4.2. Об’єктивна сторона складу адміністративного проступку

Об’єктивна сторона складу проступку — це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання. Діяння — провідна, головна ознака об’єктивної сторони.

Протиправне діяння може бути простим і складним.

Просте являє собою єдину дію або короткочасну бездіяльність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд.

Складне діяння може складається з кількох самостійних дій і бути розтягнуто в часі. Відповідно до цього, розрізняють такі складні діяння:

з двома різними діями;

такі, що складаються з альтернативних дій;

збірні;

триваючі;

такі, що продовжуються.

Правопорушення з двома діями. Склад такого правопорушення утворює єдність двох самостійних дій. Вчинення тільки однієї, передбаченої законом, дії складу правопорушення в цьому випадку не створює. Характерним прикладом такого правопорушення може бути дрібна спекуляція (ст. 157 КУпАП). її склад утворить єдність скуповування і перепродажу, тобто єдність двох самостійних дій. Відсутність у діянні скуповування або перепродажу виключає визнання його адміністративним правопорушенням.

Правопорушенням, що складається з альтернативних дій. Склад у цьому випадку утворює вчинення різних дій, перелічених у законі. При цьому для виконання складу не має значення учинена одна дія, дві дії або всі разом.

Тут важливо зазначити, що особа не вчинює нового правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі названі в законі дії, наприклад, спочатку незаконно придбаває наркотичні речовини, потім певний час їх зберігає і пересилає (ст. 44 КУпАП).

Якщо громадянин розпиває спиртні напої в громадському місці, а потім з’являється в громадському місці в п’яному стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, то він теж чинить один, а не два проступки (ст. 178 КУпАП).

Самостійні дії тієї самої особи щодо виготовлення, збуту заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції утворюють один склад (ст. 85-1 КУпАП).

Збірний проступок. Склад у цьому випадку “зібраний” з кількох різних порушень, що існують самостійно. Це порушення різних окремо встановлених правил, інструкцій, вимог. У нормативному акті такі склади сформульовані як бланкетні. При формальному підході тут завжди можна побачити кілька правопорушень.

Наприклад, порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82 КУпАП).

Але законодавець розглядає такі діяння як одне правопорушення. Підставою такого підходу є те, що вони (діяння) тотожні і цілком збігаються за юридичними ознаками складу.

Збірними є діяння складу, що передбачений ст. ст. 154 – порушення правил тримання собак і котів; ст. 156 – порушення правил торгівлі спиртними напоями; ст. 187 – порушення правил адміністративного нагляду; ст. 92 – порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури.

Правопорушення, що тривають. Такі проступки починаються з протиправного діяння і здійснюються безперервно, шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом може бути як активна дія, так і бездіяльність. Потім винний або не виконує конкретно покладений на нього обов’язок, або виконує його не повністю, не належним чином, і його поведінка оцінюється як бездіяльність щодо цього обов’язку.

Прикладами адміністративного проступку, що триває, можна назвати проживання без паспорта (ст. 197 КУпАП), невиконання правил військового обліку (ст. 210 КУпАП), самовільне підключення телефонного апарату до діючого телефону (ст. 148-1 КУпАП).

Правопорушення, що триває, може припинятися як фактично, так і юридичне. Фактичне припинення відбувається або шляхом виконання обов’язку, або в результаті зміни обстановки. Юридичне припинення означає, що винний притягнутий до відповідальності за своє діяння, а обов’язок ще не виконав.

Наприклад, за проживання без паспорта винного оштрафовано. У день винесення постанови правопорушення, що триває, вважається закінченим. З наступного дня починається нове аналогічне правопорушення.

Адміністративне правопорушення, що продовжується. Такі правопорушення складаються з низки тотожних, тісно пов’язаних між собою, але окремих вчинків.

Адміністративними проступками, що продовжуються, вважаються, приміром, такі як багатократні пошкодження таксофонів (ст. 148 КУпАП), багаторазове фотографування з борта повітряного судна (ст. 112 КУпАП), багатократне проведення без належного дозволу водолазних робіт у портових водах (ст. 114 КУпАП) тощо.

Наприклад, посадова особа автотранспортного підприємства випускає у рейс кілька автомобілів, у яких вміст забруднюючих речовин у викидах перевищує встановлені нормативи. У такому випадку дії посадової особи утворюють один проступок (ст. 80 КУпАП), а не низку тотожних правопорушень.

Для правопорушень, що продовжуються, характерно те, що кожне з діянь, що їх утворюють, саме по собі містить всі ознаки складу, і усі разом вони виконують той же склад.

Уже перше діяння винного можна кваліфікувати за певною статтею закону. Наступні неправомірні вчинки істотно не змінюють ні юридично значущих властивостей, ні юридичної оцінки вчиненого. Вони лише збільшують тривалість правопорушення у часі, розмір заподіяної шкоди тощо.

Правопорушення, що продовжується, (як і те, що триває) може припинятися фактично й юридично.

Діяння з ознаками адміністративного правопорушення може бути закінченим і незакінченим (перерваним з тих чи інших причин, що не досягли бажаної мети).

На відміну від кримінального законодавства, КУпАП не містить у загальній частині статей (аналогічних ст. 14 і 15 КК), які б передбачали відповідальність за незакінчене правопорушення, тобто за підготовку до нього або замах на нього. Таким чином, законодавець встановлює загальне правило, за яким навмисне створення умов для вчинення протиправних дій не є адміністративним правопорушенням і незакінчене правопорушення не карається.

Разом з тим, Особлива частина КУпАП містить кілька статей, якими встановлюється відповідальність за підготовчі дії, тобто відповідальність за незакінчене діяння (незакінчене діяння визнається адміністративним правопорушенням).

Так, ст. 188 КУпАП встановлює відповідальність за приховану від огляду передачу або спробу передачі заборонених предметів особам, які перебувають у виправно-трудових установах. Стаття 185-2 має відповідну назву — “Створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій”.

Діяння з ознаками адміністративного правопорушення існують в часі та просторі. Розташування правопорушення у часі і просторі є його важливими ознаками. У відповідних випадках вони фігурують як конструктивні ознаки.

Коли виникає необхідність ввести час до складу як конструктивну ознаку, законодавець враховує форму діяння. Якщо йдеться про діяння у формі дії, то ознака часу — момент вчинення проступку.

Наприклад, заборонений час (статті 85, 182 КУпАП), час судового засідання (ст. 185-3 КУпАП), час проходження (ст. 208 КУпАП), стоянки (ст. 207 КУпАП), експлуатації (ст. 97 КУпАП) тощо. У такий спосіб законодавець вказує на часові відрізки, в які вчинення зазначених дій є протиправними.

Якщо йдеться про діяння у формі бездіяльності, то ознака часу — термін, якийсь заздалегідь обумовлений період, після закінчення якого бездіяльність стає проступком. Так, посадова особа чинить адміністративне правопорушення, якщо до встановленого терміну не забезпечує заселення жилого приміщення (ст. 149 КУпАП); якщо до встановленого терміну відповідальні за те особи не здійснюють перерахування необхідних внесків до відповідних фондів, вони підлягають адміністративній відповідальності (ст. 165-1 КУпАП); якщо до встановленого терміну громадянин не перереєструє мисливську рушницю, то стає правопорушником (ст. 192 КУпАП).

Розташування правопорушення у просторі визначається через ознаку місця. Частіше місце як конструктивна ознака фігурує у складі:

а) територій, де діють особливі правила поводження: громадське місце (ст. 173 КУпАП), заборонене місце (ст. 85), невідведене місце (ст. 174), прикордонна зона (ст. 202);

б) споруд: автомобільна дорога (ст. 141), проїзна частина шляху (ст. 122), залізничні колії (ст. 109), залізничний переїзд (ст. 128-1), морський порт, річковий порт, аеропорт, автовокзал, пристань (ст. 106), аеродром (ст. 111) тощо;

в) установ: військовий комісаріат (ст. 211-6), органи загсу (ст. 212-1), суд (ст. 185-5);

г) транспортних засобів: річкові і маломірні судна (ст. 117), трамвай, тролейбус, автобус, маршрутне таксі (ст. 119), повітряне судно (ст. 112), вантажний поїзд, гужовий транспорт, підніжки і дах вагонів (ст. 109), приміський поїзд, поїзди далекого і місцевого прямування, метрополітен (ст. 110 КУпАП).

У відповідних випадках законодавець вводить до складу як конструктивну ознаку спосіб вчинення проступку. Спосіб — це форма, в якій виражаються дії. Він містить: порядок, метод, послідовність дій, прийоми, застосовані правопорушником.

Так, дрібне розкрадання є адміністративним проступком лише в тому разі, якщо воно здійснене шляхом крадіжки, присвоєння, розтрати, зловживання службовим становищем, шахрайства (ст. 51), але не шляхом грабіжництва або розбою (у цьому випадку настає кримінальна відповідальність).

У цілому ряді випадків для вчинення конкретних дій або конкретної діяльності необхідно дістати дозвіл (згоду) органів виконавчої влади. Такий дозвіл (згода) є конструктивною ознакою об’єктивної сторони для деяких складів.

Зокрема, підприємницька діяльність без державної реєстрації тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП; для публічного показу кіно – і відеофільмів необхідно одержати прокатне свідоцтво (ст. 164-6); керівництво об’єднанням громадян, що не легалізувалося (одержало офіційне визнання), у встановленому порядку тягне за собою відповідальність за ст. 186-5; для пуску газу на установки, що використовують газ, необхідно одержати дозвіл органів державного газового нагляду (ст. 101); самовільне проведення гідротехнічних робіт тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 61); встановлення без належного дозволу споруд, що перешкоджають розпізнаванню навігаційних знаків і сигналів, тягне за собою відповідальність за ст. 116-2 КУпАП) тощо.

Для характеристики способу вчинення окремих правопорушень законодавець може використовувати такі оцінні поняття, як “злісне” (статті 185, 185-3, 185-4), “грубе” (статті 85, 86, 108), “безгосподарне” (ст. 150 КУпАП) тощо.

Серед ознак об’єктивної сторони називаються засоби, що використовуються при вчиненні проступків. Це, зокрема, самовільне використання з корисливою метою транспортних засобів (ст. 132); використання засобів зв’язку з метою порушення громадського порядку (ст. 148-3); застосування засобів вимірювання, що мають відхилення від гранично припустимих значень, для використання результатів вимірювань у сферах, що підлягають державному метрологічному наглядові (ст. 171); самовільне використання з корисливою метою електричної, теплової енергії або газу (ст. 103-1 КУпАП).

У визначених випадках законодавець використовує розмір шкоди як критерій, за допомогою якого розмежовуються прості і кваліфіковані склади (статті 77, 123, 126, 128-1, 139, 140 КУпАП), а також обумовлюється застосування адміністративної або кримінальної відповідальності. Так, розкрадання визнається адміністративним проступком, якщо вартість викраденого не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 51); самоуправство (ст. 186 КУпАП) є адміністративним правопорушенням, якщо незаконні дії не завдали істотної шкоди (заподіяння значної шкоди тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 356 КК України).

Однією з поширених ознак об’єктивної сторони є ознака “іншої особи”, тобто особи, яка у будь-якій формі бере участь у відносинах з правопорушником. Серед “інших осіб” розрізняють:

по-перше, представників органів держави, які мають виконавчо-розпорядчі повноваження. Так, КУпАП містить статті, якими встановлюється відповідальність за невиконання розпоряджень командира повітряного судна (ст. 112); злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів (ст. 185-9); ухилення від виконання законних вимог прокурора (ст. 185-8);

по-друге, потерпілих громадян, щодо яких вчинено хуліганські дії (ст. 173); громадян — споживачів, яким відмовлено в реалізації їхніх прав на перевірку якості, комплектності, ваги, ціни придбаних товарів (ст. 156-1); робітників, щодо яких порушено законодавство про працю і про охорону праці (ст. 41). До цієї категорії слід віднести осіб, які постраждали в результаті ненадання транспортних засобів медичним працівникам і працівникам міліції (ст. 124-1);

по-третє, учасників правопорушення (неповнолітніх), доведених до стану алкогольного сп’яніння (ст. 180); осіб, які користуються послугами повій (ст. 181-1); особи, які незаконно навчаються карате (ст. 196); громадяни, які здали паспорт у заставу (ст. 202);

по-четверте, правопорушників, яким винний сприяв у прийнятті на роботу осіб, які мешкають без паспортів або з недійсними паспортами (ст. 200); допущення проживання без паспорта (ст. 199); прийняття на роботу військовозобов’язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку (ст. 211-3).

В адміністративному праві немає загальних норм щодо співучасті, у яких би вирішувалося питання про детермінацію відповідальності кількох осіб, які умисно і спільно вчинили адміністративне правопорушення. Лише ст. 35 КУпАП відносить до обставин, що обтяжують відповідальність, вчинення правопорушення групою осіб. Проте будь-які ознаки групового правопорушення (спільне, умисне, з розподілом ролей, участь у правопорушенні двох або більше осіб тощо) у нормативному порядку не закріплюються. Разом з тим, у кількох статтях Особливої частини КУпАП є норми, що регулюють відповідальність за групове правопорушення і містять низку конкретних ознак такого правопорушення. Саме вони дають можливість зробити висновок про те, що адміністративному праву відомі як проста співучасть, так і складна (з розподілом ролей).

Так, у ч. 1 ст. 181 встановлено адміністративну відповідальність за участь в азартних іграх на гроші; ст. 122-1 визначає, що участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у груповому (більш як два) пересуванні, зупинці чи стоянці, що створюють перешкоди дорожньому руху в містах та інших населених пунктах, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Частина 3 ст. 181 встановлює відповідальність за організацію азартних ігор; ст. 185-1 передбачає накладення адміністративних стягнень на організаторів зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо порушено порядок їх організації чи проведення.