- •13. Оцінка факторів розміщення продуктивних сил
- •15. Поняття про територіальні форми суспільної організації виробництва
- •16. Функціонально-територіальна структура господарства району.
- •17. Місце суспільної географії в системі географічних наук.
- •18. Основні суспільно-географічні закони.
- •19. Співвідношення суспільної географії та регіональної економіки
- •20. Роль структурного аналізу в суспільній географії
- •21. Структура суспільної географії
- •22. Урбанізація, як складний суспільно-гео. Процес.
- •23.Територіальна спеціалізація і обмін, іх показники.
- •24. Рекреаційний напрямок розвитку вітчизняної суспільної суспільної географії.
- •25.Суть процесу географічної інтеграція.
- •40. Розміщення продуктивних сил класу територія-територія
- •41. Соціально-географічний напрямок розвитку вітчизняної географії
- •42. Сгк як конкретний об»єкт вивчення суспільної географії . Сгк як об’єкт дослідження суспільної географії
- •43. Оцінка і особливості понятійно-термінологічного апарату суспільної географії на сучасному етапі
- •44. Методологічні принципи суспільної географії.
- •45. Розвиток поглядів про предмет економічної, соц..-економічної, і суспільної географії.
- •46. Об»єкт вивчення географії та суспільної географії
- •47. Суспільно-географічні відношення і зв»язки.
- •52. Соціальна географія: об’єкт і предмет вивчення, зміст та головні завдання
23.Територіальна спеціалізація і обмін, іх показники.
Результатами географічного поділу праці є територіальна спеціалізація діяльності людини і міжрегіональні зв’язки. Територіальна спеціалізація означає переважний розвиток на певній території найефективніших видів діяльності людини, що зумовлюють її господарський напрям. Вона характеризується підвищено концентрацією виробництва певних видів товарної продукції і послуг на базі спеціалізованої технології і становить території. Спеціалізованими вважаться ті види діяльності, які дають найбільше продукції і послуг на основі раціонального використання природних і соціально-економічних ресурсів, і які йдуть і на задоволення міжнародних потреб.
Для визначення територіальної спеціалізації використовують три основні групи показників: 1) коефіцієнти локалізації даного виду діяльності на території, 2) індекси подушного виробництва і споживання продукції, 3) індекси міжрайонної товарності продукції
Індексами локалізації є : а) відношення частки виробництва окремих видів продукції даної території до частки цієї продукції в країні. Б) відношення вартості товарної продукції даної території до сумарної вартості валової продукції цієї території; в) відношення частки виробленої продукції даної території до частки ї населення, національного доходу чи сукупного процесу.
Індекси подушного виробництва і споживання продукції характеризують відношення цих показників певної території до аналогічних загальнодержавних показників.
Індексами міжрайонної товарності продукції є: а) частка вивозу даної продукції досліджуваної території в обсягу всього вивозу країни б)співвідношення вивезеної і довезеної продукції даної території як за вагою, так і за вартістю.
Територіальна спеціалізація повинна бути ефективною, тобто забезпечувати максимальну економію праці і в найкоротші строки вирішувати поставлену проблему. Одним з методів розрахунку ефективності територіальної спеціалізації є виявлення раціонального ареалу споживання продукції будь-якого виробництва.
24. Рекреаційний напрямок розвитку вітчизняної суспільної суспільної географії.
Рекреаційна географія — це ще одна самостійна галузь знань суспільної географії. Рекреація — розвага, відпочинок, зміна дії, які характеризують не лише процес і заходи з відтворення сил людини, а й простір, де це відбувається.
Рекреаційний напрям суспільної географії має такі цілі: раціональне використання вільного часу для відновлення сил людини, що втрачаються в процесі праці та при виконанні громадських, побутових та інших занять, створення умов для її духовного фізичного розвитку. Він представлений географією оздоровлення, відпочинку та туризму. Рекреаційні функції є необхідною ланко в процесі суспільного відтворення, вони одночасно передбачають глибоку оцінку природно-географічного середовища з медико-географічної та ландшафтно-естетичної точок зору. Отже сформувалась нова галузь соціальної географії – рекрекаційна географія, що займається розробкою теоретичних та методичних засад територіальної організації сфери відпочинку та туризму. Наукову основу напряму становлять праці:Преображенського, Веденіна, Мироненка, Крачила та ін..
Обєктами вивчення – територіальні рекреаційні системи, складовими яких є: групи відпочиваючих, природні комплекси, технічна інфраструктура, сфера обслуговування, трудові ресурси, системи розселення. Сучасна рекреаційна діяльність населення має такі тенденції: зростання різноманітності та ускладнення комбінацій рекреаційних занять, посилення ролі активних видів діяльності.
Головними завданнями рекреаційної географії є:а) оцінка рекреаційних ресурсів, б) визначення рекреаційної ємності території та максимально допустимих рекреаційних навантажень.в) здійснення рекреаційного районування території, г) оптимізація розвитку і функціонування ТРС, д) розробка і впровадження комплексу заходів з підвищення рекреаційного потенціалу.
