Функції конституції

Функції конституції - це основні напрями регламентуючого впливу конституції на ті суспільні відносини, що становлять її предмет. Функції конституції можна поділити на соціальні і юридичні.

Соціальні функції:

1. Політична - конституція фіксує основну політичну лінію розвитку суспільства, держави та їх підрозділів - політичний плюралізм.

2. Ідеологічна - вона фіксує основоположні ідеї, які визначають суть духовного життя суспільства: ідеї гуманізму, демократії. Основа тут - ідеологічний плюралізм - співіснування різноманітних ідей, поглядів.

3. Економічна - конституція закріплює найважливіші суспільні відносини, які складають економічний устрій держави, в першу чергу, це різноманітність форм власності - економічний плюралізм.

4. Програмна - конституція визначає певні орієнтири, перспективи розвитку суспільства, а не тільки фіксує рівень досягнутого.

5. Інформативна - конституція дає інформацію - що є суспільство, що є держава, який її державний механізм.

Усі ці функції випливають із змісту конституції, вони не повинні домінувати над ним.

Юридичні функції (правові):

1. Установча - конституція визначає інститути держави, суспільства, вона може стверджувати ті інститути, що вже склалися, а може утворювати нові.

2. Регулятивна - вона реалізується у формі загальних і конкретних регуляторів. У конституції більше загальних регуляторів.

3. Охоронна - конституція фіксує необхідні механізми охорони конституційного ладу, серед яких є конституційна відповідальність.

Правова охорона Конституції

Правова охорона Конституції є необмінною умовою забезпечення її верховенства і стабільності, високоефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності.

Належний рівень правової охорони Конституції - необхідний атрибут правової держави, яка є найважливішим елементом побудови громадянського суспільства.

Правова охорона, як свідчить світова практика, здійснюється у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд.

Основна відмінність між ними полягає в тому, які заходи впливу при порушенні Конституції можуть бути застосовані відповідними органами.

Органи конституційного контролю можуть безпосередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовувати чи призупиняти незаконні акти. Органи конституційного нагляду подібних повноважень не мають - вони можуть лише повідомити про неконституційність прийнятого правового акту.

За своєю природою органи конституційного нагляду покликані давати оцінку законності правових актів та фактичних дій піднаглядних суб’єктів як за своєю ініціативою, так і за своїми статутними повноваженнями.

Світова практика знає декілька варіантів організації конституційного контролю. В одних випадках цю роль виконують спеціальні, конституційні суди (Німеччина, Італія), в інших - загальні суди, особливо верховні (США, Японія).

Зарубіжна теорія і практика надає перевагу судовим органам конституційного контролю, тобто конституційній юстиції і конституційній юрисдикції. Це повністю узгоджується і з ідеєю розподілу влад, з ідеєю панування права.

Розрізняють такі види конституційного контролю:

1) попередній - коли нормативно-правовий акт знаходиться на стадії розробки і ще не вступив у законну силу;

2) наступний - коли перевірка здійснюється після прийняття акта.

За правовими наслідками контроль може бути:

1) обов’язковим;

2) факультативним.

За формою розрізняють:

1) абстрактний - питання про відповідність певного акта Конституції розглядається поза конкретними обставинами його застосування. Орган конституційного контролю або підтверджує конституційність даного акта, або позбавляє його юридичної сили (цей вид контролю може бути як попереднім, так і наступним);

2) конкретний - пов’язаний з обставинами, що виникли в процесі застосування відповідного нормативно-правового акта (цей вид може бути лише наступним).

Конституційна юстиція, сутність якої полягає в перевірці законів та інших нормативно-правових актів на відповідність їх Конституції спеціальними або загальними судами, наділеними повноваженнями скасовувати чи призупиняти неконституційні положення цих актів, - неодмінний атрибут правової держави, на шлях розбудови якої стала Україна.

Такий інститут знайшов своє втілення як в Конституції України, так і в Законі „Про Конституційний Суд України”. Однак, це лише початкові кроки становлення і затвердження конституційного контролю в Україні.