- •Предмет конституційного права
- •Метод правового регулювання
- •Інститути конституційного права
- •Конституційно-правові норми, їх структура, зміст і класифікація
- •Місце і роль конституційного права в нормативно-правовій системі України
- •Поняття і зміст джерел конституційного права
- •Поняття і основні властивості Конституції України
- •Конституційна система
- •Форма і структура конституції
- •Порядок прийняття та внесення змін і доповнень до Конституції
- •Внесення змін і введення в дію Конституції України
- •Функції конституції
- •Правова охорона Конституції
- •Роль Конституції України на сучасному етапі розвитку держави і суспільства
- •Порядок створення, статус та повноваження Конституційного Суду України
- •Поняття та принципи конституційного ладу України
- •Поняття конституційно-правового статусу особи
- •1. Принцип невідчужуваності та непорушності основних прав і свобод людини (ст. 21 Конституції України).
- •4. Особа в Україні володіє широким колом прав і свобод (ст. Ст. 25-63 Конституції України), права і свободи, закріплені у Конституції України, не є вичерпними (ст. 22 Конституції України).
- •Концепція прав людини і її відбиття в Конституції України
- •Система конституційних прав, свобод і обов’язків
- •Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •1) Конкретизація меж прав і свобод, їх законодавча фіксація ( межі конституційних прав і свобод визначаються не тільки конституцією, а й нормами інших галузей права);
- •2) Чітке визначення юридичних фактів, з якими пов’язана реалізація конституційних прав і свобод;
- •4) Заходи – відновлення порушеного права.
- •5) Заходи по усуненню перешкод, пов’язаних з реалізацією права.
- •Співвідношення норм міжнародного і національного права
- •Поняття і зміст громадянства
- •Підстави та форми набуття громадянства України
- •Припинення громадянства України
- •Повноваження органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства
Конституційна система
В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції. Конституція фактична - це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають еконо-мічна, політична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв’язані між собою. Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі й безкласовому суспільстві.
Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин. Фактична конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.
Фактична і юридична конституції - цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції. Напередодні прийняття Конституції України (в 1991-1996 рр.) фактична конституція значно випереджала юридичну конституцію, яка стала гальмом розвитку основоположних суспільних відносин. Тому приведення юридичної конституції відповідність з конституцією фактичною було першочерговим завданням конституційного будівництва.
Фактична конституція не може не визначати структурні та функціональні характеристики юридичної конституції, головними з яких є реальність і відповідність фактичним конституційним відносинам, відсутність яких призводить до фіктивної конституції.
Конституційний лад можна розглядати як фактичну конституцію держави. Цей лад, з одного боку, є похідним від юридичної конституції, а з іншого - сам впливає на зміст нормативно-правового вираження і забезпечення або незабезпечення юридичної конституції.
Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною. За таких умов юридична конституція і реальний конституційний лад надмірно політизуються. Виникає атмосфера, в якій слова політиків разюче розходяться з практикою, а конституціоналізм як наука приходить до занепаду.
Розбіжність між фактичною і юридичною конституціями може мати місце в будь-яких країнах. І це природно, оскільки певна їх розбіжність запрограмована самим розвитком конституції. Однак, у країнах розвинутого конституціоналізму така розбіжність недовговічна: юридична конституція вчасно приводиться у відповідність з конституцією фактичною. Це стабілізує суспільні відносини, впорядковує їх у відповідності з цілями й завданнями конституційно-правового регулювання.
Розрив між фактичною і юридичною конституціями свідчить про те, що частина її норм стала фіктивною, тобто не відповідає реальній дійсності. Такий стан негативно впливає на суспільні відносини, дестабілізує правову систему, робить її малоефективною. Тому виникає необхідність або привести юридичну конституцію у відповідність з реальною дійсністю, або, навпаки, - привести у відповідність з конституцією суспільні відносини, що фактично існують.