4. Постпозитивізм

Оформлюється в 60 - 70 рр.. ХХ ст.. Попер, Кун, Лакатос

Відмова від 3 базових положень позитивізму:

• Відмова від тези, що чистий актуальний досвід є базисом науки;

• Не розмежовує так жорстко філософію та науку, емпіричне та метафізичне знання.

• Відмовилися від того, що розвиток науки - поступовий та лінійний.

Нові погляди постпозитивізму:

• Н має емпіричну та світоглядну основу, треба чіпати і світоглядні питання

• Теоретичне знання – відносне, бо щоб описати більшість фактів потрібна теорія

• Крім того пост позитивізм визнав теоретичну завантаженість фактів, на відміну від неопозитивізму

• Намагається зв’язати причини виникнення змін в теоретичній побуд\ові з тими змінами, які відбуваються в теоретичній базі, науці.

Напрямки постпозитивізму:

• Соціально-психологічний (Кун, Тоумін) – причини змін в науці в соціальних та психологічних особливостях розвитку мод.

• Логічний (Поппер, Локатос) – зміни повязані з самим розвитком науки, логікою науки.

Основні категорії Постпозитивізму

• На заміну принципу варифікації висувають принцип фальсифікації: треба не підтверджувати, а спростовувати теорію.

Локатос: ідея наукового знання

Теорія оточена захисними тезами, які можна корегувати, але суть теорії не змінюється.

Коли наука намагається спростувати теорію - поступово розбивається захисний шар, але основа теорії живе. Коли вже входимо в суть теорії, теорія спростовується.

Цей напрям – критичний раціоналізм (Локатос)

• Остаточного підтвердження теорії не існує, будь-яка теорія може бути сфальсифікована і є лише науковою гіпотезою. Це називається принципом фалімілізма. Суть: наукові закони і теорії – інструмент для прогнозування, а також інструмент для пояснення фактичного стану речей у світі. Наукове знання за природою є гіпотетичним.

Поппер – «Открытое общество и его враги»- через критику Маркса довів неспроможність цієї теорії, висунув та підтвердив теорію демократії.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Для позитивізму характерно оперування фактами, де речі є прихованими, тобто не видно взаємозв’язку, єдності явищ між собою.

Позитивізм – губить єдність.

На початку ХХ ст. (20-30 рр.), коли повність склався неопозитивізм, проявляється криза, яка полягає у спробах встановити зв'язок, поглянути на природу і суспільство, як на певні взаємопов’язані структурні елементи світу.

Структурно-функціональний аналіз (Стросс - етнограф, соціолог, філософ)

Явище ділив на блоки і дивився як функціонують структурні одиниці. Але при аналізі, як відомо, взаємодіють з іншими елементами. Намагається вирішити проблему відокремлення одного факту від іншого.

Системний підхід причини виникнення:

Зміна в самих основах наукового і світоглядного мислення:

1. З’ясування, що в світі явища взаємопов’язані

+

Впливаючи одне на одного, формують нову реальність

2. Визначального значення набуло поняття «структура»

Зовнішні прояви та механізм появи зовнішніх провів цікавить

3. Як метод наукового пізнання на 1 місце виходить не аналіз, а синтез.

Синтез знання в рамках дослідження, а не аналіз по суті.

Напр .: стоматолог прописує фтористу пасту від карієсу, але вникає інша проблема зі щитовидною, бо комплексно здоров’я не досліджувалось.

4. Розробка та введення в науковий обіг методу порівняння типології (в тому числі методу ідеальних типів)

Приклад: ТОВ має свої індивідуальні особливості, які закріплені десь, але десь є усереднене розуміння – записане в законі + типовому статуті ТОВ – це ідеальний тип, але кожне ТОВ буде відрізнятися: керівництво, виробництво.

Система є О лише по відношенню до цілі.

Системний підхід як явище, яке вже визнане, пов’язане з діяльністю компанії «Рент», яка працювала у військовій промисловості. В 60 рр. аналогічні ідеї висунули в сфері біології.

У нас теж 400 тис НПА в базі законодавства. Юристи лише підходять до системного підходу.

Перехід до системного підходу – результат внутрішньої потреби як науки, так і виробництва та суспільного управління.

Для позначення цього напрямку в літературі використовують багато термінів. Зокрема, «системний інжинірінг». Це пов’язано з тим, що системний підхід пов'язаний з виробництвом. В той же час щодо СП в галузі суспільного управління почав використовуватися термін кібернетика, який згодом став використовуватися як синонім системного підходу дослідження суспільних об’єктів. Кібернетика – наука про управління. В той же час виникає потреба філософського осмислення СП як методології дослідження. Так виникає теорія систем.

Перехід до системного підходу відбувається як результат внутрішньої потреби як науки, так і виробництва та суспільного управління (використовуються терміни «систематологія», системне дослідження, загальна теорія систем, «ситсемна техніка»)

Коли зявився цей напрям, то він був пов'язаний із управлінням економікою, але в Англіз системний інжинерінг повязував з технічною галуззю. Використовували термін в розумінні процесу аналізу за допомогою технічних систем.

Напр.: системний підхід пов'язаний з виробництвом літаків «мрія», що піднімає 150 тон. Але збій в 1 місці призводить до катастрофи всієї системи.

Але в СРСР був один метод – діалектичного матеріалізму

Щодо системного підходу в галузі суспільного управління:

На заході термін кібернетика в кінці 60ьх почав використовуватись як синонім дослідження за допомогою системного підходу, в тому числі соціальних об’єктів.

ЕОМ- це засіб організації праці, а кібернетика - наука не про комп’ютери, а про управління.

В той же час виникає потреба філософського осмислення системного підходу як методології дослідження. В результаті виникає загальна теорія систем.

Щедровицький, Уйомов, Волкова - системний підхід

Основні поняття теорії систем

Системний підхід не можна ототожнювати із всебічним підходом (комплексним)

• Особливості системного підходу в тому, що О розглядається як певна цілісність (збереження форми і змісту).

Людна є системою до кінця життя. Смерть- немає форми і змісту.

• Дискретність - поділ єдиного цілого на окремі елементи, враховуючи те, що кожен окремий елемент не може існувати поза системою.

Наприклад: Людна без голови не може існувати. Немає людини.

• Елементи – елементарна 1 системи, яка неподільною (атом).

• Структура - певним чином впорядковані елементи. Не просто перелік, бо всі елементи знаходяться у взаємодії

• Зв'язок - динамічна складова, яка характеризує взаємодіє елементів в межах системи (студент і викладач)

• Зворотній зв'язок -

• Відносини – ті зв’язки, які встановлюються між елементами.

В системному підході не розмежовується взаємодія і відносини.

В соціології: відносини- свідома дія, а взаємодія може бути і без свідомої дії.

Мета – проблеми сит підх в матеріалістичних межах:

Завжди існує мета існування системи.

Для тех.. систем мету встановлює людина.

Будь-яка система до моменту виникнення має мати план і мету.

Мета є, а звідки взялась? Важл.

• Середовище - характеристика навколишніх факторів в яких існує система.

Машков: діалектика і енергія -форми прояву системного підходу. /Системи які не мають визначного впливу зовнішього середовища а відкр. сист. які залежать від зовнішнього середовища-з центр комп. В сист. підході/

Види систем:

І. За способом внутрішньої орг-ї

• "сетевые"-"мережеві"

• ієрархічні

• комбіновані немає ієрархії

Мережеві:/- направ. взаємодія різна

Б-л ланка може бути управляющая или управляемая

Ієрархічні

ПРИКЛАД: 1)армія-відділ-взвод-роти-батальони-полки-дівізії

2) чого хо від життя досмн. душ. розв. - вчитись, карьєрний зріст

3) маслоу піраміда

Комбіновані

Один з елементів структури має ієрарх. управляємая

Д-ва і повязані інститути мають ієрарх сис-мою орг-ї а громадян. сусп. "мережев" вигляд сис-ми орга-ї з елемент комбінованої. Комбін-політичні партії, своя ієрархія орг-вї ел громад суспільства

ІІ.

1)Стабільні ( равновесные")/пев. межах певн. аттракторів показників серетоз. чином змін-и/ 2) Нестабільні/ хар-ся знач. колив. показників свого існування

ПРИКЛАД: коли +30 температура протягом 20 днів стабільно. Нестабільно: пн-15, вт-30, ср-20

2) Стабільн. /правопорядок, пр. х-ра, пр. свідомість, реал. +юрн. Є нослухняна поведінка Нестаб. : зміни в зак-ві .... Пнс пр рег - стабілн. Знк повед не очікуємо

ІІІ

1) Які розвиваються

2) Не розвиваються ( стагнируются)

3). Які вмирають