49. Зміст психологічних поглядів ф. Брентано, к. Штумпфа як представників європейського функціоналізму.

Практично одночасно з положеннями Вундта ідея про те, що кожен психічний акт має певну спрямованість (інтенцію)на об'єкти зовнішнього світу, була висловлена австрійським ученим Ф.Брентано (1838-1917). Головною для нової психології він вважав проблему свідомості, необхідність визначити, чим відрізняється свідомість від всіх інших явищ буття. Тільки відповівши на це питання, підкреслював Брентано, можна визначити область психології. Відкидаючи підхід Вундта до визначення змісту свідомості, він стверджував, що позиція Вундта ігнорує активність свідомості, його постійну спрямованість на об'єкт. Для позначення цього неодмінного ознаки свідомості Брентано запропонував термін інтенція. Вона спочатку властива кожному психічному явища і завдяки цьому дозволяє відмежувати психічні явища від фізичних. Інтенція - це не просто активність. У ній разом з актом свідомості завжди існує якийсь об'єкт. Брентано прийшов до висновку про те, що існують три основні форми: акти «представливания» чого-або, акти судження про що-або як справжньому або неправдивому і акти емоційної оцінки чого-або як бажаного або отвергаемого. Поза акта об'єкт не існує, але й акт, у свою чергу, виникає лише при спрямованості на об'єкт. Коли людина чує слово, його свідомість спрямовується крізь звукову, матеріальну оболонку до предмету, про який йде мова. Розуміння значення слова є акт, і тому це психічний феномен. Він руйнується, якщо розглядати окремо акустичний подразник (звук) і що позначається їм фізичну річ. Подразник і річ самі по собі до області психології не відносяться. Вважаючи, що при звичайному самоаналіз, так само як і при використанні тих видів експерименту, які запропонував Вундт, можна вивчити лише результат, але не сам психічний акт, Брентано рішуче заперечував прийняту в лабораторіях експериментальної психології процедуру аналізу, вважаючи, що вона перекручує реальні психічні процеси і явища, які слід вивчати шляхом ретельного внутрішнього спостереження за їх природним течією. Скептично ставився він і до можливості об'єктивного спостереження, лише обмежено допускаючи цей метод у психології, так як безумовно очевидними вважав тільки психічні феномени, дані у внутрішньому досвіді.

Затвердивши принцип активності свідомості, Брентано став піонером Європейського функціоналізму, розробка якого була продовжена у працях К.Штумпфа (1848-1936). Під впливом Брентано він також прийшов до висновку, що предметом психології повинне стати дослідження психологічних функцій або актів . Так, дослідження підлягає не колір об'єкта, а акт (або дію) суб'єкта, завдяки якому людина усвідомлює цей колір в його відмінності від інших. Серед функцій Штумпф розрізняв дві категорії: інтелектуальні і эмотивные (або афективні). Эмотивные функції складаються з протилежних пар: радість і смуток, бажання і заперечення, прагнення і уникнення. Емоційний відтінок можуть придбати і деякі явища, які були названі «чуттєвими відчуттями». Важливим моментом у дослідженнях Штумпфа було те, що він розглядав музику як феномен культури. Він створив архів фонограм з 10 тисячами фонографічних записів примітивною музики різних народів. Його дослідження психології просторових уявлень, викладене в роботі «Про психологічному походження просторових уявлень» (1881), стало настільною книгою для багатьох вчених, що займалися згодом цією проблемою. Він брав участь у дослідженнях з дитячої психології, організувавши німецьке Товариство «дитячої психології», а також по зоопсихології, довівши, зокрема, при обговоренні гучного феномена «розумного Ганса» , що тварина реагувало на ледве помітні руху дресирувальника. Штумпф був не тільки чудовим вченим, але й гарним педагогом, багато хто з його учнів стали згодом відомими психологами, у тому числі і один із засновників гештальтпсихології - В. Келер, якому він посприяв при організації поїздки в Африку для вивчення поведінки людиноподібних мавп.