11. Види пересувань населення.

Пересування людей поділяють на:

1. Прості (здійснені від місця відправлення до місця призначення без пересадок)

2. Складні (здійснені за допомогою пішохідних транспортних пересувань або тільки транспортних але з пересадками.

3. Пішохідні

4. Транспортні (з використанням різних видів транспорту).

12. Види рухомості населення.

Зростання рухомості населення відбувається в основному за рахунок не демографічних а соціальних чинників. Інтенсивність пересувань кількісно виражають показником, який наз. рухомістю населення.

Рухомість населення буває:

• Потенційна

• Реалізована

• Абсолютна

• Загальна

• Пішохідна

• Транспортна

Потенційна рухомість відповідає запиту населення на перевезення. Через вплив великої кількості чинників визначити потенційну рухомість розрахунковим шляхом практично не можливо.

Реалізованою наз. рухомість населення в певному місці і в конкретно визначений час.

Абсолютна рухомість – це кількість пересувань що припадають в рік на одну людину з визначеної групи населення.

Загальна рухомість – це кількість пересувань всіма групами населення що припадає на загальну кількість жителів даного міста чи окремого району.

Пішохідною та транспортною рухомістю наз. к-сть пересувань в рік що припадають на одного жителя відп. Пішки чи з використанням будь якого виду тр-ту.

13. Групи чинників що визначають тр. Рухомість населення

Транспортну рухомість населення визначають три групи чинників:

1. Чинники які визначають умови перевезень (планування міста, розміщення відп. зон, торг. центрів, промислових зон, параметри ВДМ тощо)

2. Відображає попит на перевезення залежно від соціальної та професійної структури населення

3. Характеризує існуючу схему орг.. пасажирських перевезень

14. Рівні транспортного обслуговування

Узагальнено структуру логістичної системи пасаж. перевезень можна подати у вигляді трьох складових:

І рівень – до транспортне обслуговування (планув. Поїздки, забезп. Зручності підходу до зупинок пасажирів ГПТ інф. Забезп. На зупинках)

ІІ рівень – транспортне обслуговування (доставка пасажирів з використанням різних видів тр-ту з пункту відпр. В пункт призначення з певним рівнем комфорту)

ІІІ рівень – після транспортне обслуговування – забезпечення зручності руху пасажирів з зупинки гр. тр-ту до пункту призн. або пересадка на інший вид тр-ту).

15. Групи задач логістичних систем управління пасажирськими перевезеннями.

Логістичні системи управління пас. Перевезеннями повинні забезпечувати виконання таких груп задач:

1. Диспозиційні – аналіз, прогнозування, прийняття рішення, планування, оперативне управління, контроль.

2. Транспортні – здійснення міських, приміських, міжміських та міжнародних перевезень

3. Інформаційні – орг.. пасажиропотоків, довідкове забезпечення)

4. Станційні – організація продажу білетів, культурно-побутове обслуговування клієнтів

5. Інші спеціальні задачі – страхування, кредитування, рух фінансів, тощо).

16. Основні принципи проектування і створення логістичних систем пас. Перевезень

При проектуванні і створенні логістичних систем пас. Перевезень необх. Враховувати такі основні принципи:

1. Принцип системності – розрахунок і обґрунтування оптимального рівня тр. обслуговування з врахуванням наявних ресурсів

2. Принцип відповідності – забезп. Відповідності провізних характеристик рух. Складу попитові на перевезення з врахуванням необхідного рівня комфортності

3. Принцип результативності – результат роботи системи слід оцінювати з врахуванням росту доходів та зменшення дотацій.

4. Принцип єдинства управління – організація транспортрного та суміжного обслуговування пасажирів в рамках єдиної системи, яка забезпечує дотримання інтересів як пасажирів так і перевізників.

5. Принцип інформативності – досягнення високого рівня інформаційного забезпечення рівня перевезень з використанням сучасних інформаційно-компютерних технологій.

Тема 3