- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •6.Складники системи нац..Мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Основні х-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •10.Основні х-кимовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •22. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31.Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •51.Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.
- •52.Складне речення в текстах наукового і ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види і жанри наукових текстів.
- •55.Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •59.Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної монологічної мови
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етика ділової мови.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
Котляревський (К) є одним із фундаторів нової укр. літ-ри, а його «Енеїда» - найвидатнішим досягненням укр. поезії того періоду і початком відродження українців. Новаторство К виявилося перш за все у нац забарвленні етнографічного матеріалу, можливості двопланового прочитання поеми. К вдалося не просто відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки використанню живої розмовної мови, а саме київсько-полтавського діалекту. У мовній тканині твору вдало поєднуються багата народна фразеологія, лексика з давніми традиціями укр. віршування. «Енеїда» К є новим етапом розвитку укр. силабо-тонічного віршування. Отже «Енеїда» є новим, самобутнім літ. явищем, що було суголосним новій історичний добі, сприяло пробудженню нац свідомості в освічених верствах укр. громадянства. Це перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня поема. К є зачинателем нової укр. літ-ри новою мовою – живою народною, що стала знаменною сторінкою в історії укр. літ-ри.
22. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
К-О – зачинатель нової укр. прози, культурно-громад діяч, перу якого належать 80 творів. Його прозу хар-ть такі новаторські риси: прості і цільні сюжети творів, деталізована оповідь, оригінальність авторського стилю, що виявляється в оповіді від першої особи, виклад зрозумілою мовою навіть складних філос понять, повчально-моралізаторський характер прози, що базується на христ ідеях. К-О розвиває нові прозові жанри: фейлетони, гумористичні оповідання («Купований розум», «Підбрехач»), гумористичні сентиментальні повісті(«Маруся», «Щира любов»), сатиричний родинний роман хроніка («Пан Халявський»). У К-О виявилась ознака двомовності у написанні творів. Отже творчість К-О засвідчила оновлення жанрово-стильової системи укр. прози, утвердження в ній ідеалів гуманності, моральності людини з народу.
23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
Романтизм – (фр. romantisme) – художній метод у літературі й мистецтві, коли не задовольняючий митця реальній дійсності протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю. Для романтичних творів характерні незвичайні, а іноді й фантастичні події та ситуації, деяка умовність, порушення дійсних співвідношень між явищами, образами піднесених над реальністю, виняткових людей, які наділяються сильними пристрастями й часом діють у вигаданих, мало правдоподібних, часто екзотичних обставинах. Письменники – романтики збагатили тематику, розвинули нові жанри, поглибили зв’язки літератури з фольклором. Важливе місце в їх творчості посіла історико – героїчна тема. Зміцнився Міжслов’янські культурні зв’язки, зросла кількість перекладів і переписів творів інших літератур. а) Історичні умови виникнення романтизму а) назрівання революційної ситуації в Росії наприкінці 50 – х р. ХХ ст. б) реформа 60 – х р. (яка особливо не принесла очікуваних результатів) в) Кирило – Мефодіївське товариство б) Розвиток культури і літератури Із розвитком освіти центрами стають університети, виникають недільні школи, які стали на захист безграмотному населенню. В центрах освіти – університетах розгортається наукова діяльність в галузі історії України, української фольклористики. На зміну поміщицьким театрам, відкриваються справжні театри в Києві, Одесі, Полтаві, Катеринославі. Варто підкреслити, що репертуар українського театру значно розширюється за рахунок п’єс І.Котляревського, Г. Квітки – Основ’яненка, В. Гоголя, Л. Глібова... Неймовірно посилюється інтерес до українських народних пісень, композиторів, мистецтвознавців. Основоположником української класичної музики є Микола Лисенко “Заповіт” (1868) і перший випуск українських народних пісень. З’явилась періодична преса: газети й журнали, що стали виходити в Харкові, Києві, Чернігові. Література п. п. ХІХ ст. розвивалася у боротьбі двох течій – прогресивної і реакційної. Прогресивна л-ра відбивала інтереси закріпаченого селянства. Реакційна відбивала інтереси поміщиків
