14. Бюджетний дефіцит, його суть та причини винекнення

Основні причини винекнення бюд дефіциту в У-ні є:

1. Зменшення приросту нац доходу.

2. збільшення бюд витрат.

3. зменшення надходжень до бюд усіх рівнів порівняно з видатками.

4. не чітка фін стратегія.

5. інформаційні процеси.

6. структурна росбалансованість ек та несвоєчасне та неофіційне проведення структурних перетворень.

7. неофіційний механізм оподаткування суб’єктів п-цької діяльності.

8. значний обсяг тіньової економіки.

9. Невідповідність наявним фін можливостям держ структура бюд витрат.

10. Цільове та неофіційне вик бюд коштів.

11. Надмірні витрати на забезпечення державного управління.

12. надмірне зростання соц видатків порівняно з темпом зр ВВП.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і разом з тим досить поширеним явищем. Бюджетний дефіцит відображає перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов`язкові платежі. Бюджетний дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його покриття.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет; Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Свідомий визн фін пол держави (зниження рівня опод для стимулювання ек).

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити. Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний - покриття поточних витрат.

15. Джерела покриття, шляхи та методи подолання бюд дефіциту

Осн методи покритя б деф є: емісійний; беземісійний – покриття б дефіциту шляхом залученя зов джерел і вн.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

— збільшення дохідної частини бюджету;

— скорочення видаткової частини бюджету;

— здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

— проведення грошової і кредитної емісії.

1. Збільшення дохідної частини бюджету — може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів.

2. Скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій.

3. Скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.

16. Основи бюджетного устрою

Структура бюд розглядається в:

У горизонтальному – складом доходів і видатків, і їхньою питомою вагою.

Вертикальна структура бюджету характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно взаємозв`язані. Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система, тобто бюджетний устрій - це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система відображає складові частини бюджету, тобто це сукупність всіх бюджетів, які формуються в даній країні у відповідності з її бюджетним устроєм. Основи бюджетного устрою досить стабільні і мають в цілому однакові чинники в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть досить відрізнятись, хоча і засновуються на однакових підвалинах. Основами бюджетного устрою, які характеризують напрямки та форми вертикальної побудови бюджету, виступають: - встановлення принципів побудови бюджетної системи; - виділення видів бюджетів; - розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;- організація взаємовідносин між різними бюджетами.

Принципи побудови бюджетної системи є головним і визначальним елементом у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. Принципи побудови бюджетної системи розглядаються за двома напрямами. Перший напрямок характеризує структурну побудову бюджету, другий - взаємозв`язок різних ланок.

Можливі три варіанти структурної побудови бюджету виходячи з трьох різних принципів. По-перше, можливе створення єдиного для всієї країни бюджету на основі принципу централізації державних фінансових ресурсів в єдиному фонді. Цей варіант дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. По-друге, можливий протилежний варіант, який засновується на принципі децентралізації. Він передбачає створення тільки регіональних бюджетів. При цьому загальнодержавні потреби можуть фінансуватись за рахунок відрахувань на централізовані потреби. По-третє, виходячи із необхідності врахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється декілька рівнів бюджету виходячи з принципу поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий принцип є загальноприйнятим у світі. Виділяється два види бюджетів: центральні та місцеві. При цьому в країнах з федеративним устроєм може існувати два різні види центральних бюджетів: загальний для федерації і центральні бюджети членів федерації.

Важливим напрямом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між бюджетами. Воно засновується на певних засадах, які витікають з багатьох факторів, насамперед, фінансової моделі суспільства, основ побудови податкової системи і системи доходів бюджету, врівноваженості територіального розвитку, форм власності. Кожна країна, вибираючи ту чи іншу модель бюджетного устрою, встановлює і певну систему розподілу доходів і видатків між бюджетами.

Розмежування доходів між бюджетами має забезпечити надійність і стабільність доходної бази бюджетів усіх рівнів. При цьому можливості мобілізації доходів на кожному рівні повинні безпосередньо залежати від зусиль відповідних органів влади та управління.