16 Теоретичні концепсії виникнення і суті грошей

Питання про сутність та походження грошей є досить складним, вимагає розгляду еволюції економічних відносин на протязі майже всього існування людської цивілізації, і тому не випадково, що в процесі його вирішення з’явилося багато різних концепцій. Розглянемо найбільш поширені з них.

Ще Аристотель, аналізуючи дану проблему, прийшов до висновку, що гроші є результатом певної згоди між людьми, націленою на покращання умов обміну. В економічній науці така концепція отримала назву раціоналістичної. Дуже близька до раціоналістичної концепції державна теорія грошей Г.Кнаппа (німецький економіст, який називав гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади). Розділяє вище названі підходи і сучасний англійський економіст Л.Харрис. В своїх теоретичних розробках він пише про те, що доларовий білет набуває вартості лише тому, що суспільство через свої закони наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу. Аналіз цієї концепції показує, що автор не ставить своєю метою дослідження процесу виникнення грошей, розгляду їх як історичної економічної категорії, а по суті пише про паперові гроші, які випускає держава, надає їм у законодавчому порядку примусовий курс і потім використовує їх для обслуговування обігу. У сучасній прагматичній науці досить поширеними є функціональні теорії грошей, які пов’язують існування грошей з певними обставинами, наприклад, економісти неокласичної школи вважають, що необхідність грошей обумовлена відсутністю синхронізації надходжень і платежів, в результаті чого ускладнюється прямий товарообмін. На базі функціональних концепцій виникли досить розповсюджені за сучасних умов серед західних дослідників підходи. Так, американські вчені К.Р.Макконелл та С.Л.Брю вважають: все, що виконує функції грошей і є гроші.

У зв’язку з вищесказаним необхідно виділити і проаналізувати концепцію еволюційного походження грошей, яка розглядає їх через розвиток форм вартості. Ця теорія розроблена К.Марксом та його послідовниками, вказує на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і їх особливе місце в системі економічних відносин. Слід зазначити, що ця теорія є зараз досить розповсюдженою в західній економічній науці, проте використовується вона в спрощеному вигляді. Складне теоретичне питання про двоїстий характер праці, втіленої в товарі і подвійну природу товару, яке розробив К.Маркс з використанням методу наукової абстракції, опускається

20 Інфляція попиту витрат соц.-екон наслідкі

Механізм інфляції витрат. Цей механізм діє таким чином: в економіці, наприклад, відбулося підвищення цін, профспілки починають боротися за підвищення заробітної плати, а її підвищення, оскільки вона є складовою частиною ціни, викликає певні дії виробників. Щоб не втратити частину прибутку, вони починають підвищувати ціни;

Механізм інфляції попиту. В економіці з повною зайнятістю будь-який стрибок попиту обертається тривалим ростом цін, оскільки всі ресурси вже задіяні у виробництві і воно за даних умов не може збільшити виробництво товарів та послуг.

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)^[7].

Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.^[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.^{[Джерело?]}

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринк

17 Розвиток форм вартості та виникнення грошей І. Проста, випадкова, або одинична форма вартості.

На зорі людства люди обмінювалися товарами у випадкових, приблизних пропорціях. За умов такого епізодичного обміну і з’явилася проста форма вартості:

х товару А = у товару В.

К.Маркс в “Капіталі” здійснює детальний аналіз цієї форми вартості, оскільки саме вона є відправним моментом дослідження виникнення та суті грошей.

Отже, в цій пропорції товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості, а товар В виконує пасивну роль, оскільки служить матеріалом для вираження вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент і перебуває в еквівалентній формі вартості. За цих умов функціональні форми вартості ще не закріплені за товарами А і В, якщо поміняти товари А і В місцями, суть простої форми не зміниться, зміниться лише роль товарів в цій обмінній пропорції: товар В буде знаходитися в відносній формі, а товар А – в еквівалентній.

Для спрощення викладення матеріалу ми не характеризуємо особливості еквівалентної форми власності, які виділяє К.Маркс, базуючись на своєму вченні про двоїстий характер праці, втіленої в товарі, та подвійною природою товару. З цими аспектами теорії можна самостійно познайомитися, прочитавши відповідний розділ праці К.Маркса “Капітал”.

ІІ. Повна, розгорнута форма вартості.

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема, виділення скотарства із землеробства, обумовив перехід від випадкового епізодичного обміну до регулярного. Схематично ця форма вартості має такий вигляд:

х товару А = у товару В, або = товару С, або = товару D, або = товару Е тощо.

При цій формі одному товару А, який перебуває у відносній формі вартості, відповідають багато інших товарів (товари В, С, D, Е тощо), що знаходяться у еквівалентній формі вартості.

Безсумнівно, ця форма вартості вже є більш досконалою в порівнянні з простою, оскільки мінові пропорції мають регулярний характер, і товар А вже більш точно виражає свою вартість у вартості товарів-еквівалентів. Проте повна форма вартості має і суттєві недоліки: 1) незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати; 2) складнощі обміну, наприклад, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів (так, власнику товару А потрібен товар С, а власнику товару С потрібен товар Е. За цих умов обмін може здійснитися тоді, коли власник товару А отримає товар. Поступово із загальної маси товарів починає виділятися один, до якого починаються прирівнюватися всі інші товари. Це означає перехід до третьої форми вартості.

ІІІ. Загальна форма вартості.

Загальна форма вартості мала такий вигляд:

х товару А, у товару В, z товару С, g товару D … = n товару Е.

Як бачимо, при цій формі безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості (товар Е). Як правило, у ролі цього товару-еквіваленту виступає найбільш цінний та необхідний на якійсь території товар (худоба, риба, хутро, сіль тощо). Оскільки на різних територіях виділявся свій товар-еквівалент, то з розвитком суспільного поділу, міжнародних економічних відносин ця форма вже перестала задовольняти потребам ефективного товарного обміну, з’являється четверта форма вартості – грошова.IV. Грошова форма вартості.

При цій формі вартості всі товари перебувають в відносній формі вартості, а роль товару-еквіваленту виконують різні метали: спочатку олово, свинець, мідь, пізніше – срібло та золото, і з середини XIX сторіччя загальним еквівалентом стало золото. Це відбулося завдяки природним властивостям золота: не псується, має високу вартість у малій кількості, однорідність, легка подільність, відносна рідкість, естетичність та привабливість. З появою грошової форми вартість товарів починає виражатися в цінах.

Поступово грошова форма вартості набуває певних змін. У середні віки з’являються й перші паперові гроші – боргові розписки приватних осіб і банків – банкноти. Ера золотих грошей закінчується в 20-ті роки XX століття, коли основним засобом розрахунків стають паперові гроші й монети. Друга половина XX ст. попереднього тисячоліття ще більш розширила поняття про гроші з появою кредитних карток, чеків, електронних розрахунків.