- •1.Предмет, метод та функції макроекономіки.
- •2.Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання
- •3.Система національних рахунків (снр). Співвідношення основних показників снр
- •4. Ввп. Методи обчислення ввп
- •5.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін
- •6. Сукупний попит. Фактори,що впливають на сукупний попит. Крива ad
- •7/8.Сукупна пропозиція. Фактори,які впливають на сукупну пропозицію. Крива as. Сукупна пропозиція у короткостроковому і довгостроковому періоді.
- •11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження
- •9. Рівновага сукупного попиту і сукупної прпозиції. Модель ad-as
- •10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання
- •12.Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості
- •13. Аналіз графіків функції споживання та заощаджень.
- •14. Кейсіанський хрест як макроекономічна модель рівноваги.
- •15. Умови рівноваги на товарному ринку. Крива is
- •16. Умови рівноваги на ринку грошей. Крива lm.
- •17.Модель is-lm. Ліквідна пастка.
- •18. Крива lm. Структура попиту на гроші.
- •30. Модель Харрода – Домара
- •19. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної політики
- •20. Суть фіскальної політики. Податки, їх функції. Податкова ставка.
- •21. Бюджетний дефіцит і профіцит. Циклічний та структурний дефіцити бюджету
- •22. Класична модель макроекономічної рівноваги
- •23. Дискреційна та недискреційна монетарна політика. Мультиплікатори монетарної політики
- •24. Роль цб в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики
- •25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.
- •26. Попит на гроші та фактори, що їх визначають.
- •27. Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції
- •28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена
- •29. Теорії циклічних коливань. Державна антициклічна політика та її інструменти.
- •33. Номінальний і реальний валютний курс. Фіксований і плаваючий валютний курс. Фактори, які визначають валютний курс
19. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної політики
Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Інструменти фіскальної політики – податки і державні видатки. Податки – це законодавчо встановлені обов’язкові внески, збори та платежі до бюджетної системи. Державні видатки – це грошові відносини щодо розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів для фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку. Дискреційна фіскальна політика –це цілеспрямовані зміни величини державних видатків, податків та сальдо державного бюджету, в результаті спец дій уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпу інфляції та стану платіжного балансу. Інструменти дискреційної фіскальної політики – зміна податкових ставок, скасування чи запровадження нових податків чи податкових пільг. Розрізняють стимулюючу і стримуючу дискреційну фіскальну політику. Стимулююча – політика, спрямована на підвищення сукупного попиту та інфляції. Стримуюча – політика, спрямована на скорочення сукупного попиту та інфляції. Недискреційна фіскальна політика – автоматичні зміни обсягу податкових надходжень та державних видатків. Недискреційна фіскальна політика виконує важливу стабілізаційну функцію в економіці, вона передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень в держбюджет при зростанні (зменшенні) ВВП, які роблять стабілізаційний вплив на економіку. Фіскальна політика може здійснювати вплив на рівень національного виробнатва через зменшення податків, зростання державних видатків чи поєднанням цих засобів. В такому випадку виникає мультиплікаційний ефект, який визначається через мультиплікатор держвидатків та податковий мультиплікатор. Мультиплікатор видатків показує на скільки збільшиться/зменшиться дохід та ВВП при збільшенні державних витрат: m=1/1-c’(1-t). Економічний зміст мультиплікатора видатків – показує у скільки разів збільшиться дохід при збільшенні державних видатків на 1 одиницю продукції. Податковий мультиплікатор показує на скільки збільшить/зменшиться обсяг нац. виробн. при зменшенні чи збільшенні ставки податків: m= -c’/1-c’.
20. Суть фіскальної політики. Податки, їх функції. Податкова ставка.
Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Інструменти фіскальної політики – податки і державні видатки. Державні видатки – це грошові відносини щодо розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів для фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку. Дискреційна фіскальна політика –це цілеспрямовані зміни величини державних видатків, податків та сальдо державного бюджету, в результаті спец дій уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпу інфляції та стану платіжного балансу. Інструменти дискреційної фіскальної політики – зміна податкових ставок, скасування чи запровадження нових податків чи податкових пільг. Розрізняють стимулюючу і стримуючу дискреційну фіскальну політику. Стимулююча – політика, спрямована на підвищення сукупного попиту та інфляції. Стримуюча – політика, спрямована на скорочення сукупного попиту та інфляції. Недискреційна фіскальна політика – автоматичні зміни обсягу податкових надходжень та державних видатків.
Податки – це законодавчо встановлені обов’язкові внески, збори та платежі до бюджетної системи. Субєктами оподаткування є фізичні та юридичні особи. Ф-ї податків: - розподільча: перерозподіл створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами; - фіскальна: централізація частин ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби; - регулююча: вплив податків на різні сторони діяльності їхніх платників. Податки поділяються на прямі – стягуються безпосередньо з майна, платника податків; та непрямі – податки на товари на послуги,яки встановлюються в вигляді надбавки до ціни або тарифу. Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкові ставки бувають: -пропорційні (не змінюються при зміні доходу); прогресивні( зі зростанням доходу зростає податкова ставка); регресивні (зі зростанням доходу податкова ставка зменшується). Крива Лаффера. Лаффер дослідив залежність між обсягом податкових надходжень та податковою ставкою. Він виявив,що податки зростають зі зростанням відсоткової ставки податку до певного рівня, далі ж зі зростанням податкової ставки податкові надходження скорочуються.
