45. Державне регулювання доходів та рівня споживання населення.

Державне регулювання доходів є складовою соціальної політики держави. Воно являє собою систему заходів і норм законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру і спрямоване на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню робочої сили та її розвитку, послабленню соціальної напруженості. Державне регулювання доходів полягає у перерозподілі їх через державний бюджет за допомогою диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Політика доходів ґрунтується на певних принципах, закріплених у Конституції та в інших законодавчих актах.

Такими принципами є: соціальна справедливість; соціальне партнерство та солідарність усіх верств населення; індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище; право на працю та гідна винагорода; індексації доходів; диференціація заробітної плати; право на професійні об’єднання; економічна доцільність.

Об єкт регулювання: - доходи населення, ринок праці.

Суб єкти – КМУ, ВР, Міністерство соціальної політики.

Складові механізму розподілу та перерозподілу доходів: надання суспільних благ; використання законодавчих актів; система оподаткування; трансфертні платежі.

Основною складовою грошових доходів населення є заробітна плата.

Мінімальна зарплата (МЗП) — гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці. Функція МЗП — мотивація власника робочої сили до участі у праці.

Складові державної політики заробітної плати (ЗП): проведення глибокої структурної реформи ЗП; підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів; удосконалення податкового регулювання доходів населення; створення умов для зростання продуктивності праці; зростання рівня реальної ЗП; періодична індексація ЗП у зв'язку із підвищенням споживчих цін; ліквідація заборгованості з виплат ЗП.

Вартість життя — це виражена в грошовій формі кількість матеріальних благ і послуг, які фактично споживаються населенням. Для розрахунку вартості життя використовують такі методи - статистичний та нормативний.

Прожитковий мінімум є показником обсягу та структури споживання основних матеріальних благ і послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. Для установлення вартісного показника прожиткового мінімуму запроваджується поняття бюджету прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає усі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

46. Заходи з попередження банківської кризи в системі економічного регіоналізму.

- створення умов для концентрації капіталу (холдинги, спільні вкладення в конкретні проекти тощо) з метою використання всього арсеналу фінансових і грошових регуляторів для забезпечення гарантій банківських довгострокових вкладень та комерційних інтересів банків;

- розробка на законодавчій основі та введення в дію механізму стимулювання накопичень фізичних і юридичних осіб, в основі якого повинні бути гарантії держави щодо збереження накопичень, а також заходи, які заохочують до заощадження; - створення системи страхування ризиків за всіма напрямами банківської діяльності; - стимулювання процесів злиття та поглинання, оскільки на сьогоднішній день чинні законодавчі акти не дозволяють у повній мірі контролювати процес концентрації банківського капіталу;

- заходи щодо декриміналізації банківських структур, удосконалення чинного законодавства в частині попередження незаконних банківських операцій.

До першочергових заходів з нейтралізації загроз фінансовій безпеці банків у межах реалізації системи антикризового управління можна віднести такі:

1. Забезпечення безпеки і стійкості банківської системи повинно стати однією з пріоритетних функцій органів центральних банків, які реалізують наглядові контрольні функції. 2. Формування в системі моніторингу банківської сфери підсистеми моніторингу фінансової безпеки. 3. Розробка і класифікація загроз безпеці банківської системи та підготовка спеціальних схем їх нейтралізації.

4. Розробка спеціального методичного і практичного забезпечення системи попередження і прогнозування загроз безпеці. 5. Протидія недружнім поглинанням. 6. Посилення контролю наглядових органів за практикою недобросовісної банківської діяльності, шахрайства і кримінальних операцій.

Більшість органів банківського регулювання вжили різні заходи для попередження краху своїх фінансових систем. Ці заходи підтримки можна розділити на чотири категорії: 

1) розширення страхування роздрібних вкладів (населення); 2) видача гарантій на зобов’язання банків (відмінні від вкладів); 3) ін’єкції капіталу (державні);

4) викуп або гарантування активів, що утримуються банками.  Ці заходи доповнювалися наданням ліквідності центральними банками та політикою зниження процентних ставок (дешевих грошей).