Дещо про техніку викладу

1. Під час виступу контролюйте своє дихання:

• груди тримайте рівно, ледь-ледь випнувши їх у перед;

• вдихайте повітря ротом і носом водночас;

• повітря, що вдихнули, витрачайте рівномірно і економно.

2. Силу голосу пристосовуйте до акустики і розмірів приміщення. Якщо хочете наголосити на якійсь думці, це можна зробити кількома способами:

• перш ніж висловити її, помовчіть хвилину, а потім уже говоріть;

• підсильте свій голос або стиште його;

• уповільніть виклад і наголосіть на кожному слові в реченні;

• доповніть усне слово жестом або мімікою;

• змініть тон голосу;

• повторіть важливе слово або речення;

• не припускайте повчального тону і не моралізуйте. Тільки доброзичливий тон допоможе завоювати прихильність слухачів.

3. Роблячи паузи, не заповнюйте їх звуками типу: «…е-е-е…», «ну-у…» та ін.

4. Стежте за своєю поставою, жестами і мімікою. Стежте за тим, щоб:

• жести були природними, а не штучними;

• жести узгоджувалися з рухами всього тіла;

• жестикулювати потрібно саме тоді, коли треба наголосити на значенні усного слова;

• уникайте жестів-паразитів (потирання підборіддя, прокручування ґудзика, олівця, ручки тощо).

5. Коли вам потрібно заглянути в текст виступу, опустіть очі, але голову не нахиляйте.

6. Стежте за обраним тоном, за своєю інтонацією. У будь-якій ситуації будьте тактовними, виявляйте дружнє ставлення до слухачів, намагайтеся вести розмову у довірливому тоні.

Запам’ятайте: вдало складений текст виступу на 90 % гарантує його успіх. Однак повний успіх виступу за добре складеним текстом залежить від: володіння матеріалом; володіння самим собою; володіння аудиторією

Джерела підготовки виступу

• Енциклопедичні та галузеві термінологічні словники, які дають змогу перевірити точність вживання терміна, поновити в пам’яті якісь події, факти, положення.

• Тлумачні словники, словники наголосів, крилатих виразів (розкривають зміст і походження окремих слів і цілих висловів).

• Атласи (дають змогу вільно орієнтуватись у просторі).

• Газети, журнали, спеціальні науково-популярні праці та ін. (з них можна запозичити і фактичний матеріал, і прийоми дохідливого викладу, характер порівнянь та ін).

Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики. Мова і думка

Дуже часто говорять, що мовлення і мислення – два боки одного явища. Однак це не зовсім так, оскільки з трьох відомих видів мислення – конкретно-діяльного, образного, логічного – тільки останній дійсно функціонує на мовному матеріалі. Інше різночитання у проблемі мислення і мовлення – що з чим співвідносити? Що являє собою логічне мислення? Цей процес пізнавальної діяльності індивіда має два види: 1) теоретичне мислення; 2) емпіричне мислення.

Внутрішнє мовлення в широкому розумінні – це розуміння зв'язків і навіть єдність мислення і мовлення. Однак існують відмінності:

1) на рівні функцій: мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю);

2) мовлення може бути зафіксоване в кодах – графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості;

3) мовлення – довільне, думка може бути і недовільною.

Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами. Варто зазначити, що, коли слова та їх сполучення не наповнюються у свідомості мовця чи слухача реальним змістом, це призводить до відриву мовлення від мислення (чи мислення від мовлення), до неточностей. Порівнюючи мислення і мовлення, як правило, визнають, що думка ширша від мовлення. Однак у певних випадках мовлення є ширшим за думку: воно – варіативне: одну й ту саму думку можна виразити в багатьох мовленнєвих варіантах.