28. Розподіл сільських поселень за функціональними ознаками

Функциональние типи сільських поселень. Люди займаються різними видами діяльності, і населених пунктів грають різну роль територіальної організації громадського виробництва. Ці розбіжності і враховуються насамперед при функціональної типології.

У населенні селищ можуть дати кілька груп: 1) зайняті сільському господарстві; 2) зайняті в лісовому господарстві; 3) зайняті осіб на зовнішньому транспорті; 4) зайняті у промисловості; 5) поєднують заняття сільському господарстві й у промисловості, у тому самому населеному пункті (у різні сезони року); 6) зайняті у державних установах (господарських, адміністративних, культурних, медичних, торгових), значною мірою обслуговуючих інші селища району; 7) зайняті у різних установах, переважно обслуговуючих «тимчасове» населення, прибуваюче на даний місце на відпочинок, лікування.

Переважна більшість першої групи створює тип сільськогосподарського поселення на його соціально-економічних формах колгоспної і радгоспної (до останнього близькі селища державних підсобних сільськогосподарських підприємств, наявних проблем деяких заводів, торгових організацій).

Переважна більшість другий, третьої та четвертої груп створює різні типи несільськогосподарських селищ у сільській місцевості. Значна частка сьомий групи й у особливих типів несільськогосподарських поселень — курортних селищ, поселень при лікарнях, туристських базах тощо.

Поєднання першої, четвертої і п'ятої груп створює різні типиаграрно-индустриальних поселень у місцевостях; п'ята група й у особливого типуагроиндустриальних селищ, який повинен одержати велике розвиток у майбутньому.

Значна частка шостий групи свідчить про виконання поселенням функцій місцевого центру на сільському районі. Але це функції, зазвичай, поєднуються з виробничими: утворюються різні типисільськогосподарських, >аграрно-индустриальних, несільськогосподарських (наприклад, пристанційних) селищ з розвиненими функціями місцевих центрів.

29.Поняття «територіальної системи розселення

Важливий клас системних об'єктів економічної і соціальної географії формують територіальні системи розселення (ТСР). Вивчення ТСР мало велике значення для створення наукових основ удосконалення розселення населення в різних регіонах країни, формування теоретичної бази суспільної галузі географічної науки. Ці концепції виникли в межах географії населення, яка довгий час розвивалася досить відокремлено від інших галузей економічної географії (географії промисловості, сільського господарства, транспорту). Формування концепцій ТСР відбулося у 1960-роках. хоч окремі дослідження по групових системах розселення провадились В.Г.Давидовичем у 1930-ті роки.

Тепер склалося кілька концепцій розселення: єдиної системи розселення.

опорного каркаса і групової системи поселень. Як зазначає російський учений Б.С.Хорєв, ТСР можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні елементами ТСР є населені пункти (поселення), але лише як місця зосередження населення. В ціле елементи об'єднують зв'язки, що виявляються в міграції людей, їх трудових. культурно-побутових, рекреаційних поїздках, а також в інформаційних і матеріальних взаємодіях поселень (поштово-телеграфні відправлення, телефонний, телексний та інші вили зв'язку). Такі системи можна вважати підсистемами населення в СТК.

Значно більшого поширення набули дослідження ТСР у широкому розумінні, їх елементами також є окремі поселення, однак вони вже розглядаються не лише як місця зосередження людей, а й як місця їхжиттєдіяльності, передусім виробничої. Ці системи Б.С.Хорєіі цілком обгрунтовано вважає результатом взаємодії територіальних систем населення і виробництва. На думку Е. Б.Алаєва. системою розселення (або системою поселень) слід називати сполучення поселень, між якими існує більш або менш чіткий розподіл функцій, взаємний обмін функціями. виробничі і соціальні зв'язки. Детальні уявлення про ці зв'язки дають роботи Ю. І. Пітюренка, С.О.Ковальова і Н. Я. Ковальської. Ю.Р.Архипов виділив ознаки, що об'єднують сукупності населених пунктів у системи:

спільність соціальної і виробничої інфраструктур, єдина транспортна мережа. наявність міграційних і виробничих зв'язків, спільність завдань раціонального природокористування, єдність системи інформації, спільність території, наявність центру як головного елемента системи, ієрархічно зв'язаного з усіма населеними пунктами, керованість на основі адміністративно-територіального поділу.

У широкому трактуванні ТСР погано узгоджуються з територіально-виробничими комплексами. ТВК і ТСР уже не можна розглядати як різні складові загальної територіальної організації суспільства, оскільки ті й інші мають спільні атрибути (наприклад, виробничі зв'язки), однак разом з тим вони відображають функціонування однієї і тієї ж територіальної частини суспільства з різних позицій.

Щодо всього СТК ТСР не є звичайною підсистемою як вважають окремі автори ТСР являють собою швидше не підсистеми, а певні аспекти СТК, оскільки охоплюють більшу частину його елементів і зв'язків, або, образно кажучи, ТСР — це погляд на СТК через призму населення і його життєдіяльності. ТСР у ^вузькому розумінні теж не можна вважати звичайною підсистемою СТК. Вона є блоком, тобто такою складовою комплексу, яка окремо, без взаємодії з виробництвом, обслуговуванням і природними об'єктами функціонувати не може. Без них вона перетворюється на звичайну статичну сукупність елементів.

У науковій літературі розглядають різні ТСР: агломерації, локальні і регіональні системи різних рівнів, єдину систему розселення країни.

Агломерація виникає на базі великого міста або кількох компактно розташованих міст і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти. Зовні вона проявляється як сукупність близько розташованих поселень, серед яких виділяється найбільше — ядро агломерації. Цю сукупність об'єднують різноманітні зв'язки. Найбільш характерні з них — зв'язки взаємодії населення у вигляді трудових, культурно-побутових і рекреаційних поїздок.

Водночас важливу роль в агломерації відіграють виробничі зв'язки. Тому агломерацію слід трактувати як розселенське і виробниче утворення. В агломерації скупчується міське населення, що зумовлює концентрацію кваліфікованих кадрів. Для неї характерні процеси концентрації і диверсифікації виробництва, тісний зв'язок виробництва з наукою і навчальними закладами, ефективне використання виробничої і соціальної інфраструктури. Помітні, однак, і негативні риси агломерації, зумовлені загостренням екологічних і соціально-економічних проблем (продовольчої, житлової, транспортної, працевлаштування та ін.), які у майбутньому можуть навіть посилитися.

У локальній ТСР об'єктивно існує можливість щоденного особистого спілкування усіх представників її активного населення. Для регіональної ТСР характерні більші масштаби території, в ній немає умов для щоденного особистого контакту населення.

На межі 1970—1980-х років з'явилися праці, присвячені взаємодії сис-гем розселення з виробничими і транспортними системами. Вони мали велике значення для формування цілісного уявлення про різні регіони як СТК. Так, Ю. І. Пітюренко виявив деякі відповідності між елементами територіальних структур господарських систем і розселенням. Г.М.Лаппо, В. І. Нудельман, розглядаючи питання взаємодії виробництва з населенням, зазначили їх рівноправність як чинників територіальної організації народного господарства на різних територіальних рівнях і загалом по країні, встановили, що у виробництві і розселенні є власні територіальні структури, а також суперечності у розміщенні виробництва і розселенні населення. Г.А. Гольц виявив закономірності взаємозв'язку розвитку транспорту і розселення на різних територіальних рівнях, визначив просторово-часові константи територіальних комунікаційних спільностей. Такі спільності являють собою результат інтеграції ТСР і транспортної системи.