Іншомовна лексика у професійному мовленні

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень. Вибір іноземних мов зумовлено тим, що саме англійською та російською мовами в Україну надходить основний потік науково- технічної інформації.

Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил:

• не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові: апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник;

• запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

• не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака).

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів Багатозначні слова

Слово - це найважливіша структурно-семантична одиниця мови, що являє собою єдність звукового чи графічного знака і зна­чення. Із слів складаються речення — основний засіб вираження думки. Усі слова, що вживаються в якійсь мові, становлять її лекси­ку (від грецьк. Ієхія — слово), або словниковий склад.

Найважливіша функція слів - називна. Слова можуть називати предмети, явища, ознаки, дії і стан тощо. Співвіднесеність слова з певним поняттям, явищем дійсності називається лексичним значен­ням слова. Наприклад, лексичне значення слова роз'яснювати словник визначає як «робити що-небудь ясним, зрозумілим; пояснювати».

Слова української мови поділяються на однозначні та багато­значні. Слова, що мають одне значення, називаються однозначними. Такими словами є, наприклад, іменники: прейскурант — «офіційний довідник цін на товари й послуги», дендрологія — «розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини», толь - «покрівельний та гідроізоля­ційний матеріал, застосовуваний у будівництві». Однозначність є ха­рактерною ознакою термінів будь-якої галузі.

Багатозначні слова мають кілька значень, як-от: стимул — 1) при­чина, що спонукає до дії; 2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь; 3) подразник, який викликає реакцію.

Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні. Основне, вихідне значення називається прямим. Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності. Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індиві­дуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті. Мовні переносні значення відображаються у словниках; пере­носні значення, образність яких усвідомлюється мовцями, супровод­жуються пояснювальною позначкою перен., наприклад: прости­гати — 1) Втрачаючи тепло, ставати холодним. Розпалена за день земля швидко простигала (З. Тулуб). 2) перен., розм. Заспокоюватися. Він швидко сердився, швидко й одходив й простигав, як звичайно буває з дуже нервовими людьми (І. Нечуй-Левицький). Індивідуально-авторські переносні значення у словниках не фіксуються.

Багатозначність - це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. Багатозначні слова є джерелом вираз­ності, до якого активно звертаються письменники і публіцисти. Але в окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. Так, зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають одно­значні слова, а багатозначні (чи потенційно багатозначні) вживають­ся лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

Необхідно пам'ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні зміст висловлювання стає перекрученим, спотвореним, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність. Французький філософ і математик Де-карт радив: «Уточнюйте значення слів - і ви врятуєте світ від безлічі непорозумінь». Невмотивоване використання слів забруднює мову, у спілкуванні людей воно може стати причиною непорозуміння, а то й конфлікту. Немає сфери комунікації, для якої вимога точності слововживання була б неактуальною.