15. Етапи корекційного процесу за к. Роджерсом.

Відповідно до поглядів К.Роджерса, людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб виріщцвати виникаючі перед нею проблеми і спрямовувати свою поведінку потрібним чином. 1. По характеру спрямованості   - симптоматичну   - каузальну   Симптоматична корекція передбачає короткотривалий вплив з метою зняття гострих симтомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.   Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Цей тип корекції більш тривалий у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективним.   2. По змісту розрізняють корекцію:   - пізнавальної сфери;   - особистості;   - афективно-вольової сфери;   - поведінкових аспектів;   - між особистісних відносин;   - внутрішньо групових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних);   - дитячо-батьківських відносин.   В практиці психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку розрізняють наступні блоки психологічної корекції:   - Корекція емоційного розвитку дитини.   - Корекція сенсорно-перцептивної та інтелектуальної діяльності.   - Психологічна корекція поведінки дітей і підлітків.   - Корекція розвитку особистості   3. По формі роботи з клієнтом розрізняють корекцію:   - індивідуальну;   - групову;   - у закритій природній групі (сім’я, клас)   - у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами;   - індивідуальногрупову ( змішана група)   4. По наявності програм:   - програмовану;   - імпровізовану.   5. По характеру керування коригуючими впливами:   - директивну;   - недирективну   6. По тривалості:   - надкоротку (хвилини, часи, вирішення актуальних ізольованих проблем, конфліктів);   - коротку, або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру, який продовжується після завершення зустрічі)   - тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми);   - довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.   7. По маштабу вирішувальних задач розрізняють корекцію:   - загальну,   - спеціальну.

15. Логотерапія В. Франкла.

Логотерапі́я (від грец. logos — слово і therapeia — догляд, турбота, лікування) — психотерапевтична стратегія розробленаВіктором Франклом, заснована на думці, що розвиток особистості зумовлений прагненням до пошуку і реалізації смисла життя. Якщо у людини немає смисла життя чи він недосяжний, то виникає екзистенційна фрустрація, що проявляється в неврозах. В рамках логотерапії ставиться завдання допомогти людині у набутті сенсу його життя, який не може бути просто запозичений в інших. Для його вирішення був розроблений метод сократівського діалогу, в якому відбувається обговорення особистого досвіду, який стосується насамперед трьох сфер, в яких може бути знайдений індивідуальний сенс життя. Це творчість, переживання і усвідомлене ставлення до обставин, на які не можна вплинути. Однією з основних областей, в якій індивід може отримати підтримку в пошуках сенсу, є релігійна віра. В рамках логотерапії також був розроблений метод парадоксальної інтенції, орієнтований на лікування фобій і нав'язливих станів, і метод дерефлексии, призначений для лікування сексуальних неврозів^[1].