50.Чинники пожежної безпеки галузевих об’єктів.

Завданням системи протипожежного захисту є забезпечення захисту людей від небезпечних чинників пожежі та рятування їх у разі загрози.

Більшість людей гине на пожежах внаслідок отруєння . токсичними продуктами горіння. Основними токсичними продуктами горіння є оксиди вуглецю та сірки, аміак, І газоподібні соляна та синильна кислоти і т.ін.

Частіше за все під час пожежі люди отримують смертельне отруєння оксидом вуглецю (СО) (чадним газом).

Вплив на людину температури більше 100°С в умовах пожежі призводить до втрати свідомості та загибелі вже через декілька хвилин. Вдихання розігрітого повітря призводить до некрозу верхніх дихальних шляхів та опіків шкіри. Небезпечною температурою для людини при пожежі в приміщеннях вважають температуру, що перевищує 55°С. Опіки другого ступеня викликає температура 70°С - протягом 1 сек.

Під впливом високих температур відбувається втрата несучої здатності і руйнування будівельних конструкцій. Людина може отримати значні механічні травми, опинитися під заваленими конструкціями, а також можуть бути зруйновані або завалені евакуаційні виходи та шляхи евакуації. Враховуючи високу електронасиченість сучасних об'єктів та руйнівну дію пожежі можливе ураження людей електричним струмом і отримання ними електротравм. Безпосереднє ураження можливе від струмів витікання, контакту з оголеними провідниками та окремими елементами будівель і споруд, що можуть перебувати під напругою.

Такі техногенні наслідки аварій, викликаних пожежами, суттєво впливають і на психіку людей, що значно ускладнює успішну евакуацію і надання допомоги. Опинившись у зоні пожежі, людина потрапляє в екстремальні умови. Під впливом пожежі людина може повністю втратити здатність адекватно реагувати на ситуацію, що склалася. Втрачаючи здатні об'єктивно реагувати і сприймати навколишню обстановку людина несвідомо завдає собі шкоду.

51.Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об’єктів.

Визначення пожежовибухонебезпечних властивостей та особливостей необхідне для створення системи забезпечення пожежовибухобезпеки галузевих об'єктів.

Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів використовуються для класифікації небезпечних вантажів, для вибору категорії приміщень та будівель згідно з вимогами норм технологічного проектування, також з метою здійснення пожежного нагляду за підприємствами і установами галузевих об'єктів.

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення і поширення горіння.

Показниками пожежовибухонебезпеки є: груца горючості; температура спалаху; спалах; температура самоспалахування, температура самозаймання, температурні межі поширення вогню.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі), горючі (спалимі).

Початковою стадією горіння під дією джерела запалювання є спалахування. Щоб речовина спалахнула і горіла необхідно нагріти її до температури спалахування.

Температура спалахування - це та найменша температура речовини, при якій вона займається від джерела спалахування і продовжує горіти після його вилучення.

Значення температури спалахування використовується при визначенні групи горючості речовини, оцінці пожежної небезпеки устаткування і технологічних процесів, пов'язаних з переробкою горючих речовин, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

Горіння, яке виникає без впливу відкритого полум'я, а спричиняється дією зовнішнього нагрівання, називається самоспалахуванням.

Тевдература самоспалащвання - це найменша температура навколишнього середовища, за якої в результаті подальшого самоокислення спостерігається самоспалахування речовини.

Нижня концентраційна межа поширення полум'я-це найменша кількість горючої речовини в об'ємі повітря, за якої можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Верхня концентраційна межа поширення полум'я - це максимальний вміст горючої речовини в об'ємі повітря, за якого можливе поширення полум'я при наближенні джерела вогню.

Значення концентраційних меж застосовується при визначенні категорії приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою; при розрахунках вибухонебезпечних концентрацій газів, парів і пилу в середині технологічного устаткування і трубопроводів, при проектуванні вентиляційних систем, а також при розрахунках гранично допустимих вибухобезпечних концентрацій парів і пилу в повітрі робочої зони з потенційним джерелом запалювання, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки галузевих об'єктів.

Значення температурних меж поширення полум'я використовується під час розробки заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки об'єктів, при розрахунку пожежовибухобезпечних температурних режимів роботи технологічного устаткування, при оцінці аварійних ситуацій, пов'язаних з розливом горючих рідин та ін.

Деякі речовини, в основному органічного походження здатні до самозаймання.

Самозаймання — це процес горіння, який виникає від теплоти, що утворюється в речовині внаслідок теплових, біологічних або фізикохімічних процесів.

Умови, необхідні для виникнення процесу самозаймання, - це достатня подрібненість горючої речовини, легка її горючість, велика поверхня окислення і виділення такої кількості теплоти, що перевищує розсіювання її в зовнішнє середовище.