- •1. Соціально економічна суть, необхідність і призначення державного бюджету
- •2. Місце і роль бюджету в системі фінансових відносин
- •3. Бюджет, як економічна категорія
- •4. Державний бюджет, як централізований фонд грошових коштів держави
- •5. Місце і роль д.Б. В системі фінансових планів держави
- •6. Правовий характер бюджету, його чиники
- •7. Бюджетна політика держави
- •8. Бюджетне законодавство України
- •9. Суть, структура та характеристика форм бюджетного механізму
- •10. Закон у-ни «Про державний бюджет»
- •11.Сутність бюджетного процесу
- •12. Бюджетне планування
- •13. Стану бюджету – рівновага доходу і видатків
- •14. Бюджетний дефіцит, його суть та причини винекнення
- •15. Джерела покриття, шляхи та методи подолання бюд дефіциту
- •16. Основи бюджетного устрою
- •17. Поняття бюджетної системи і характеристика її ланок
- •18. Принципи побудови б. Системи та їхня характеристика
- •19. Сутність і необхідність міжбюджетних відносин
- •20. Інструменти міжбюджетних відносин
- •21. Бюджетне регулювання
- •22. Міжбюджетні трансферти
13. Стану бюджету – рівновага доходу і видатків
Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:
рівновагою доходів і видатків бюджету;
бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками бюджету;
бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над постійними доходами.
Рівновага доходів і видатків бюджету є його найбільш доцільним і обгрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бюджету мають відповідні джерела фінансування. З позицій фінансового забезпечення реалізації функцій держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а з іншого — передбачати у своєму плані видатки без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування. Враховуючи розгалужений склад видатків бюджету та різноманітність джерел формування доходів, а головне — систему фінансових інтересів у суспільстві стосовно бюджету, коли кожний суб'єкт заінтересований отримати якомога більше асигнувань і сплатити якнайменше податків та платежів, можна відзначити, що практична реалізація цього завдання є дуже складною.
Бюджетний профіцит є специфічним явищем. По-перше, як уже зазначалося, це досить відносний показник, адже завжди можна знайти певні напрями використання коштів. «Зайвих» грошей взагалі не буває. Так, згідно з Бюджетним кодексом України профіцит має затверджуватись виключно з метою погашення основної суми боргу. Але якщо погашення цього боргу включити у видатки бюджету (а саме до них вони і мають відноситися), то ніякого профіциту в бюджеті не буде. По-друге, слід відрізняти бюджетний профіцит від надлишку коштів, який підлягає вилученню до бюджету вищого рівня і характеризує міжбюджетні відносини. У будь-якому випадку бюджетний профіцит не може розглядатись як позитивний результат фінансової діяльності держави, ідентичний прибутку суб'єктів підприємництва. Підкреслюємо ще раз, державі зайві кошти не потрібні.
Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це —- перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у зв'язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати бюджетною пустотою, чи дірою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення. Таке явище загалом неприпустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Затверджувався неврівноважений бюджет, що значно ускладнювало його виконання. Адже при незабезпеченому перевищенні видатків над доходами неясно, які видатки треба фінансувати, а які не треба.
