план підприємства тощо.

Порядок розрахунку основних показників рентабельності відповідно до П(С)БО наведено в табл. 10.21.

Показники рентабельності доцільно розраховувати як в цілому по підприємству, так і за його структурними підрозділами, окремими напрямами діяльності та видами продукції.

У процесі аналізу рентабельності оцінюється рівень виконання прийнятих параметрів (плану, прогнозу тощо), вивчається динаміка показників, фактори зміни їх рівня, здійснюється порівняльний багатоваріантний аналіз, визначаються резерви зростання рентабельності. Послідовність аналізу визначається його метою. Наприклад, при виборі варіантів рішень щодо виробництва вивчається рентабельність окремих виробів і фактори її зміни; при оцінці результатів діяльності - рентабельність реалізованої продукції тощо.

Розглянемо на прикладі розрахунок деяких показників рентабельності в аналітичній таблиці 10.22 на основі вихідних даних з Додатку 2.

За даними таблиці 10.22 рівень показників ефективності діяльності є різним. Зокрема, відбулося погіршення багатьох з них. Значно скоротилися показник» рентабельності звичайної діяльності (0.77 пункта), продажу продукції (0,41 пункта). підприємства (0,32 пункта), активів (0,81 пункта), власного та залученого капіталу (3,06 і 0,62 пункта). Тобто підприємство менше отримує прибутку на і грн. доходу (активів, капіталу). Зниження показників рентабельності свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів, запасів, трудових ресурсі» у господарській діяльності підприємства, тобто факторів інтенсифікації виробництва та діяльності в цілому.

Разом з тим. поряд з негативними тенденціями, відбулося покращання показників рентабельності, а саме - продукції (на 0,35 пункта), операційної діяльності (0.38 пункта), валової рентабельності продажу (0.2 пункта), рентабельності доходу від операційної діяльності (0,34 пункта). Позитивною можна вважати також динаміку показників окупності та покриття виробничих витрат. Таку тенденцію можна пояснити зростанням обсягу виробництва, цін і незначним підвищенням собівартості продукції. Можливо на підприємстві у 2-му році відбувалися зміни в технологічному процесі або асортименті випуску продукції, що певним чином вплинуло на п собівартість, вимагало здійснення додаткових витрат на збут, інших операційних витрат тощо. Такі зміни відповідним чином вплинули на кінцеві результати діяльності та її ефективність.

Заходи за допомогою яких можна уникнути впливу негативних тенденцій, виявлених у ході аналізу показників ефективності діяльності, наведено в табл. 10.23.

Аналіз рентабельності продукції.

У ході аналізу відносних показників ефективності діяльності важливим завданням є вивчення факторів, які зумовлюють зміну їх рівня.

Зміна показників рентабельності відбувається під впливом відповідних факторів. Так, на рівень рентабельності продукції впливають 3 основні фактори першого рівня, наведені на рис. 10.10.

Зміна структури продукції впливає на рівень її рентабельності у зв'язку з тим, що, по-перше, рівень рентабельності окремих виробів різний, по-Друге, середній рівень рентабельності виробничої продукції не співпадає з рівнем рентабельності окремих виробів. Вплив цього фактору може бути як позитивним, так і негативним. Розрахунок рівня впливу факторів доцільно здійснювати за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

У свою чергу на ціну реалізації та собівартість реалізованої продукції спричиняють вплив різноманітні фактори, зокрема, кон'юнктура ринку, якість продукції, рівень прямих матеріальних і трудових витрат тощо (див. теми 11-13).

Для розрахунку впливу факторів на рентабельність продукції використаємо дані табл. 10.24.

Розрахунок зміни рентабельності продукції за рахунок різних факторів здійснювався наступним чином:

За даними таблиці 10.24 у 2-му році відбулося зростання рентабельності продукції на 0.51 пункта. Це було зумовлено наступними факторами:

• зміна цін реалізації на 0.2 грн. (або 1,18 %) підвищила результативний показник на 1.59 пункта;

• зміна собівартості реалізації на 0,1 грн. (або 0,79 %) зменшила результативний показник на 1,08 пункта.

Слід відмітити, що зростання обсягу реалізації на 15 тис. шт. (або 19.23 %) і зміна структури реалізації одночасно збільшили та зменшили результативний показник на 6,72 пункта.

Аналогічним чином проводиться факторний аналіз показника рентабельності продажу.

Для розрахунку рентабельності окремих видів продукції використовуються дані бухгалтерського обліку (зокрема, первинні документи).

Рентабельність окремих видів продукції Р, визначається за формулою:

де Р_і - рентабельність і-го віщу продукції. %: Ц_і, С_і - ціна і собівартість і-го виду продукції відповідно (гри.).

Відмінністю факторного аналізу рентабельності окремих видів продукції від рентабельності усієї продукції є те, що не враховується вплив структурного фактора.

Розглянемо на прикладі факторний аналіз показників рентабельності одиниці продукції в аналітичній таблиці 10.25.

Розрахунок зміни показників рентабельності продукції А здійснено наступним чином:

Зміна показника рентабельності за рахунок зміни:

• ціни реалізації: ∆Р^А_ц= 30 - 28,57 = 1,43 (пункта);

• собівартості реалізації: ∆Р^А_с= 25,23 -ЗО = -4,77 (пункта);

∆Р = Р^А₂ – Р^А₁ = ∆Р^А_ц + ∆Р^А_с=1,43 - 4.77 = - 3,34 (пункта).

По продукції Б проводяться аналогічні розрахунки.

Згідно наведених розрахунків можна зробити наступні висновки: по продукції А значно погіршився показник рентабельності (на 3,34 пункти), через відносно високе зростання собівартості одиниці продукції (на 0,8 грн. або 3,81%) при невідповідному підвищенні ціни реалізації (на 0,3 грн. або 1,11%). Отже, за умови незмінності вказаної тенденції постає питання доцільності випуску продукції А. В іншому випадку підприємству необхідно шукати шляхи більш економічного витрачання матеріалів, трудових ресурсів тощо на виробництво. Така ситуація може також свідчити про підвищення якості продукції А, що зумовило підвищення собівартості, при невідповідному реагуванні кон'юнктури ринку.

Показник рентабельності по продукції Б є відносно кращим. Відбулося зростання на 1,81 пункта, що зумовлено зростанням цін (на 1 грн. або 2,27 %) - на 3,03 пункта. Одночасно негативно вплинуло зростання

собівартості реалізації (на 0,3 грн. або 0,91 %) ~ на 1,22 пункта. Така тенденція теж може пояснюватися зміною якості продукції при адекватній реакції ринку. У цілому для підприємства більш доцільним буде нарощування обсягів виробництва та реалізації продукції Б.

Такий всебічний розгляд впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції і витрати, пов'язуючи це з прибутком і узгоджуючи з кон'юнктурою ринку.

За результатами факторного аналізу можна проводити групування продукції підприємства за наступними ознаками:

1) за рівнем рентабельності:

• нерентабельні види продукції;

• вироби з низькою рентабельністю;

• вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

• вироби високорентабельні.

2) за ступенем і напрямом зміни рентабельності у порівнянні з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів (питому вагу) за якими:

• рентабельність помітно зросла;

• рентабельність суттєво не змінилася;

• рентабельність знизилася.

Слід визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу основних видів продукції, чи с нові перспективні вироби. При цьому визначається питома вага кожної групи в загальному обсязі виробленої реалізованої продукції. Групування виробів за вказаними ознаками дає змогу визначити існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва.

Згідно з розглянутими вище моделями рентабельності продукції та одиниць продукції, рівень рентабельності не залежить від обсягу реалізації, тому що зі зміною останнього прибуток і сума витрат змінюються рівномірно. Тобто продукція є рентабельною, якщо прибуток змінюється прямо пропорційно до обсягу реалізації. і навпаки, якщо продукція є збитковою, то прибуток змінюється обернено пропорційно. У даному випадку не враховується взаємозв'язок обсягу виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. Це суперечить реальній дійсності, адже витрати можуть бути постійними (на які не впливає обсяг реалізації) і змінними (які залежать від обсягу реалізації). Врахування такого підходу до поділу витрат дає змогу здійснити системний факторний аналіз рентабельності одиниці продукції за наступною моделлю:

де Р_П - рентабельність одиниці продукції; Ц_і - ціна за одиницю продукції; В_{ЗМ і} — змінні витрати на одиницю продукції; В_Пі - постійні витрати на окремий вид продукції; ОР_і - обсяг реалізації окремого виду продукції.

Така модель факторного аналізу досліджує і кількісно визначає не лише безпосередні, а й опосередковані зв'язки її елементів, і на основі чого з'являється реальна можливість реалізації управлінським персоналом функції операційного левериджу, розглянутого в п. 10.9.

Для проведення факторного аналізу рентабельності продукції за моделлю (10.16), скористаємося даними таблиці 10.26.

На підставі наведених даних заповнимо наступну аналітичну таблицю (табл. 10.27).

Розрахунок впливу факторів на зміну рентабельності продукції А здійснено наступним чином:

Як видно з наведених розрахунків, дані такого аналізу деталізують інформацію про вплив окремо змінних і постійних витрат на рентабельність продукції. Хоча на підприємстві й збільшився обсяг реалізації продукції А на 5,56 % і підвищилася ціна на 0,55 %, все ж таки, зростання змінних і постійних витрат (на 1,16 і 5,56%) негативно вплинуло на рентабельність продукції (- 0,37 пункта). Чітко прослідковується вплив обсягу реалізації через вплив на собівартість реалізованої продукції - 2,41 пункта.

Аналіз рентабельності капіталу.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Таким показником є рентабельність підприємства (активів), що розраховується як відношення прибутку (валового, операційного або чистого) до середньорічної вартості активів підприємства:

де Р_П - рентабельність підприємства (активів); П - прибуток; ∑К_А - середня вартість усіх активів.

В економічній літературі цей показник часто називають загальною, економічною рентабельністю, рентабельністю виробництва або виробничого капіталу.

На рівень і динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність виробничо-господарських факторів: рівень організації виробництва та управління; структура капіталу та його джерел; ступінь використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; витрати на виробництво і собівартість продукції; прибуток за видами діяльності та напрями його використання.

Середня сума основного та оборотного капіталу (∑К) залежить від обсягу продажу та швидкості обороту капіталу (коефіцієнта оборотності - К_об), який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного та оборотного капіталу).

Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. 1 навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення аналогічного обсягу виробництва, реалізації і збуту.

Розглянемо на прикладі факторний аналіз рентабельності виробництва в табл. 10.28.

За даними таблиці 10.28 відхилення фактичного рівня рентабельності виробництва від планового становить 0.86 пункта (6,52 - 5,66).

Для визначення впливу факторів на зміну рентабельності виробництва проведемо наступні розрахунки:

Зміна рентабельності виробництва відбулася за рахунок:

• зміни суми прибутку від реалізації на 1500 грн. (або 25%):

∆Р_П = Р_УМ1 – Р_ПЛ = 7,07 % - 5,66 % = 1,41 (пункта);

• зміни вартості активів на 9000 грн. (або 8,49%):

∆Р_А =Р_Ф- Р_УМ1 = 6,52 % - 7,07 % = -0,55 (пункта).

Загальна зміна склала:

∆Р = ∆Р_П -∆Р_А =1.41-0,55 = 0,86 (пункта).

Отже, рентабельність виробництва зросла на 0,86 пункта. Розрахунки свідчать, що це стало можливим за рахунок збільшення суми прибутку (на 1,41 пункта). Одночасно зростання вартості активів зменшило показник рентабельності на 0,55 пункта.

Для аналізу рентабельності виробничого капіталу можна також використовувати модель запропоновану М.І. Бакановим і А.Д. Шереметом:

де ПБ - прибуток від операційної діяльності; F - середня вартість основних фондів; Е - середні залишки матеріальних оборотних засобів; N - виручка від продажу продукції; Р/N - рентабельність продажу; F/N + Е/N - капіталомісткість продукції (зворотний показник коефіцієнту оборотності); С/N - витрати на 1 грн. продукції; U/N - зарплатомісткість продукції; M/N - матеріаломісткість продукції; А/N - фондомісткість продукції.

За цією моделлю, рентабельність активів тим вища, чим вища прибутковість продукції, необоротних активів і швидкість оборотності оборотних активів, чим нижчі загальні витрати на І грн. продукції та питомі витрати за економічними елементами (засобів праці, матеріалів праці, амортизації). Числова оцінка впливу певних факторів на рівень рентабельності визначається за методом ланцюгових підставок або за інтегральним методом оцінки впливу факторів.

Розглянемо аналіз показника рентабельності виробничого капіталу за наведеною моделлю в аналітичній таблиці 10.29.

Проведемо додаткові розрахунки для визначення впливу факторів:

Розглянемо вплив зміни кожного фактору на рентабельність виробничого капіталу:

• зміна зарплатомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мз= 73,22 - 76,29 =

-3,07 (пункта);

• зміна матеріаломісткості продукції: ∆Р^ВК_Мм = 66,5 - 73.22 =

-6,72 (пункта);

• зміна фондомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мф= 62,81- 66,5 = -3,69 (пункта);

• зміна капіталомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мф=68,39-62,81=5.58 (пункта).

Загальна зміна рентабельності виробничого капіталу становить:

На підставі проведених розрахунків можна зробити наступні висновки: у 2-му році порівняно з 1-м відбулося значне скорочення показника рентабельності виробничого капіталу (на 7.У пункта). На не вплинуло ряд факторів, зокрема:

• зміна зарплатомісткості (па 0,0128 пункта) сприяла зниженню на 3,07 пункта;

• зміна матеріаломісткості (на 0,0281 пункта) - на - 6,72 пункта;

• зміна фондомісткості (на 0,0154 пункта) – на - 3.69 пункта.

Одночасно на результативний показник позитивно вплинуло зменшення капіталомісткості продукції (на 0.0341 пункта) завдяки скороченню середньорічних залишків оборотних активів (- 2.5 тис. гри. або 16,03 %). Це свідчить про те, що у 2-му році більш ефективною була постачальницько-збутова діяльність підприємства, ідо сприяло підвищенню оборотності оборотних активів. У цілому підприємству необхідно намагатися скорочувати собівартість продукції у розрізі таких елементів витрат як матеріальні та на оплату праці, що сприятиме інтенсифікації виробництва.

10.6. Особливості аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток"

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень відіграє аналіз "витрати-обсяг-прибуток". Він передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з'являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Результати аналізу "витрати-обсяг-прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Застосовуючи аналіз "ви трати-обсяг-прибуток" необхідно враховувати припущення, покладені в його основу:

• рівень виробництва рівний обсягу продажу;

• постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

• змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва;

• ціна одиниці продукції і вартість одиниці ресурсів залишаються постійними протягом досліджуваного періоду;

• при дослідженні декількох видів продукції співвідношення між обсягами продукції виробництва повинні залишатися незмінними.

Основні етапи аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток":

1) збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

2) розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

3) аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" побудований на підставі розподілу витрат на змінні та постійні (рис. 10.11), а також розрахунку точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг реалізації.

Для визначення суми умовно-постійних та умовно-змінних витрат застосовуються різноманітні способи: прямого розрахунку, графічний, алгебраїчний, кореляційно-регресивний тощо.

Вивчення співвідношення здійснюється у визначеному діапазоні ділової активності, притаманному даному підприємству (при мінімальному та максимальному обсягах виробництва). Теоретично максимальною межею ділової активності може бути проектна міцність, забезпечена відповідною технологією, сировиною, матеріалами, обладнанням, енергією, трудовими ресурсами. Максимальна величина обсягу виробництва нижча проектної. Мінімальна межа обсягу виробництва може бути визначена на рівні підтримки мінімальної працездатності основних видів технологічного обладнання.

Як зазначалося вище, аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" використовується для розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) - рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції (чистий дохід) співпадає з витратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції") (ТБ_нат.од), грошових одиницях (ТБ_гр.од) або у відсотках до нормальної потужності. Визначальним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості розраховується двома способами: алгебраїчним та графічним.

Алгебраїчний спосіб розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:

де ЧД - чистий дохід від реалізації; В_з і В_п - змінні і постійні витрати; П -прибуток.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції (Ц) на кількість одиниць реалізованої продукції (ОР), а загальну суму змінних витрат як добуток змінних витрат одиниці продукції (В_зо) на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру, що забезпечує рівність чистого доходу і витрат дорівнює:

Оскільки знаменник означає маржинальний (граничний) дохід на одиницю реалізованої продукції, то:

де Д_м - маржинальний (граничний) дохід.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.

Необхідний обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру (ОР_нат.од.) задля отримання бажаного прибутку, розраховується за формулою:

де П_б - сума бажаного (необхідного) прибутку.

Для ілюстрації практичного застосовування наведених вите формул розглянемо наступний приклад.

Підприємство виробляє один вид продукції - столи, за ціною реалізації 120 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати па одиницю - 40 грн., загальні постійні витрати -800 грн. Керівництво бажає знати, який обсяг реалізації дозволить:

1) досягти беззбитковості;

2) отримати прибуток в сумі 600 грн.;

3) визначити, яким буде прибуток при реалізації 1100 столів.

1. Для розрахунку точки беззбитковості в натуральних та грошових одиницях використаємо формули І0.4 та 10.2 відповідно:

ТБ_нат.од = 800 : (120 - 40) = 10 од.

Для розрахунку ТБ_гр.од необхідно знайти загальні змінні витрати (В_з):

В_з = В_зо х ОР

В_з = 40х 10 = 400 грн.

Звідси:

ТБ_гр.од = 400 + 800 =1200 грн.

Отже, можна зробити висновок, що підприємство в досліджуваному періоді отримає нульовий прибуток (тобто чистий дохід співпаде з витратами) при реалізації 10 столів на суму 1200 грн.

2. Для визначення необхідного обсягу реалізації столів використаємо формулу 10.6:

ОР_нат.од = (800 + 600): (120 - 40) = 18 столів

Отже, підприємство отримає прибуток 600 грн., реалізувавши 18 столів.

3.Для розрахунку суми прибутку перетворимо формулу 10.6:

П_Б = (Д_М х ОР_нат.од) – В_П.

Підставивши дані прикладу, отримаємо:

П_Б = ((120 - 40) х 1100) - 800 = 87200 грн.

Отже, підприємство при реалізації 1100 столів отримає прибуток в розмірі 87200 грн.

Розрахунок точки беззбитковості ускладнюється при оцінці проекту, результатом якого є виробництво декількох видів продукції. Алгоритм розрахунку точки беззбитковості наведено в таблиці 10.30.

За розрахованими даними табл. 10.30 можна зробити висновок, що підприємство досягне точки беззбитковості при реалізації: 13350 одиниць продукції А на суму 53,3 тис.грн.; 26667 одиниць продукції Б на суму 80,0 тис. грн. та 26680 одиниць продукції В на суму 133,4 тис. грн.

Графічний спосіб проведення аналізу взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток”

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток” здійснений за допомогою графіків:

• беззбитковості;

• маржинального доходу.

На графіку беззбитковості (рис. 10.12) на осі абсцис відображають обсяг реалізації у грошових або у натуральних одиницях виміру, або відсоток використання виробничої потужності. На осі ординат відображають витрати (з розподілом їх на змінні та постійні) та дохід від реалізації.

Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від реалізації є точкою беззбитковості.

Побудуємо графік беззбитковості, використовуючи дані прикладу наведеного вище.

З наведеного графіка (рис. 10.12) видно, що при обсягу реалізації менше 10 од. продукції, підприємство за рахунок доходу від її реалізації не може відшкодувати понесені витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, при обсязі реалізації більшому, ніж 10 од., підприємство отримує прибуток, який зростатиме при збільшенні обсягу реалізації.

На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати (рис. 10.13). Це забезпечує можливість наглядного зображення величини маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу від реалізації та змінних витрат.

З графіку видно, що маржинальний дохід зростає при збільшенні обсягу реалізації. При обсязі реалізації 10 одиниць (точка беззбитковості) маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, а при подальшому зростанні обсягу продажу забезпечує отримання і збільшення прибутку.

Аналіз чутливості прибутку до зміни витрат, ціни та (або) обсягу реалізації.

Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку витрати-обсяг-прибуток є прогнозування чутливості прибутку на зміни інших параметрів діяльності. Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Різниця між фактичним обсягом реалізованої продукції і беззбитковим обсягом продаж складає зону безпеки або запас міцності (ЗМ) тобто:

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко використовують коефіцієнт запасу міцності (К_зм), що розраховується як співвідношення запасу міцності та фактичного обсягу реалізації:

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього коефіцієнту знаходиться у межах:

Чим більше значення коефіцієнту запасу міцності, тим менша імовірність того, що підприємство отримає збитки при зменшенні обсягу реалізації.

Наприклад, підприємство бажає отримати прибуток у розмірі 1050 грн. і розглядає дві альтернативи досягнення цього (табл. 10.31).

Розрахуємо коефіцієнт запасу міцності для кожної альтернативи.

Альтернатива І.

Позначимо необхідний обсяг реалізації в кількісному вираженні через А, тоді:

100 А = 70 А + 1200+1050;

30 А = 2250;

А = 75 од.

Виходячи з цього, для отримання бажаного прибутку дохід від реалізації повинен дорівнювати:

75 х 100 = 7500 грн.;

ТБ_нат.од= 1200 : (100 - 70) - 1200 : 30 = 40 од.,

Скориставшись формулою (10.25) знайдемо запас міцності:

ЗМ = 75-40 = 35 од.;

Використавши формулу (10.26) знайдемо коефіцієнт запасу міцності:

К_ЗМ= 35: 75 = 0,47.

Альтернатива 2.

100 А = 50 А + 1500+ 1050;

50 А = 2550;

А = 51 од.;

51 х 100 = 5100 грн.

ТБ_нат.од = 1500 : (100 - 50) = 30 од.,

ЗМ=51 -30 = 21 од.

К_ЗМ =21:51=0,41.

Отже, незважаючи на те, що обидві альтернативи забезпечують отримання однакової суми прибутку, ризик зазнати збитків у разі недосягнення необхідного обсягу реалізації в умовах другої альтернативи виший. Це пов'язано з тим, що перша альтернатива забезпечує більшу величину змінних витрат і більшу питому вагу маржинального доходу. На вищий ризик другої альтернативи, звичайно, вплинув і більший розмір постійних витрат.

Аналіз впливу факторів на зміну точки беззбитковості та запасу міцності.

На зміну рівня беззбитковості здійснюють вплив наступні фактори:

1) зміна ціни одиниці виробу. Зниження ціни одиниці реалізованої продукції передбачає необхідність збільшувати обсяг реалізації в натуральному вираженні, тобто підвищувати точку беззбитковості (ТБ) для покриття витрат;

2) зміна рівня змінних витрат в одиниці реалізованої продукції. Взаємозв'язок зміни суми змінних витрат на одиницю продукції і точки беззбитковості прямий, зростання цих витрат призводить до підвищення точки беззбитковості;

3) зміна постійних витрат. Напрям впливу зміни постійних витрат на точку беззбитковості аналогічний.

Для наглядного зображення впливу факторів на точку беззбитковості та запас міцності розглянемо наступний приклад.

Якщо припустити, що ціна на одиницю продукції підприємства зменшилася з 120 грн. до 80 грн., змінні витрати на одиницю зменшилися із 40 грн. до 30 грн., сума постійних витрат скоротилася з 800 грн. до 500 грн., а обсяг виробництва (ОБ) із 1000 од. до 800 од., то критичний обсяг реалізації згідно формули (10.22) складе:

Для факторного аналізу зони безпеки підприємства можна використати наступну модель:

Тобто, зона безпеки в нашому прикладі складе:

Отже, в цілому зона безпеки підприємства зменшилася на 0,25 пункта (ЗБ₁ - ЗБ₀), в т.ч. за рахунок зміни:

• обсягу виробництва: 98,75 - 99,00 = - 0,25 пункта;

• постійних витрат: 99,22 - 98,75 = 0,47 пункта;

• ціни продукції: 98,44 - 99,22 = - 0,78 пункта;

• змінних витрат: 98,75 - 98,44 = 0,31 пункта.

Обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться у визначеній функціональній залежності один від одного, тому одержання максимального прибутку можливо при певних поєднаннях цих величин. При прийнятті рішень, направлених на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати можливі величини граничного доходу і граничних втрат.

Таким чином, метол аналізу співвідношення "витрати-обсяг-прибуток" є теоретичною основою перспективного аналізу, що базується на інтеграції обліку, аналізу, регулювання; г базою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Результати такого дослідження дають можливість вирішувати наступні завдання перспективного аналізу діяльності підприємства:

• оптимізувати обсяг виробництва (реалізації) продукції, витрати і прибуток, що дозволяють обрати правильний стратегічний напрям розвитку підприємства па перспективу;

• оптимізувати структуру виробництва продукції;

• обґрунтувати рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною нижче собівартості:

• обґрунтувати варіанти цін на нові вироби; вибір варіантів придбання машин і обладнання, технології! виробництва, випуску або придбання комплектуючих виробів та інше.

Отже, показник точки беззбитковості варто використовувати при:

• введенні у виробництво нового продукту;

• модернізації виробничих потужностей;

• створенні нового підприємства;

• зміні виробничої чи адміністративної діяльності підприємства.