1.2. Виміри координат опорних точок.

Технологічна схема польових робіт передбачає такі етапи: підготовчі роботи, рекогностування об’єктів, закріплення базисних точок та проведення робіт по визначенню їх геодезичних координат, знімання.

Підготовчі роботи включають збір та аналіз картографічних і геодезичних матеріалів на споруду, складання робочого проекту, підготовку та перевірку апаратури.

У графічній частині проекту показують схему розташування фотостанцій та контрольних пунктів. Складання проекту починають з вибору місцерозташування фотостанцій. При огляді фотостанцій помічають точне положення кожної базисної точки.

Після вибору фотостанцій проектують базиси фотографування, керуючись такими основними вимогами:

• напрям базису повинен бути приблизно паралельним до загальної протяжності об’єкта знімання;

• нахил базису не повинен перевищувати 10˚;

• довжина базису В залежить від віддалі Y до об’єкта і її можна розрахувати за формулою

В=Y²·mp/(f·my), ( 1 )

тут mp – середня квадратична помилка виміряного поперечного паралакса,

my - середня квадратична помилка визначення координати Y,

f – фокусна віддаль фототеодоліта.

Після вибору базисів показують на плані або схемі границі зон знімання та проектують положення контрольних точок (необхідно впевнитись, що з обидвох кінців базиса видно контрольні точки). Ці точки потрібні для усунення деформації фотограмметричної моделі та для перевірки точності фотограмметричних побудов. Стереопара повинна мати 4-8 контрольних точок, дві з яких розташовують у віддаленій зоні, а одну – в ближній. Всі запроектовані фотостанції та контрольні точки нумерують.

Робота на станції – це фотографування об’єкта та геодезичні вимірювання. Фотографічні роботи виконуються цифровою камерою Olympus E-20p. Змінюючи кут нахилу (при необхідності) проводилося фотографування для усіх запланованих позицій. Зокрема, базис фотографування В=2-3 м, а фокусна віддаль f=9мм (еквівалентна фокусна відстань f=86 мм).

Кількість пунктів фотографування вибираються враховуючи довжину будівлі, в основному вибирались два пункти знімання (ліва, та права станції фотографування). Із збільшенням базису при незмінній відстані збільшується точність визначення координат, але зменшується розмір перекривної частини, й тим самим зменшується протяжність частини зображення споруди, що виникав в зоні стереоскопічного проглядання знімків , отже, зменшується виконання робіт, та навпаки при збільшенні відстані при не змінному базисі, зменшується точність визначення відстані, але збільшується розмір перекривної частини й тим самим збільшується протяжність частини зображення споруди, здобутої у межах стереопари, таким чином швидкодійність робіт значно зростає.

Доцільно, як вже відмічалося,щоб контрольних точок було не менше як 6-9 точок, із яких чотири розташовують по кутах знімка при фотограмметричному способі або по кутах стереопари при стереофотограмметричному способі, а п’яту - по середині між нижніми точками. Наявність 6-ти точок дозволяє вводити поправки при зсувах центра проекції, які можуть трапитися, наприклад при знищенні закріплених центрів. Збільшення числа контрольних точок до 9-10 веде до підвищення точності вимірювання деформацій; при подальшому збільшенні кількості контрольних точок практично точність не підвищується. Контрольні точки слід розташовувалися так, щоб хоча б одна з них була на ближній площині споруди і одна - на дальній.

Після фотографування виконувалися геодезичні вимірювання. Геодезичні роботи на станціях включали: визначення положення лівої точки базисів, кутів нахилу, вимір довжин базисів та напрямків на контрольні точки.

Спостереження виконувались з центрування теодоліта Theo-010B над закладеним центром, що фіксує фотостанцію. На іншому кінці базису встановлювався штатив з візирною маркою. Довжину базисів вимірювали 50-ти метровою рулеткою,оскільки нею можна виміряти довжину базису з відносною похибкою 1:2 000, та взяти відлік з точністю 0.5 мм. Теодоліт та візирну марку приводили в горизонтальне положення підйомними гвинтами та контролювали по круглому або циліндричному рівню. Заміряли рулеткою висоту інструмента (теодоліта).

Всі виміри виконувалися в умовній системі координат. Положення лівої точки базису який розташований на сцені було прийнято за початок системи координат ( Х= 1000 м, У= 1000 м, Z= 10 м ).

При проведенні польових робіт є необхідним визначення опорних точок.

Для цього необхідно їх засікти (з двох станцій навестися на опорні точки вибрані заздалегідь), з допомогою теодоліта Theo 010B (див.рис .1). Для цього, після проведення фотографування теодоліт по черзі наводили на опорні точки при лівому та правому кругах.

Рис. 1 Схема вімірів опорних точок.