7. Фактори формування розселенської мережі

На формування територіальних систем розселення впливають такі фактори:

1. Природні – рельєф (гірські долини, передгір’я ), конфігурація території, місцезнаходження корисних копалин, межа вічної мерзлоти і заболоченої території, гідрографічна мережа, характер морських берегів.

2. Економічні – ступінь інтенсивності господарського освоєння і зумовленого тим заселення території, характер територіальної концентрації виробництва, розвиток транспортної мережі. Ці фактори в основному впливають на величину міст, темпи їх росту, розвиток виробничих зв’язків між ними, а разом з природними факторами – на їх розміщення

3. Національний фактор відіграє важливу роль під час здійснення політико – адміністративного районування, національні особливості інколи виявляється відмінними у русі населення, у його демографічній поведінці.

4. Історичні

5. Політико - адміністративні

10. Кількість та щільність поселень в областях України.

Місто – населений пункт,де більша частина населення не зайнята в сільськогосподарському виробництві. Найбільше міст - у східних областях України, а найменше - у південних і північних областях. Найбільша щільність міст - у Львівській, Харківській, Луганській, Донецькій областях.

Село - тип поселення для ведення сільського господарства.

Всього в Україні 453 міста, смт 896, сільські поселення 28 844.

Найбільше малих міст (до 50 тис. осіб), що становлять 75 % знаходяться в Зх. регіоні. Це найбільш динамічна категорія, а особливо 10-20 тис. ос. Крім того є міста людність яких є менше 3 тис. осіб – Угнів, Белз, Берестечко, Герца, Острог. 3-5 тис. ос. : Комарно, Бібрка,Глиняне, Підгайці.

Середні міста (50-100тис. ос.) становить 11 %. Такі міста є в кожній області крім Чернівецької Тернопільської, Рівненської. Найбільше їх в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській.

Великі міста (100-500 тис. ос.) станов. 7%. Ці міста це більшість обласних центрів.

Дуже великі міста (500-1млн.): Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг, Донецьк, Дніпропетровськ.

Міста-мільйонери: Київ, Харків, Одеса.

 Найбільше міст – у високоурбанізованих регіонах (Донецька, Луганська області), у них, а також у західних (крім Закарпатської), Харківській Київській, Запорізькій областях є найвищою щільність міст (в 1.5-2.7 раза вища, ніж в середньому в Україні). Найрідша міська мережа спостерігається у південних та північних областях, Закарпатті (в 2.4-1.3 раза менша щільність поселень від середноукраїнської.

Найбільша кількість малих міст в Україні знаходиться у регіонах, де їх мережа формувалась впродовж століть (західні області), та у тих, де їх виникнення і розвиток пов’язаний із розвитком промисловості, передусім гірничодобувної. Окремі з таких поселень збільшували свою людність внаслідок розвитку в них інших галузей (транспорту, соціальної сфери) і поступово перейшли у клас середніх міст.

В Україні мережа селищ міського типу є досить густою – майже 15 смт на кожні 10000 км2 території. Найбільша кількість селищ міського типу зосереджена у Донецькій і Луганській областях (27% від загальної кількості поселень). Це зумовлено тим, що у районах вугледобування та гірничодобувної промисловості при освоєнні родовищ виникають невеликі потреби у робочій силі і для її розселення доцільніше створювати селища, а не міста. Це саме стосується харчової, лісової і деревообробної промисловості, виробництва будматеріалів, нафто- і газодобування. У районах розвитку цих галузей також створилася досить густа мережа селищ міського типу. 

Найрідше сільські поселення розміщені у Херсонській (25 поселень на 1000 км2), Луганській, Запорізькій, Одеській областях, АР Крим (35-40). Найбільша щільність сільських поселень У Вінницькій області, пізніше йде Львівська , Тернопільська, Івано- Франківська, потім Хмельницька, далі йдуть Сумська, Полтавська, Харківська, далі йдуть центральні райони та Північні(Полісся), найменш густозаселеними є пд. Так як там переважають великі села з значною віддаленістю. Тобто щільність сіл найвища у Зх. та центральному лісостепу (60-80 пос./10 тис. км²). Найменша щільність пд. обл. та на поліссі (25-40 пос./тис км²). Середня щільність (50 пос./ 10тис. км²).

Найбільша щільність міських поселень в Донецькій області, далі йде Луганська, пізніше Львівська, потім Харківська,Дніпропетровська, Вінницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська та А.Р. Крим, далі всі інші області.

13. Місто, як окрема одниця пройшло декілька етапів свого зародження та становлення. Перші міста в Україні зявилися в 3 столітті до н.е., так званий античний період. Тоді були утворенні такі міста як Тіра, сучасний Білгород –Дністровський, Пантікапей(Керч), Феодосія, Ольвія(Херсон), Херсонес(Севастополь) . Вже в Княжі Часи, а це 9-12 століття) було відомо вже 24 міські поселення, про які згадується в літописах та писемних згадках того часу. Це міста: Київ, Чернігів, Васильків, Вишгород, Галич, Львів, Бузьк, Луцьк, Теребовля . Основними функціями цих міст були оборонна та торгово-ремісничі функції. Камянець- Подільський, Тернопіль і Зборів, Збараж, містан надавалося Магдебурське право і вони вже набувають польсько –європейського вигляду. Чисельність їх 3-4 тис осіб , рідко 20 тис, як у Львові. В 15-16 ст в період Козацької доби та національно-визвольної боротьби були засновані міста Суми, Шостка, Охтирка, Ромни, Полтава, Миргород, Черкаси, Ізюм. Ці міста були виключно українськими . Лише в 19 ст. міста набули російського характеру.Під час Російсько –турецької війни, за правління Катерини 2 виникли Єлисавград сучасний Кіровоград та Катеринослав тепер Дніпропетровськ.  Аналізуючи умови формування й розвитку мережі розселення Західного регіону, можна виділити декілька історико-генетичних типів міст. При цьому, до уваги необхідно брати і першу згадку про місто, і час надання та підтвердження міського статусу в новітні часи, а також первинні суспіль –  но-географічні функції міста. З поселень досліджуваного регіону, які на да –  ний час мають статус міст, у давньоукраїнський період (у складі Київської Русі та Галицько-Волинської держави) утворилося 3 міста (Белз, Старий Сам- бір, Судова Вишня). Міста того часу виконували політико-адміністративні, оборонні та культурно-організаційні функції, були центрами розвитку реме –  сел й торгівлі. Більшість сучасних міст (9) утворилося протягом ХІV-XVI ст., коли територія сучасної Львівської області перебувала у складі Польщі та Ре- чі Посполитої (Великі Мости, Добромиль, Жовква, Мостиська, Рава-Руська, Сокаль, Турка, Хирів, Яворів). Важливим явищем того часу, яке вплинуло на формування нових міських поселень, стало поширення Магдебурзького пра –  ва самоврядування міст. З кінця ХVІІІ ст. процес формування нових міст фактично припинився. У два наступних історичних періоди (перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії та у міжвоєнний період) умов для формування міст на території регіону не було створено. У роки Другої світової війни та у післявоєнний період, внаслідок частко – вої індустріалізації західних областей України, розвитку рекреаційного господарства, статус міста отримали такі поселення, як Новояворівськ, Соснівка, Червоноград.  Характерні історико-географічні особливості мають і селища міського типу досліджуваного регіону. В регіоні є такі смт.: Магерів, Нижанковичі, Стара Сіль, Івано-Франкове, Краковець, Шкло, Немирів, Куликів, Жвирка, Гірник, Бориня.