39.Естетичної культури юриста форми її прояву

Естетика (від грецьк. aisthetikos — те, що належить до почуттєвого сприйняття) — філософська наука про емоційно-почуттєве сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та Ті результати, зокрема, мистецтво. Вона вивчає найбільш загальні закони розвитку мистецтва та різноманіття естетичного ставлення людини до світу(природи, суспільства, людини та її діяльності в усіх життєвих сферах: професійно-виробничій, науково-пізнавальній, суспільно-політичній,сімейно-побутовій).

Естетика аналізує найзагальніші характеристики, притаманні різним естетичним об'єктам дійсності. З естетичними властивостями явищ,процесів, предметів людина зустрічається повсякденно. Це і архітектурні споруди різного призначення, і технічні об'єкти (літак, автомобіль,комп'ютер та ін.), і ландшафтно-паркові зони, і інтер'єри приміщень, і вбрання індивіда, і твори мистецтва, і гуманні вчинки особистості. Вони сприймаються не тільки з практично-утилітарних позицій, а й викликають певні естетичні почуття, переживання, насолоду, тобто естетичне відношення до предметів, явищ дійсності.

Естетичне ставлення до навколишнього світу визначає потребу та здатність особистості захоплюватись як незвичайністю та красою явища, процесу, предмета, так і засобами їх зміни, результатами творчості, відчувати естетичну насолоду від самого процесу діяльності.

Естетика потрібна не тільки митцю, художній інтелігенції як світоглядна основа для творчої діяльності, а й будь-якому фахівцю. Не становить виняток і професійна діяльність юриста. Вивчення естетики важливо тому,що вона формує естетичну свідомість юриста та розвиває його уявлення, фантазію, художньо-образне мислення, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажання сприймати, цінувати і розумітимистецтво, красиво поводитися тощо.

У духовному розвитку особистості юриста значне місце належить естетичнійкультурі. Естетична культура особистості як ступінь її естетичноївихованості, естетичного розвитку є складною системою, що включаєрозвинуті чуттєвість та інтелект, загальнолюдські й соціально-груповіуявлення про прекрасне та потворне, трагічне і комічне і т. ін. Вона єсукупністю форм і способів естетичного засвоєння дійсності, розуміннякраси і здатності створювати реальні предмети, регулювати свою поведінкуза законами краси. У ній демонструється рівень засвоєння існуючих усуспільстві естетичних цінностей, ступінь опанування його естетичноюкультурою, що виражається у здатності бачити, відчувати та створюватикрасу. Багато видатних юристів (прокурорів, суддів, слідчих, адвокатівтощо) високо цінували художню творчість у різних її видах, самі малиуспіхи у цьому напрямку природи, черезподолання відчужено-ути-літарного підходу до неї, виходячи із взаємних«інтересів» (в естетичному переживанні природа «олюд-нюється»), а часом— виключно через самоцінність її буття, вона набирає у свідомостілюдського образного змісту та формує якість культури емоцій і почуттів,іншу якість мислення, здатність мислити не за од-нією чи кількомаобмеженими мірками, а за міркою будь-якого виду, здатність розмовлятимовою пред-мета, виражати своєрідність його сутності. Естетична культура сприяєрозвитку в особистості образного мислення, мислення за аналогієютаасоціацією, цілісності сприйняття конкретних образів, розвитку фантазії,зорового уявлення, інтуїції. Естетично насичена емоція посилює наукову, художню творчість, авідсутність естетичного може свідчити про відсутність таланту працівника, про його бездарність. Указані якості мислення важливі, коли невідомий весь набір засобів та правил розв'язання завдання. Здатність уявити процес, явище, справу в образній формі полегшує пошук результату, що може бути продуктом дослідження. Можливість миттєвого охоплення в думці речей в цілому відкривається у предметно образному мисленні, а це підвищує вірогідністьпояви несподіваної, але корисної асоціації. Процес пошуку потрібних аналогій та асоціацій багато у чому здійснюється інтуїтивно. Інтуїтивне є високоінтелектуальним процесом, який пов'язаний

не тільки з психологічними факторами й особливостями духовного освоєння дійсності людиною. Інтуїтивна діяльність залежить від певного запасу знань, культури мислення і бачення навколишнього світу, стилю

діяльності, особливо наукової, що склався у людини. Інтуїтивне рішення має почуттєвий та образний характер. Побудова внутрішньо несуперечли-вої моделі явища, процесу і взагалі світу у свідомості людини за допомогою вербально-знакового мислення веде у певній мірі до збідненого його відображення. Образне мислення уможливлює сприйняття світу в усій його цілісності, багатозначності та суперечливості, що забезпечує процеси творчості, особливо на етапі «визрівання» ідей. Специфічна за своїм змістом та функціями професійна діяльність юриста зумовлює своєрідність вияву його естетичної культури. Вона трансформується в структуру та якість професійної культури юриста.