1.4. Форми організації навчального процесу в початковій школі

Навчальна діяльність учнів здійснюється в різних формах. Форма навчання (від латинського forma – зовнішній контур, структура чогось) – це зовнішня сторона організації навчального процесу. Форма навчання повинна відповідати цілям, змісту, принципам, методам, засобам і умовам навчання, складу учасників навчального процесу, термінам навчання тощо.

Форми навчання в середній школі класифікують за такими властивостями:

– за кількістю учнів;

– за місцем навчання;

– за тривалістю навчання.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію викладача з одним учнем.

Рис. 6. Класифікація форм навчання за кількістю учнів

При парній формі навчання основна взаємодіє здійснюється між двома учнями, а вчитель направляє процес навчання.

Групова форма реалізується в групах (тимчасових або постійних) учнів. Об'єднання учнів у групи може відбуватися на різних педагогічно-обумовлених засадах.

Фронтальна форма навчання передбачає роботу учителя з усіма учнями (як правило, учнями всього класу) відразу, над спільними завданнями і в єдиному темпі. Можливі варіанти незначної диференціації за обсягом і видами навчальних завдань.

У класній формі навчання можуть виділяти таку форму, як урок та позаурочне заняття. Спільним у цих формах є те, що вони здійснюються з одним і тим же складом учнів – учнями одного класу, а відрізняє їх те, що позаурочне заняття може проводитися з різною кількістю учнів класу і, як правило, за бажанням учня.

Рис. 7. Класифікація форм навчання за місцем здійснення навчальної діяльності

Позакласна форма навчання передбачає об'єднання у одну групу (постійну чи змінну) учнів кількох класів, можливо, навіть різних за віком і класом.

Місцем проведення позашкільної форми організації навчальної діяльності учнів є різноманітні позашкільні навчальні заклади: будинки дитячої творчості, кімнати школярів за місцем проживання, станції юних техніків, юних натуралістів, художні студії, школи мистецтв тощо.

Класифікація за тривалістю [81] передбачає залежність форми навчальної діяльності від суб'єкта навчальної діяльності, який регламентує цю діяльність.

Рис. 8. Класифікація форм навчання за тривалістю

Є й інші підходи до класифікації форм навчання. Наприклад, В.О. Онищук поділяє всі форми за дидактичною метою на форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого або змішаного навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання [21, С.241].

1.4.1. Урок, класифікація уроків і їх структура. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках різних типів

Урок є основною формою організації навчальної діяльності в сучасній початковій школі України. Урок характеризується низкою властивостей – сталістю групи учнів; регламентованою тривалістю проведення; певним місцем у розкладі навчальних занять на тиждень і визначеністю місця уроку в системі вивчення предмету; провідною роллю вчителя; наявністю певних освітніх, розвивальних і виховних цілей; структурованістю етапів проведення уроку залежно від завдань уроку тощо.

У педагогічній літературі пропонуються різні підходи до класифікації типів уроків. Так С.В. Іванов за основу класифікації пропонує використовувати основні етапи навчального процесу. І.М. Казанцев поділяє уроки залежно від основного способу їх проведення. Однією з найбільш розповсюджених у педагогічній теорії є класифікація уроків за основною дидактичною метою [21, 81,100]. В.О. Онищук [21] пропонує таку типологію уроків:

– урок засвоєння нових знань;

– урок засвоєння навичок та вмінь;

– урок застосування знань, навичок, умінь;

– урок узагальнення та систематизації знань;

– урок перевірки та корекції знань, навичок і вмінь;

– комбінований урок.

О.Я. Савченко, враховуючи специфіку початкової школи, наводить таку класифікацію уроків:

– вивчення нового матеріалу;

– закріплення і застосування знань, умінь і навичок;

– повторення і узагальнення знань і вмінь;

– перевірка і контроль результатів навчання [81].

При цьому Олександра Яківна зазначає, що в «чистому вигляді» в початковій школі зазначені типи уроків зустрічаються рідко. Як правило, учителі проводять уроки змішаного типу або комбіновані.

Останнім часом у школах набули розповсюдження, так звані, «нетрадиційні» форми уроків «урок-казка», «урок-драматизація», «урок-подорож», інтегрований урок тощо. Однак ці уроки за структурою мало чим відрізняються від розглянутих вище. Можна провести урок засвоєння нових знань, як урок-подорож, або як урок-казка.

Розглянемо структури основних типів уроків, що використовуються в початковій школі.

Урок вивчення нового матеріалу, як правило, має таку структуру:

1. Активізація чуттєвого досвіду і опорних знань учнів.

2. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми, мети і завдань уроку.

3. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу.

4. Розгляд об'єктивних зв'язків і взаємозалежностей у вивченому матеріалі, розкриття суті процесів та явищ.

5. Узагальнення та систематизація вивченого.

6. Пояснення домашнього завдання.

Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей у предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Ці етапи і знайшли своє відображення в структурі уроку.

Урок закріплення і застосування знань, умінь і навичок, як правило, має таку структуру:

1. Актуалізація опорних знань і дій учнів, необхідних для творчого розв'язку поставлених завдань.

2. Аналіз завдання, розкриття способів творчої реалізації його елементів.

3. Підготовка обладнання, необхідного для роботи (залежно від навчального предмету, може бути опущено).

4. Самостійне виконання учнями практичної частини завдання.

5. Контроль учителя, самоконтроль і взаємоконтроль учнів у процесі виконання завдання.

6. Узагальнення та систематизація знань, навичок та вмінь, отриманих учнями на уроці.

7. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Цей тип уроку має багато спільного з уроком формування умінь і навичок, який значна кількість дидактів виділяє як окремий тип уроків. Різниця в місці кожного з цих типів уроків у загальній структурі вивчення теми і основній дидактичній меті уроку. Урок формування умінь і навичок, як правило, передує уроку закріплення і застосування знань, умінь і навичок, і на ньому відбувається первинне застосування нових знань (пробні вправи), самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням) і меншій мірі – творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи). А на уроці закріплення і застосування знань, умінь і навичок основний акцент робиться на самостійній роботі учня і творчому використанні набутих знань і вмінь.

Комбінований тип уроку частіше за інші типи уроків використовується в початковій школі. Це зумовлено особливостями сприймання і навчальної діяльності молодших школярів. Вони не можуть тривалий час фіксувати увагу на одних і тих же об'єктах, виконувати однотипні операції. Тому навчальний матеріал слід подавати невеликими «порціями» і часто змінювати види діяльності. Приблизна структура уроку:

1. Перевірка домашнього завдання практичного характеру.

2. Перевірка раніше засвоєних знань.

3. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети та завдань уроку.

4. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу.

5. Узагальнення та систематизація вивченого.

6. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки і контролю результатів навчання завершує вивчення теми або розділу і має на меті забезпечити діагностику навчальних досягнень учнів на різних рівнях. Структура уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети та завдань уроку.

2. Перевірка засвоєння учнями фактичного матеріалу, умінь розкривати елементарні зовнішні зв'язки в предметах та явищах.

3. Перевірка знань основних понять і вмінь самостійно пояснити їх суть, наводити нові приклади застосування.

4. Перевірка глибини усвідомлення знань та ступеня їх узагальнення.

5. Застосування знань у стандартних умовах.

6. Застосування знань у змінених (нестандартних) умовах.

7. Оцінка виконання завдань. Підведення підсумків уроку.

Кожен етап уроку має свою внутрішню структуру, зумовлену дидактичною метою етапу, оптимальним добором методів, прийомів і засобів навчання. Розглянемо етапи комбінованого уроку, більшість з яких є складовими та інших типів уроків, а також роль інформаційно-комунікаційних технологій в успішній реалізації навчальних завдань кожного з етапів.

На початку уроку вчитель перевіряє засвоєння раніше вивченого. Це відбувається в кілька етапів. Перевіряється формальне виконання практичних домашніх завдань – вправ, задач, творчих завдань тощо. Необхідно забезпечити систематичність перевірки домашнього завдання: якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку. Далі вчитель повинен перевірити якість засвоєння навчального матеріалу. При цьому обов'язково передбачається, що в ході контролю знань учитель повинен розвивати в учнів уміння логічно і правильно висловити свою думку, розвивати мовлення, здатність до самоаналізу. Найкраще це реалізувати за допомогою індивідуального контролю, але в стандартних умовах індивідуальний контроль вимагає багато часу і використання різноманітних його форм: усне опитування, виконання індивідуальних завдань на різних ділянках стаціонарної та переносних дошок, у 3-4-их класах широко використовуються індивідуальні картки із запитаннями та практичними завданнями. Інформаційно-комунікаційні технології значно розширюють можливості контролю і його достовірність. Спеціальні контролюючі програми тестового контролю дозволяють швидко опитати значну кількість учнів класу, надають можливість зберегти протоколи опитувань, фіксувати не тільки введення письмових відповідей, але й усну відповідь учнів, наприклад, виразне читання фрагментів тексту чи вивчений напам'ять вірш. Переглянути й оцінити відповіді учнів допомагає комп'ютерна програма, а детальний аналіз результатів контролю учитель зможе провести і після навчальних занять.

Завдання для контролю повинні нести і пропедевтичну функцію для матеріалу, що буде вивчатися на уроці, тобто повинна відбуватися актуалізація (повторення, відтворення у пам'яті) знань, умінь і навичок, які повинні стати опорою для засвоєння нових понять.

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів має на меті сформувати в учнів позитивні мотиви до вивчення нового матеріалу. Для мотивації використовують різні прийоми: створення проблемної ситуації, розв'язання якої є важливим (значимим) для учнів, пояснення значимості нових знань в повсякденній і навчальній діяльності учнів, в удосконаленні дитини як особистості, зацікавленість формою вивчення навчального матеріалу, формування інтересу до виконання задач уроку за рахунок організації ситуації змагання тощо. Робота з підтримки позитивних мотивів навчання продовжується протягом усього уроку і навіть виходить за його межі, забезпечуючи свідоме і самостійне виконання домашніх завдань.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку вчитель може здійснювати відразу на початку уроку або безпосередньо перед початком вивчення нового матеріалу. Другий варіант мабуть більш доцільній, оскільки дозволяє зробити логічний місток від перевірки вивченого до засвоєння нового.

Дуже широкі можливості з використання інформаційно-комунікаційних технологій має учитель під час вивчення нового матеріалу. Доволі звичним у сучасній школі стало використання презентацій, які завдяки своїм мультимедійним функціям дозволяють ефективно ілюструвати розповідь вчителя або стати джерелом нових знань під час самостійної класної чи домашній роботи. Слід відзначити, що тільки комп'ютерні технології надають можливість учителю, як звичайному користувачеві, створювати довільні статичні і динамічні зображення з мінімальними затратами часу, зберігати ці зображення для подальшого використання на уроках, дублювати для самостійного використання учнями. Якщо додати, що ці зображення в подальшому можна легко редагувати – вносити правки відповідно до зміни навчальних завдань, зміни вимог правопису, вимог до оформлення навчальної документації, змін у значеннях властивостей об'єктів тощо, то стає зрозумілим, що використання комп'ютерних засобів надає вчителю унікальні можливості зі створення власного професійного портфоліо, яке легко трансформується відповідно до задач кожного уроку. Електронні засоби з легкістю заміняють різноманітні таблиці, схеми, креслення, картки для індивідуальної роботи, малюнки тощо. Система зберігання навчальних матеріалів на шкільному сервері дозволяє забезпечити високий рівень компактності, доступність учителям і учням, можливість дублювання, копіювання і розмноження, швидкий пошук (при забезпеченні систематизації зберігання матеріалів) потрібних даних.

Наприклад, учитель молодших класів середньої школи №7 м. Павлова Нижегородської обл. Зуєва О.В. пропонує під час пояснення нового матеріалу на уроці з природознавства у 3-му класі з теми «Ліси» використати презентацію [9] з почерговою появою фотографій представників рослинного світу. Ось фрагмент розповіді вчителя та приклад слайду презентації (рис. 9):

Рис. 9. Слайд презентації «Рослинний світ»

«Сьогодні ми продовжимо нашу подорож до царства свіжого повітря – лісу, адже його ще називають «легенями нашої планети» ». Ліс – це будинок, заселений особливими мешканцями: рослинами, грибами і тваринами. Кожен займає свій особливий поверх:

– перший поверх зайняли мохи (на екрані з'являється фотографія моху);

– трохи вище гриби;

– на третьому ярусі розмістилися трава, квіти і чагарники;

– а вище всіх розмістилися дерева.

Усі разом вони і складають рослинний світ лісу.»

У наведеному прикладі інформаційно-комунікаційні технології використовуються для ілюстрації розповіді вчителя. Комп'ютер надає вчителю нові можливості, дозволяючи разом з учнями розсунути стіни шкільного класу і заглибитись в яскравий багатокольоровий світ. При цьому використовується групова форма роботи.

Цікавий варіант організації самостійного вивчення нового матеріалу на уроці музики в початкові школі пропонує учитель музики середньої школи №40 м. Перм Романова В.А [80]. На уроці з вивчення народних інструментів учитель після актуалізації опорних знань учням пропонує виконати такі завдання:

1. Відкрити по черзі сторінки з різними групами народних інструментів (язичкові, духові, щипкові, амбашюрні), ознайомитися з інформацією про інструменти.

2. Записати коротку інформацію в зошит.

3. Прослухати музичний приклад, відмітити особливості тембрального звучання.

Рис. 10. Сайт «Оркестр російських народних інструментів»

Основою для організації самостійної роботи є навчальний сайт «Оркестр російських народних інструментів» [54] (рис. 10). На цьому сайті учень має можливість не тільки прочитати інформацію про певний інструмент, але й почути звучання цього інструмента, повторити прослуховування. Під час роботи з комп'ютером учень самостійно вибирає послідовність і час прослуховування інструментів, у разі необхідності має можливість повернутися до прослуховування певного інструмента. Враховуючи, що інформація розміщена на сайті, учень має можливість переглянути цю інформацію з домашнього комп'ютера.

Рис. 11. Сторінка про флейту з програвачем для прослуховування зразка звучання

На закріплення вивченого вчитель пропонує виконати самостійно музичний диктант: «прослухати 4 рази із сайта фрагмент музичного твору та визначити:

– за першим прослуховуванням – тональність (за камертоном), розмір, кількість тактів;

– за другим прослуховуванням – записати мелодичну лінію;

– за третім прослуховуванням – записати ритм фрагмента твору;

– за четвертим прослуховуванням – перевірити правильність виконання перших трьох завдань.»

Серед переваг, що надає комп'ютер, – можливість індивідуальної роботи (прослуховування відбувається в навушниках), максимальна самостійність.

Для отримання інформації про рівень засвоєння вивченого на уроці (зворотній зв'язок) перед підведенням підсумків уроку можна запропонувати учням контролюючі завдання. Наприклад, у третьому класі на уроці з природознавства пропонується тест зі складання ланцюгів харчування [9]. Після пояснення навчального матеріалу пропонується з кількох варіантів вибрати правильний ланцюг (рис. 12). Учень повинен перемістити зображення рослини, вовка та зайця на місце, яке визначається їх роллю в ланцюгу харчування. Рівні завдань можна диференціювати, роботу організовувати індивідуально, у парах або фронтально з використанням мультимедійного проектора або інтерактивної дошки. У ході виконання завдань і діти, і вчитель відразу бачили результат. Якщо не вдавалося скласти правильно ланцюг харчування, не можна перейти до виконання наступного завдання. За необхідності на допомогу учневі приходить учитель.

Рис. 12. Завдання на закріплення знань про ланцюги харчування в природі

У процесі використання комп'ютера значно збільшується доля самостійної роботи учнів, розширюються можливості вчителя надавати індивідуальну допомогу учням, що мають певні труднощі в засвоєнні знань і, як наслідок, підвищується ефективність процесу навчання.

Стандартний, на перший погляд, етап уроку, повідомлення і пояснення домашнього завдання, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій можна урізноманітнити і підвищити мотивацію учнів до їх виконання. Для вивчення мешканців лісів можна запропонувати учням підготувати вдома повідомлення про одного із мешканців лісової фауни за певним планом. План повідомлення показати для запису на екрані, а хто і про кого з тварин буде готувати повідомлення розіграти за допомогою лототрона. Кожен учень отримує свій номер (розіграш номерів можна провести з допомогою чарівної вітки з цифрами на пелюстках, за допомогою мішка з кульками тощо), а на екран виводиться фотографія тварини з відповідним номером (рис. 13)

Рис. 13. Сторінка презентації з домашнім завданням

Виконуючи домашні завдання, учні можуть використовувати запропоновані учителем електронні матеріали: мультимедійні енциклопедії, матеріали сайтів з теми уроку, презентації, підготовлені учителем та учнями старших класів.