9.5. Аналіз руху грошових коштів

У сучасних умовах розвитку економіки користувачі фінансової звітності прагнуть отримувати повну та достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства. У системі показників, що застосовуються для оцінки фінансового стану підприємства, провідне місце належить фінансовим результатам. Однак, прибуткові підприємства за даними бухгалтерського обліку можуть бути й не спроможні погасити свої зобов'язання через відсутність грошових коштів. У підприємств, які успішно збільшують обсяги продажу, може спостерігатись зниження ліквідності, у збиткових, навпаки. - її підвищення. Для виплати позик, заміни та розширення виробничих потужностей, а також виплати дивідендів використовуються саме грошові кошти, а не чистий дохід, який може не дорівнювати приросту грошових коштів. Показник зміни залишку грошових коштів носить менш суб'єктивний характер, ніж показник величини прибутку, який визначається за методом нарахувань. Отже, реальні можливості будь-якого підприємства в кінцевому підсумку визначаються не фінансовим результатом, а здатністю генерувати грошові потоки. Під грошовими потоками розуміють всі надходження і виплати грошових коштів. Вони є одним з найважливіших самостійних об'єктів фінансового аналізу, який проводиться з метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Припинення поточних платежів і нездатність вчасно задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів їх виконання є зовнішньою ознакою банкрутства підприємства. Тому з метою попередження ситуації, коли прибуткове підприємство є неспроможним розрахуватись за своїми зобов'язаннями, підлягає дослідженню фінансовий оборот підприємства та з'ясовується, наскільки організоване управління грошовими потоками (чи в будь-який момент у розпорядженні підприємства є достатня кількість готівки) (див. рис. 9.3).

Аналіз грошових потоків на базі фінансових показників може бути використаний як при оперативному, так і при стратегічному плануванні. Якщо у рамках короткостроковою періоду порівняно легко спрогнозувати та спланувати надходження і виплати грошових коштів, то при плануванні у середньостроковому та довгостроковому періодах виходять з певних співвідношень між майном і зобов'язаннями.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів, який формується у розрізі трьох видів діяльності підприємства - операційної, інвестиційної і фінансової. Проте аналіз є ефективним лише якщо надходження грошових коштів співставляються зі звітним значенням чистого прибутку для перевірки якості останнього. Чим ближчі значення надходження грошових коштів і отриманого прибутку, тим вищою є його якість.

Основною метою аналізу руху грошових коштів є виявлення рівня достатності формування грошових потоків за видами діяльності, їх ефективності, а також збалансованості позитивного та негативного грошових потоків за обсягом і в часі. Надходження грошових коштів називається позитивним грошовим потоком, вибуття - негативним. Різниця між позитивним і негативним грошовими потоками по кожному виду діяльності в цілому називається чистим грошовим потоком. У літературі можна зустріти термін "cash flow", аналогічний терміну "грошовий потік". Можна виділити декілька значень поняття "грошовий потік". На статичному рівні - не кількісне вираження грошових коштів, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання (підприємства або особи) у даний конкретний момент часу - "вільний резерв". Для інвестора - це очікуваний у майбутньому дохід від інвестицій (з урахуванням дисконту). З точки зору керівництва підприємства, на динамічному рівні, грошовий потік - це план майбутнього руху грошових потоків підприємства в часі або зведення даних про їх рух у попередніх періодах. У кожному випадку грошовий потік означає фактичний рух фінансових коштів. Проведення аналізу руху грошових потоків може складатися з наступних етапів (рис. 9.4).

Відсутність грошових коштів на рахунку підприємства свідчить про послаблення фінансової стійкості підприємства оскільки є доказом значного дефіциту грошових коштів і може призвести до банкрутства підприємства. Як правило, подібна ситуація викликана значною (як за обсягом, так і за часом існування) негативною різницею чистого грошового потоку, коли обсяг надходження коштів дорівнює або менше обсягу повернених позикових коштів. У цьому випадку нові суми позикового капіталу не повністю використовуються для розвитку підприємства, а плата за них знижує ефективність його діяльності.

Розбалансування структури грошового потоку також свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Зростання негативного потоку від операційної діяльності протягом тривалого періоду, як правило, призводить до різкого погіршення платоспроможності підприємства, навіть якщо грошові потоки від інвестиційної та/або фінансової діяльності є позитивними.

Аналізуючи грошові потоки будь-якого підприємства на базі Звіту про рух грошових коштів, структурованого в розрізі різних видів діяльності, потрібно мати на увазі наступне:

1. Величина грошового потоку від операційної діяльності в динаміці в фінансовій звітності повинна наводитися з такими показниками як приріст/зниження доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) і прибутку. Темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності, досягнутий за минулі звітні періоди, що дозволяє зробити висновки про тенденції подальшого розвитку підприємства. З іншого боку, грошовий потік від операційної діяльності є індикатором ділової активності підприємства та його здатності погашати свої зобов'язання.

Позитивне сальдо, тобто чисте надходження грошових коштів у результаті операційної діяльності, забезпечує стабільність існування підприємства в довгостроковій перспективі. Грошові кошти, використані на виплату дивідендів, поповнення оборотних засобів, підприємство вже не зможе спрямувати на здійснення нових інвестиційних проектів і погашення своєї кредиторської заборгованості. У таких випадках грошовий потік від операційної діяльності не можна розглядати в перспективі як резерв ліквідності, а тільки як деяку суму фінансових коштів, яку у певній мірі можна задіяти у фінансовому та інвестиційному розвитку підприємства. Це, безумовно, ускладнює порівняльний аналіз діяльності підприємств.

Негативний грошовий потік у результаті операційної діяльності покривають за рахунок скорочення інвестиційних вкладень та/або джерел зовнішнього фінансування. Якщо підприємство має задовільні значення коефіцієнтів ліквідності і негативну величину грошового потоку від операційної діяльності, це означає, що результатом операційної діяльності є витрачання грошових коштів, а приріст коштів за період забезпечується за рахунок фінансової або інвестиційної діяльності. Подібна ситуація у довгостроковому періоді може призвести до того, що підприємство буде не в змозі погашати свої зобов'язання, оскільки основним стабільним джерелом їх погашення є надходження грошових коштів від операційної діяльності.

2. Аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності дозволяє прослідкувати інвестиційну політику підприємства, і виявити розмір тих інвестицій, які в майбутньому викличуть надходження або витрачання грошових коштів. Крім того, визначається надходження ліквідних коштів за рахунок скорочення інвестицій, вивільнення фінансових коштів, заморожених в окремих видах майна.

3. Окремий розгляд показників фінансової діяльності дає можливість не тільки проаналізувати фінансову політику та фінансові можливості підприємства, але й спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу.

Отже, вихідним моментом аналізу грошових потоків є аналіз результату зміни грошових коштів від операційної діяльності. Розрізняють два способи визначення потоку грошових коштів у результаті основної діяльності: прямий і непрямий.

При прямому способі грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, пов'язаними з їх виплатою (рис. 9.5).

Перевагою прямого способу є те, що він дозволяє оцінити загальні суми надходження і витрачання грошових коштів підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. Інформація, отримана при використанні прямого методу, використовується для прогнозування грошових потоків.

Аналіз структури позитивного грошового потоку здійснюється за кожним джерелом надходження грошових коштів (від продажу продукції, необоротних активів тощо) відповідно негативного потоку за напрямами використання (оплата придбаних товарів, робіт, послуг, необоротних активів, виплати працівникам тощо).

Приклад аналізу руху та структури грошових коштів за прямим методом наведено в таблиці 9.14.

За даними таблиці 9.14 можна зробити висновок, що у 2-му році порівняно з 1-м відбулося значне зростання надходження грошових коштів (на 53 тис. грн. або 8,13 %). Це зумовлено зростанням надходжень від покупців і замовників продукції (на 21 тис. грн. або 3,48%). отриманням кредитів (на 12 тис. грн.), надходженнями від покупців за реалізовані необоротні активи (на 26 тис. грн. або 152,9 %). Одночасно відбулося зменшення витрачання грошових коштів (на 39 тис. грн. або 6,34 %) через зростання придбання у кредит товарів і необоротних активів (відповідно на 24 тис.грн. або 7,89% і 52 тис.грн. або 81,25 %), зменшення сплати дивідендів, відсотків (на 6 тис. грн. або ЗО %). Слід відмітити значне підвищення виплат працівникам (на 24 тис.грн. або 12%). Отже, такі зміни викликали збільшення залишку грошових коштів на кінець періоду на 133 тис. грн., тобто у 2,6 рази. Не можна однозначно відповісти, чи є така тенденція позитивною: значний залишок грошових коштів свідчить про неефективність управління фінансовими ресурсами при наявності кредиторської заборгованості. Зокрема, це підтверджують зміни у структурі витрачання грошових коштів: зменшилась частка оплати придбаних товарів і необоротних активів (на 0,82 і 8,33 пунктів структури). Зростання на 6,37 пунктів виплат працівникам може бути зумовлено зростанням їх матеріального заохочення. По структурі надходжень слід відмітити зменшення частки надходжень від покупців продукції (4,47 пункти) і по вексельних зобов'язаннях (1,09 пункта), що свідчить про скорочення фінансових ресурсів у складі дебіторської заборгованості. Також постає питання доцільності отримання позик і кредитів з огляду на такий значний залишок грошових коштів на кінець 2-го року.

Аналіз грошового потоку за прямим способом у розрізі окремих видів діяльності на прикладі другого року розглянуто в аналітичнім таблиці 9.15.

За даними таблиці 9.15 можна зробити висновок, що найбільша сума грошових коштів була отримана в результаті операційної діяльності (650 тис. гри.). Найбільші надходження грошових коштів спостерігаються від покупців - 624 тис. грн. (96,0%). 94.9% витрат грошових коштів припадає на сплату за придбані матеріали та виплати працівникам підприємства, що відповідно склало 280 та 224 тис. гри. У витратах фінансової діяльності 75,0 % займає погашення кредитів.

Непрямий спосіб базується на основному положенні бухгалтерського обліку, що активи повинні дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу (складовою якого є прибуток), і полягає у коригуванні суми прибутку на величину зміни поточних активів, зобов'язань та інших балансових рахунків (рис. 9.6).

Перевагою непрямого способу є те, що він дозволяє провести оцінку грошових потоків лише на основі звітності та пов'язати отриманий фінансовий результат і зміни грошових коштів за період, а також здійснити розрахунок показників зміни грошових коштів від операційної, Інвестиційної, фінансової діяльності, практично не використовуючи дані аналітичного обліку.

Для виявлення причин відхилення залишку грошових коштів (чистого залишку грошових коштів) від чистого фінансового результату, отриманих підприємством за один і той же період часу, важливо аналізувати не тільки грошові потоки як такі, але й їх взаємозв'язок з фінансовим результатом, що залишається у розпорядженні підприємства.

Проаналізуємо відхилення чистого залишку грошових коштів від чистого фінансового результату за допомогою табл. 9.16.

Результати аналізу показують, то темп приросту чистого залишку грошових коштів (у 2,6 ралі) у 2-му році випереджав теми приросту чистого фінансового результату (6.45 %). На це вплинуло зниження собівартості проданих товарів, робіт і послуг (7.0 тис. гри. або 1,08 %). збільшення кредитів і позик отриманих (12.0 тис. гри.), зменшення інших операційних доходів (2,0тис. грн.). доходу отриманого в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами (61,9 тис. грн. або на 73.43 %), зменшення дебіторської заборгованості, пов'язаної з доходами (на 38,7 тис. грн, або 29.25 %), оплати товарів, робіт і послуг (на 24 тис. гри. або 7.9 %).

Важливим етапом аналізу руху грошових коштів є вивчення показників, які дозволяють встановити позитивні та негативні тенденції і відображають якість управління грошовими потоками, а також розробити необхідні заходи для оптимізації управлінських рішень.

Порівняння грошових потоків підприємства з отриманим фінансовим результатом (визначення показників рентабельності) застосовується для оцінки ефективності використання грошових коштів (табл. 9.17).

Показники рентабельності грошових потоків можна розраховувати для кожного виду діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) шляхом відношення відповідного фінансового результату до аналогічного позитивного грошового потоку.

Перераховані вище коефіцієнти доцільно аналізувати в динаміці, тобто розглядати їх зміну в часі щонайменше за 3 роки, вираховуючи абсолютні та відносні відхилення.

Необхідно враховувати, що збільшення показників рентабельності залишку грошових коштів за рахунок його зменшення не є однозначно позитивним результатом. Підвищення рентабельності грошових коштів таким шляхом може негативно відбитися на абсолютній ліквідності підприємства. У зв'язку з цим при оцінці ефективності використання грошових коштів на підставі показників рентабельності залишку грошових коштів необхідно одночасно враховувати структуру активів підприємства. Ефективним можна визнати використання грошових коштів, якщо частка активів підприємства в грошовій формі відповідає поточним потребам у них.

Оцінюючи рентабельність отриманих і витрачених грошових коштів, необхідно брати до уваги особливість формування відповідних показників, суттєву для формулювання обґрунтованих висновків.

Ця особливість полягає у тому, що не всі надходження і витрачання грошових коштів за період, що досліджується, пов'язані з фінансовим результатом цього періоду. Фінансовий результат відображається в бухгалтерському обліку за принципом нарахування, а надходження та використання грошових коштів - за касовим принципом, тобто реального надходження (використання). Коли між нарахуванням і реальним надходженням (використанням) Існує часовий розрив, то фінансовий результат від здійснення заходу (господарської операції), з відповідним фінансовим результатом, може бути відображено у звітності за інший період часу.

Тому зниження рентабельності витрачених грошових коштів не слід розглядати як негативний результат поточної діяльності підприємства, якщо така тенденція викликана збільшенням виплат, які забезпечать йому прибуток у майбутньому. Не є негативним також зниження рентабельності грошових коштів, що надійшли, якщо відбулося збільшення надходження грошових коштів від господарських операцій, фінансовий результат за якими було виявлено в попередні звітні періоди.

Аналіз руху грошових коштів за прямим способом показує, що на рух грошових коштів підприємства та їх залишок впливають прямі та непрямі фактори. Під прямими розуміють фактори, дія яких безпосередньо відбивається на грошових потоках підприємства та викликає пропорційну зміну обсягу надходження грошових коштів та обсягу їх виплат.

Непрямими є фактори, виражені показниками, сформованими за принципом нарахування. Показники, що відображають непрямі фактори, визначають прибуток (збиток) до оподаткування. Тому вони впливають на грошові потоки підприємства через податок на прибуток, збільшуючи або зменшуючи перерахування до бюджету. Дія непрямих факторів викликає непропорційну зміну грошових потоків підприємства.

Щоб комплексно дослідити дію прямих і непрямих факторів на рух грошових коштів підприємства та їх залишок, необхідно скористатись формулою:

З_к = П_з + Д_ПН -В_НГ - ДЗ_Д + В₁ + А_о + Ц_Н + К_о + Д + І_Н - О_Т - В_ф - В_Б - ( Д_ПН – С - В_А + Ц_П + Д_Д + О_Д + Ц_П - О_В + Н_Д - Н_В + відх.) х С_ТК + КЗ_П - Вб₁ - А_В – Ф - Д_В - К_В - Р₁

(9.3)

Пояснення до умовних позначень показників, що наведені в формулі 9.3, подані в табл. 9. 18.

Як видно з формули 9.3, фактори, виражені показниками "Виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг, нарахована" (В_ПН), "Виручка, отримана в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами" (В_НГ) та "Приріст (зменшення) дебіторської заборгованості, пов'язаними з доходами" (Д_ЗД). мають специфічні риси. Вони відбиваються на грошових потоках підприємства і прямо, і непрямо. Зміна виручки, нарахованої від продажу продукції, товарів, робіт і послуг та отриманої у результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами, та зміна приросту (зменшення) дебіторської заборгованості щодо доходів прямо впливає на рух грошових коштів, так як визначає обсяг виручки від продажу продукції, товарів, робіт і послуг, отриманої грошовими коштами. Перераховані фактори непрямо впливають на грошові потоки підприємства тому, що нарахована виручка від продажу продукції, товарів, робіт і послуг визначає прибуток (збиток) до оподаткування. Виручка, отримана в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами, та приріст (зменшення) Дебіторської заборгованості щодо доходів є її складовими.

Проаналізуємо рух грошових коштів підприємства на підставі звітних даних, наведених у таблиці 9.18. Алгоритм розрахунків впливу прямих і непрямих факторів на кінцевий залишок грошових коштів підприємства, з урахуванням можливого їх укрупнення (деталізації), наведено в таблиці 9.19. Цифрова нумерація факторів у графі А цієї таблиці відображає їх рівень відносно показника, що досліджується.

За даними таблиці 9.19 можна зробити висновок, що зміна залишку грошових коштів відбулася за рахунок збільшення початкового залишку грошових коштів на 37 тис. грн. та чистого залишку грошових коштів на 96 тис. грн.

На збільшення кінцевого залишку грошових коштів вплинули наступні фактори:

1. Зміна надходжень грошових коштів за рахунок:

• збільшення виручки від продажу продукції, товарів, робіт та послуг на 47 тис. грн.;

• збільшення кредитів та позик - на 12 тис. грн.:

• збільшення дивідендів отриманих - на 3,0 тис. грн.;

• зменшення інших надходжень - на 5.0 тис. грн.

2. Зміна витрачання грошових коштів за рахунок:

• збільшення оплати товарів, робіт, послуг - на 24 тис. грн.;

• зменшення виплат працівникам — на 24 тис. грн.;

• зменшення перерахувань податку на прибуток - на 12 тис. грн.;

• збільшення фінансових Інвестицій - на 7,0 тис. грн.;

• зменшення сплачених дивідендів і відсотків - на 6,0 тис. грн.;

• зменшення інших виплат - на 526,0 тис. грн.;

• збільшення виплат авансів постачальникам - на 12 тис. грн.

Найбільший вплив на збільшення чистого залишку грошових коштів здійснило збільшення надходження грошових коштів.

Фінансовий стан підприємств визнається стійким, якщо забезпечується збалансованість надходження грошових коштів і їх виплат, яка визначається через показник рівня достатності надходження грошових коштів;

Р_д = ГП_п / ГП_н (9.4)

де Р_д- рівень достатності надходження грошових коштів, ГП_п - позитивний грошовий потік в звітному періоді, ГП_н - негативний грошових коштів у звітному періоді.

Оптимальне значення показника дорівнює одиниці. Воно свідчить про те. що у звітному періоді грошових коштів надходило стільки, скільки їх потрібно було для здійснення виплат. Значення показника більшого за одиницю свідчить про перевищення надходження грошових коштів над їх виплатою, а отже, про можливе неефективне використання даного виду ктивів підприємства, особливо, якщо це перевищення носить тривалий характер.

Якщо рівень достатності надходження грошових коштів менше одиниці, це також свідчить про незбалансованість грошових потоків підприємства в досліджуваний періоду часу. Однак таку ситуацію не можна оцінювати однозначно як незадовільну. При недостатності надходження грошових коштів виплати проводяться за рахунок раніше накопиченого залишку (початкового залишку грошових коштів), що може Й не мати негативних наслідків у короткостроковому періоді. Такий стан може погіршити результати діяльності підприємства в майбутньому, якщо перевищення виплат над надходженнями грошових коштів буде зберігатися і призведе до їх дефіциту. Тому, якщо виплати грошових коштів перевищують їх надходження, але це носить короткостроковий характер, а накопичений залишок грошових коштів зберігається у певній сумі, то грошові потоки підприємства можна оцінити позитивно.

На основі звітних даних, наведених у табл. 9.14, проаналізуємо достатність надходження грошових коштів та ефективність їх використання (табл. 9.20).

Результати аналізу показують, що надходження грошових коштів у звітному періоді випереджали їх виплати, але рентабельність грошових коштів, що надійшли, та їх залишку значно нижча, ніж використаних.

Відбулося зменшення показників рентабельності грошових коштів отриманих (на 0,28 пункта), чистого грошового потоку (на 167,15 пункти). Така тенденція зумовлена зростанням абсолютної суми позитивного та чистого грошових потоків (відповідно на 57 і 100 тис.грн.) і не пропорційним збільшенням сум фінансових результатів. Зростання узагальнюючого показника рентабельності грошових потоків на 0,18 пункта свідчить про прискорення оборотності грошових коштів.

Для більш обґрунтованої оцінки руху грошових коштів підприємства та ефективності їх використання на основі звітної інформації потрібно відслідковувати тенденцію зміни відповідних показників за тривалий період часу.

Інформація про рух грошових коштів має важливе значення як для аналізу, так і для планування господарсько-економічної діяльності, а також для розробки програми розвитку підприємства. При здійсненні аналізу необхідно пам'ятати, що лише виконання всіх аналітичних процедур і проведення всіх необхідних розрахунків забезпечить ефективність аналітичної роботи.