15. Методи, засновані на принципах позитивного та негативного підкріплення.

15. Техніки когнітивного підходу

Основні ідеї когнітивної парадигми сформулювали на початку 60-хроків XX ст. американські психотерапевти А. Бек та А. Елліс. І хоча надалі відбулася певна інтеграція когнітивної терапії з іншими підходами, їхні роботи вважають оригінальним напрямом теорії і практики психологічної допомоги.

Когнітивний напрям поділяють на раціонально-емотивну терапію (PET) А. Елліса і когнітивну терапію А. Бека. Погляди Бека ближчі до загальних уявлень когнітивної психології про психіку як властиву живим організмам систему отримання, опрацювання і зберігання інформації. Психічні та особистісні розлади (тривогу, депресію, панічний страх (фобію), нудьгу, відчуття неповноцінності тощо) А. Бек розглядає як наслідок порушень в інформаційних процесах, що негативно впливають на пов'язані з ними емоційні та мотиваційні аспекти поведінки і діяльності. Психотерапевт нагадує вправного системного програміста, здатного знайти і усунути збій у програмі і навіть навчити цього користувача (клієнта).

У західній психотерапевтичній практиці когнітивний підхід дав значні практичні результати. Не таким ефективним він виявився у слов'янському світі, представники якого у своїй життєдіяльності раціональною логікою керуються не більше, ніж емоціями.

15. Техніки когнітивного напрямку психокорекції д. Келлі.

Він вважає, що будь-яка людина - це дослідник, які прагнути зрозуміти, інтерпретувати, передбачати і контролювати світ своїх особистих переживань. І всі висновки робляться на основі свого минулого досвіду і будуються, припущень про майбутнє. Він вказує на те, що хоч об'єктивна реальність і існує, але все ж таки різні люди усвідомлюють її по різному, тому як будь-яка подія можна розглядати з різних сторін, а людям у свою чергу надається великий вибір можливостей в інтерпретації внутрішнього світу переживань чи зовнішнього світу практичних подій. Він являє собою стійкий спосіб, яким людина осмислює якісь аспекти дійсності в термінах схожості і контрасту ». Для формування конструкту необхідні 3 елементи (явища чи предмета): два з них повинні бути схожими один на одного, а третій елемент повинен відрізнятися від цих двох. Тому, слід вважати, що всі особистісні конструкти біполярні і діхотомічності, мислення людини усвідомлює життєвий досвід в термінах чорного і білого, а не відтінків сірого. Всі конструкти мають два протилежні полюси: полюс подібності відображає, чим схожі два предмети, а полюс контрасту показує, чим ці предмети протилежні третього запису. Прикладами особистих конструктів можуть бути «розумний - дурний», «чоловічий - жіночий», «злий - добрий». Келлі бачив завдання психотерапії в тому, щоб допомогти людям змінити їх конструкту систему, поліпшити її прогностичну ефективність, а також допомогти пацієнтові розвивати нові гіпотези, нові конструкти, зробити доступними факти, за якими пацієнт зможе перевірити свої гіпотези, сформувати або реорганізувати Конструктная систему в більш ефективну. У результаті чого людина усвідомлює і інтерпретує і себе, і ситуації інакше. Людина стає новим, більш ефективним людиною.