27 Структура і інфраструктура сучасного ринку

Структура ринку – це внутрішня будова ринкових відносин, сукупність певних елементів ринку. Структура ринку є по своїй суті дуже складною, оскільки її можна класифікувати за численними критеріями. Найважливішими серед них є такі: 1) економічне призначення об’єктів ринкових відносин – у відповідності до нього виділяється ринок товарів (він складається з ринку товарів народного споживання, ринку засобів виробництва та послуг); ринок робочої сили (або праці, як його ще називають), фінансовий ринок та ринок валюти; 2) географічне положення – тут мова йде про місцевий, регіональний, національний та світовий ринки; 3) ступінь обмеження конкуренції – монополістичний, олігополістичний, вільний, змішаний ринки; 4) характер продажу – оптовий та роздрібний ринки та ін.

Визнано, що найбільш важливою з точки зору як теоретичного, так і практичного розгляду ринкових відносин є класифікація видів ринків за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин, оскільки саме вона дозволяє дослідити якісний стан і розвиток кожного з елементів цієї структури, проаналізувати взаємозв’язки між ними, тобто визначити ефективність функціонування усієї ринкової системи.

Інфраструктура ринку – це сукупність різних установ та інститутів, державних та комерційних фірм, що забезпечують успішне функціонування ринкових відносин.

Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками, посередницькими фірмами позабіржового характеру та ін. Інфраструктура ринку праці складається з бірж робочої сили (чи бірж праці, чи служб зайнятості), платних приватних агентств (контор) тощо. Інфраструктура фінансового та валютного ринків включає в себе фондові та валютні біржі, банки, страхові компанії та фонди.

Окрім основних елементів ринкової інфраструктури, які були названі – торгова мережа, біржі та банки, сучасне ефективне функціонування ринку неможливе без реклами, інформаційних, консультативних, аудиторських служб та ін.

28 Необхідність та сутність державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки — це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації конкретних цілей.

Об'єкти державного регулювання економіки — сфе­ри, галузі, регіони, а також явища, ситуації та умови со­ціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються автоматично або терміново, як того вимагають умови нормального функціо­нування економіки і підтримання соціальної стабільності.

Конкретні об'єкти ДРЕ: економічний цикл; структу­ра економіки; умови нагромадження й інвестиційна діяль­ність; науково-технічний прогрес та інноваційні процеси; грошовий обіг, інфляція; ціни; платіжний баланс; блок соці­альних проблем (зайнятість і доходи населення, підготовка й перепідготовка кадрів, соціальний захист тощо); умови конкуренції; навколишнє середовище (екологічні пробле­ми); регіони тощо.

Суб'єкти ДРЕ — це суб'єкти виконання та суб'єкти впливу.

Суб'єкти виконання — держава та її інституційні орга­ни (законодавчі, виконавчі і судові органи різних рівнів).

Суб'єкти впливу — фізичні та юридичні особи, гро­мадські й політичні об'єднання, засоби масової інформації, окремі особистості тощо.

Основні цілі державного регулювання економіки:

• Раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефективності

• Забезпечення стабільного розвитку національної економіки

• Забезпечення конкурентноздатності національних товарів на світових ринках

• Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства

Макроекономічна ефективність означає:

• зростання продуктивності праці в суспільному ви­робництві на основі його технічного і технологічного онов­лення, вдосконалення організації та управління;

• збалансований, пропорційний розвиток економіки;

• повне й оперативне задоволення соціально-економіч­них потреб суспільства.

Конкурентоздатність національної економіки — виробництво товарів і послуг відповідно до вимог якості та цінових параметрів світового ринку.

Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства передбачає:

• соціальну стабільність;

• забезпечення ефективної зайнятості;

• дотримання вимог екологічної безпеки;

• задоволення соціально-культурних та духовних по­треб населення.