- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •6.Складники системи нац..Мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Основні х-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •10.Основні х-кимовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •22. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31.Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •51.Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.
- •52.Складне речення в текстах наукового і ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види і жанри наукових текстів.
- •55.Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •59.Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної монологічної мови
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етика ділової мови.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
Для ефективної роботи з науковою літературою, для глибокого осмислення одержаної інформації, для запам’ятовування, необхідно її зафіксувати. Найбільш поширеними формами запису рецензія, тези, наукова стаття, резюме)Рецензія – це критичний відгук на художній твір, наукову працю. Складається з 2-х частин: 1) ознайомлення з роботою, 2) дається її оцінка. Основні реквізити рецензії: заголовок, текст,
Тези є одним із найстійкіших жанрів. Вони мають суворо нормативну змістово-композиційну структуру, в якій виділяються: преамбула, основне теоретичне положення, завершальна теза (висновок). Чітке логічне членування змісту тез підкреслюється рубрикацією, а в деяких випадках – і виділенням абзаців під однією рубрикою.
Резюме — це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність і професійні успіхи та досягнення особистості, яка його складає.
Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:
1. Назва документа.2. Прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка складає резюме.3. Мета складання резюме.4.Досвід роботи.5. Освіта.6. Знання мов.7. Контактний телефон.
Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.
Стаття має просту структуру:
- вступ;
- основні дослідження і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття;
- формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи;
- виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту;
- висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи.
При написанні наукової статті слід дотримуватись певних правил:
- у правому верхньому куті розміщується прізвище та ініціали автора; за необхідністю вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;
- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (краще до п´яти слів);
- ініціали ставлять перед прізвищем;
- слід уникати стилю наукового звіту;
- недоцільно ставити риторичні запитання; більше користуватись розповідними реченнями;
- не перевантажувати текст цифрами при переліках тих чи інших думок, положень, вимог;
- прийнятним у тексті є використання словосполучень переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку», «спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-перше», «по-друге», «можливо», «задумкою», «заданими», «між іншим», «в зв´язку з тим», «на відміну», «поряд з цим», тощо.
- цитати в статті використовуються дуже рідко (можна в дужках зробити посилання на ученого, який вперше дослідив проблему);
- усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг присвячується викладу власних думок автора;
- стаття має завершуватись конкретними висновками і рекомендаціями та додається список використаних джерел.
До форм писемного професійного спрямування належить текст – синтаксична одиниця, що складається із речень різних типів і характеризується специфічними мовними засобами залежно від стилів мови. Основні види текстів:
власне наукові тексти ( статті, дипломні роботи, підручники, посібники, енциклопедії);
технічні тексти (виробничо-технічні, інструктивні тексти, довідкові);
науково-ділові( описи винаходів, технічна документація);
офіційно-ділові (юридичні, управлінські, ділові листи);
науково-публіцистичні.
Одним із типів оформлення текстів є анотування і реферування.
Анотація – це короткий стислий виклад змісту книги, статті; викладаються найголовніші моменти наукового тексту своїми словами або з використанням речень з тексту.
Реферат – це вид наукового тексту, що комбінує тексти одного чи кількох різних авторів, але на одну і ту саму тему.
Конспект (від латинського “огляд”) – це короткий виклад запису змісту якогось твору або усного викладання.
Рецензія – це критичний відгук на художній твір, наукову працю. Складається з 2-х частин: 1) ознайомлення з роботою, 2) дається її оцінка. Основні реквізити рецензії: заголовок, текст, підпис, дата, печатка.
