Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.

1. Закон вартості,його сутність і функції.

Література

В.Д.Базилевич « Економічна теорія: Політекономія:Підручник – 7-ме вид., - К.: Знання-Прес, 2008. – 719 с. ( с115-150)

Запитання і завдання для самопідготовки:

1. У чому полягає суть грошей?

2. Розкрийте співвідношення основних функцій грошей.

3. Чим пояснюється відмова від товарних грошей на користь кредитно-паперових?

4. Що таке ліквідність грошей?

5. У чому полягають негативні наслідки бартеру?

6. Що таке грошова маса? Назвіть її показники.

7. Що слід розуміти під грошовою системою? З яких елементів вона складається?

Термінологічний словник

Гроші – особливий товар, який є загальним еквівалентом вартості.

Неповноцінні гроші – гроші, витрати на виготовлення матеріального носія яких є значно меншими ніж той номінальний знак вартості, що на них позначений.

Повноцінні гроші – гроші, вартість яких визначається суспільними витратами виробництва на виготовлення їх матеріального носія на рівні того знака вартості, що на них позначений.

Відповідь на питання:

Закон вартості — особливий економічний закон (діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між суспільне необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов її відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів та послуг між виробниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспіль­не необхідних витрат на їх виготовлення.

Основні риси закону вартості:

1. Виражає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між індивідуальним і суспільна необхідним робочим часом. У такому аспекті він набуває вигляду закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із законом вартості мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільне необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників знижувати індивідуальну вартість їхніх товарів (через поліпшення організації виробництва, впровадження нової техніки та ін.), цей закон є рушійною силою розвитку продуктивних сил. Про приблизне співвідношення індивідуального і суспільне необхідного робочого часу багато товаровиробників можуть дізнатися ще до того, як вивезуть товар на ринок.

2. Обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільне необхідної праці. У цьому разі закон вартості діє у сфері обміну.

3. Наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Роль ру­шійної сили розвитку виробництва закон вартості у цьому разі виконує в нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну.

4. Наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється не відповідно до кількості витраченого на них суспільне необхідного робочого часу. Так, за недостатньої кількості товарів ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а за надлишкової їх кількості — виготовлені за найкращих умов. Конкретизацією цієї риси закону вартості є взаємозв'язок між кількістю та якістю суспільної праці, витраченої на виробництво певного товару, і суспільною потребою. Якщо кількість праці відповідає розмірам суспільної потреби, то товар продається за його вартістю. Таким чином закон вартості стихійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.

5. Виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому (суспільне необхідним робочим часом у момент їх безпосереднього виробництва) і теперішніми умовами виробництва. Тому вартість товарів зумовлюється не тим робочим часом, який затрачено на їх виробництво, а тим, який затрачено на їх відтворення.

6. Виражає внутрішньо необхідні й сталі зв'язки між вартістю та цінами товарів. Тому цей закон керує рухом цін так, що зменшення або збільшення необхідного робочого часу зумовлює зниження або підвищення цін виробництва.

Однак ціноутворення не на всі товари регулюється законом вартості. У сучасній планомірно-ринковій економіці розширюється коло об'єктів, в основі ціни яких — капіталізація (необроблена земля, цінні папери та ін.).

Капіталізація доходів — визначення ціни певного об'єкта купівлі-продажу на підставі доходу, який приносить цей об'єкт.

Крім того, існує ціноутворення, за якого ціна визначається лише співвідношенням попиту та пропозиції (товари мистецтва та ін.). У класичному вигляді (коли ціни товарів коливаються навколо вартості) цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. В епоху

домонополістичного капіталізму з перетворенням вартості товарів на ціни виробництва закон вартості діє у формі коливання цін навколо цін виробництва .

Основні функції закону вартості:

Закон вартості є:

1) стихійним регулятором товарного виробництва (простого, капіталістичного), але не відокремлено, а в поєд­нанні з іншими економічними законами (законами відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, зростанню продуктивності праці тощо у період існування товарного виробництва; законами додаткової вартості, середньої норми прибутку та ін. у період розвитку капіталістичного товарного виробництва);

2) рушійною силою стихійного розвитку продуктивних сил;

3) основою диференціації товаровиробників. За товарної форми виробництва товаровиробники постійно змушені вдосконалювати нову техніку, технологію, поліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, знижувати індивідуальні витрати виробництва. Хто не робить цього, може швидко збанкрутувати; тому за цієї форми організації суспільного виробництва значно прискорюється прогрес у розвитку продуктивних сил. Водночас постійне коливання цін, зміни у ринковій кон'юнктурі призводять до розорення і витіснення з ринку маси дрібних виробників. У сучасних умовах цей процес зачіпає дрібні, середні та крупні фірми. Поступово посилюється їх майнова диференціація.

Дія закону вартості разом з іншими факторами сприяє формуванню ринкової економіки та її еволюції.

Закон вартості — особливий економічний закон (діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між суспільне необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов її відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів та послуг між виробниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспіль­не необхідних витрат на їх виготовлення.

Основні риси закону вартості:

1. Виражає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між індивідуальним і суспільна необхідним робочим часом. У такому аспекті він набуває вигляду закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із законом вартості мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільне необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників знижувати індивідуальну вартість їхніх товарів (через поліпшення організації виробництва, впровадження нової техніки та ін.), цей закон є рушійною силою розвитку продуктивних сил. Про приблизне співвідношення індивідуального і суспільне необхідного робочого часу багато товаровиробників можуть дізнатися ще до того, як вивезуть товар на ринок.

2. Обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільне необхідної праці. У цьому разі закон вартості діє у сфері обміну.

3. Наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Роль ру­шійної сили розвитку виробництва закон вартості у цьому разі виконує в нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну.

4. Наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється не відповідно до кількості витраченого на них суспільне необхідного робочого часу. Так, за недостатньої кількості товарів ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а за надлишкової їх кількості — виготовлені за найкращих умов. Конкретизацією цієї риси закону вартості є взаємозв'язок між кількістю та якістю суспільної праці, витраченої на виробництво певного товару, і суспільною потребою. Якщо кількість праці відповідає розмірам суспільної потреби, то товар продається за його вартістю. Таким чином закон вартості стихійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.

5. Виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому (суспільне необхідним робочим часом у момент їх безпосереднього виробництва) і теперішніми умовами виробництва. Тому вартість товарів зумовлюється не тим робочим часом, який затрачено на їх виробництво, а тим, який затрачено на їх відтворення.

6. Виражає внутрішньо необхідні й сталі зв'язки між вартістю та цінами товарів. Тому цей закон керує рухом цін так, що зменшення або збільшення необхідного робочого часу зумовлює зниження або підвищення цін виробництва.

Однак ціноутворення не на всі товари регулюється законом вартості. У сучасній планомірно-ринковій економіці розширюється коло об'єктів, в основі ціни яких — капіталізація (необроблена земля, цінні папери та ін.).

Капіталізація доходів — визначення ціни певного об'єкта купівлі-продажу на підставі доходу, який приносить цей об'єкт.

Крім того, існує ціноутворення, за якого ціна визначається лише співвідношенням попиту та пропозиції (товари мистецтва та ін.). У класичному вигляді (коли ціни товарів коливаються навколо вартості) цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. В епоху

домонополістичного капіталізму з перетворенням вартості товарів на ціни виробництва закон вартості діє у формі коливання цін навколо цін виробництва .

Основні функції закону вартості:

Закон вартості є:

1) стихійним регулятором товарного виробництва (простого, капіталістичного), але не відокремлено, а в поєд­нанні з іншими економічними законами (законами відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, зростанню продуктивності праці тощо у період існування товарного виробництва; законами додаткової вартості, середньої норми прибутку та ін. у період розвитку капіталістичного товарного виробництва);

2) рушійною силою стихійного розвитку продуктивних сил;

3) основою диференціації товаровиробників. За товарної форми виробництва товаровиробники постійно змушені вдосконалювати нову техніку, технологію, поліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, знижувати індивідуальні витрати виробництва. Хто не робить цього, може швидко збанкрутувати; тому за цієї форми організації суспільного виробництва значно прискорюється прогрес у розвитку продуктивних сил. Водночас постійне коливання цін, зміни у ринковій кон'юнктурі призводять до розорення і витіснення з ринку маси дрібних виробників. У сучасних умовах цей процес зачіпає дрібні, середні та крупні фірми. Поступово посилюється їх майнова диференціація.

Дія закону вартості разом з іншими факторами сприяє формуванню ринкової економіки та її еволюції.