- •13. Оцінка факторів розміщення продуктивних сил
- •15. Поняття про територіальні форми суспільної організації виробництва
- •16. Функціонально-територіальна структура господарства району.
- •17. Місце суспільної географії в системі географічних наук.
- •18. Основні суспільно-географічні закони.
- •19. Співвідношення суспільної географії та регіональної економіки
- •20. Роль структурного аналізу в суспільній географії
- •21. Структура суспільної географії
- •22. Урбанізація, як складний суспільно-гео. Процес.
- •23.Територіальна спеціалізація і обмін, іх показники.
- •24. Рекреаційний напрямок розвитку вітчизняної суспільної суспільної географії.
- •25.Суть процесу географічної інтеграція.
- •40. Розміщення продуктивних сил класу територія-територія
- •41. Соціально-географічний напрямок розвитку вітчизняної географії
- •42. Сгк як конкретний об»єкт вивчення суспільної географії . Сгк як об’єкт дослідження суспільної географії
- •43. Оцінка і особливості понятійно-термінологічного апарату суспільної географії на сучасному етапі
- •44. Методологічні принципи суспільної географії.
- •45. Розвиток поглядів про предмет економічної, соц..-економічної, і суспільної географії.
- •46. Об»єкт вивчення географії та суспільної географії
- •47. Суспільно-географічні відношення і зв»язки.
- •52. Соціальна географія: об’єкт і предмет вивчення, зміст та головні завдання
15. Поняття про територіальні форми суспільної організації виробництва
Територіальна організація виробництва - це синтез форм суспільної організації виробництва, який базується на галузевому та територіальному поділу праці.
На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах. Спеціалізація виробництва. Ця, добре розвинута в усіх галузях економіки, суспільна форма організації виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Заведено виокремлювати кілька її об'єктних видів
Спеціалізація підприємств є важливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Конверсія виробництва.Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво Іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки. Кооперування виробників Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно зв'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів. Комбінування виробництва. Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому. Диверсифікація виробництва. Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв'язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.
16. Функціонально-територіальна структура господарства району.
Основний зміст сусп.-гео району характеризується його територіальною структурою –сукупність суттєвих зв’язків між його компонентами, внутрішніми властивостями предметів та явищ. Найважливішими її суспільно-географічними ознаками є територіальна спеціалізація, комплексно-пропорційний розвиток та особливості управління.
Функціональними компонентами суспільно-географічного району є галузі чи види діяльності людини, насамперед виробничої чи соціальної. За своєю функціональною роллю вони поділяються на головні , базові, супутні, додаткові, місцеві та обслуговуючі.
Головні галузі визначають місце суспільно-географічного району в системі географічного поділу праці країни, формують функціональний профіль району.
Базові галузі постачають сировину і паливо головним галузям. Розміщення базових підприємств уточнює границі району.
Супутні галузі формують побічні вітки головних виробництв на основі спільного і повного використання сировини чи відходів при її переробці.
Додаткові галузі теж виробляють спеціалізовану продукцію чи послуги, але технічно не пов’язані з головними чи супутніми виробництвами.
Місцеві галузі задовольняють соєю продукцією чи послугами потреби свого району.
Обслуговуючі галузі постачають основним галузям електроенергію, тепло, воду, буд.мат і забезпечують потреби в ремонті, транспортних засобах тощо.
Функціонально-територіальна структура суспільно-географічного району характеризує співвідношення і взаємне розміщення різних форм територіальної зосередженості діяльності людини.
Алаєв терит.стр. вважає динаміне розміщення продуктивних сил по економічних районах, що функціонують в єдиній системі національної економіки. Результатом конкретного аналізу терит. стр. Діяльності людини є виділення її елементів, що виявляються за допомогою методу сусп..-гео. районування.
Типи терит. Стр.:радіально-кільцевий,прямокутно регулярний, приморський,лінійно-вузловий та багатоядерний.
