36. Етапи, ознаки та суб'єкти проведення спеціальних інформаційних операцій

Спеціальні інформаційні операції (надалі – СІО) – це сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію шляхом впливу на її свідомість і поведінку за допомогою використання певним чином організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети.

Спеціальні інформаційні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою:

1. Попередній етап. Метою діяльності на цьому етапі є планування операції, зокрема визначення доцільності її проведення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу тощо.

2. Інформаційний привід. На цьому етапі спеціальної інформаційної операції необхідно вибрати і/або створити так званий інформаційний привід. Під інформаційним приводом тут і далі розуміємо подію (можливо і "псевдоподію"), що її можливо використати як привід для пропагандистської кампанії або інформаційної операції. Вибір інформаційного приводу становить окрему проблему, яку докладніше розглянуто нижче.

3. "Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу задля досягнення цілей операції, тобто для посилення, формування або руйнування певних психічних стереотипів і настанов.

4. "Вихід із спеціальної інформаційної операції або етап закріплення". Найважливіше завдання цього етапу - забезпечення плавкого завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставлених цілей або через форс-мажорні обставини.

Слід виокремити основні ознаки проведення СІО:

1. Збільшення кількості повідомлень негативного змісту з певної соціально-політичної або (та) економічної тематики.

2. Зростання емоційності.

3. Зростання тенденційності.

4. Збільшення сенсаційності.

5. Лавиноподібність (на першому етапі - поступове, на другому -значне, на третьому - різке зростання напруження).

6. Взаємоузгодженість дій суб'єктів проведення СІО.

7. Час проведення (від одного тижня до двох місяців, але переважно від двох тижнів до місяця).

Необхідно визначити суб'єктів проведення СІО:

1. Керівництво іноземної держави - головний суб'єкт, всі інші - виконавці.

2. ЗМІ (Іноземні та підконтрольні вітчизняні).

3. Неурядові організації (іноземні й підконтрольні вітчизняні).

4. Спецслужби іноземної держави.

5. Інтернет-ресурси.

6. Агентура впливу іноземних держав та підконтрольні лобістські структури із представників влади, управління, місцевого самоврядування, політичних партій, громадських і релігійних організацій та відомих діячів культури.

37. Моделі інформаційних операцій (на прикладі військово-політичних операцій нато в Югославії, Ірані і Лівії)

Інформаційні операції – це більш вузьке поняття, зміст якого охоплює та розкриває інформаційний вплив на масову свідомість (як на ворожу, так і на дружню), вплив на інформацію, доступну супротивникові та необхідну йому для прийняття рішень, а також на інформаційно-аналітичні системи супротивника. Загалом інформаційні операції охоплюють також дії, спрямовані на фізичне ураження (знищення) автоматизованих систем, виведення з ладу засобів комп’ютерно-телекомунікаційної інфраструктури тощо.

При моделюванні соціальних процедур, у тому числі й інформаційних операцій, особливість полягає в тому, що модель неможливо перевірити в «тестовому» режимі. Інформаційна операція може виявитися або вдалою, або невдалою. Найчастіше повторна спроба проведення подібної операції виявляється неможливою. Тому основний метод перевірки адекватності в цьому випадку – ретроспективний аналіз, тобто знаходження аналогів, операцій, що вже відбулися, вдалих або невдалих.

Основна задача інформаційних операцій полягає в маніпулюванні масовою свідомістю з такими цілями, як, наприклад:

- внесення в суспільну свідомість і свідомість окремих людей ви-

значених ідей і поглядів;

- дезорієнтація людей та їхня дезінформація;

- ослаблення визначених переконань людей, основ суспільства;

- залякування мас.

Інформаційні операції дуже різні та найчастіше вельми складні за своєю природою, тому важко піддаються моделюванню й аналізу.

Найперспективнішим напрямком моделювання інформаційних операцій є математичний опис самоорганізації середовища сприйняття та поширення інформації з урахуванням сформованих у сучасний момент умов.

Моделювання соціальних процедур (інформаційні операції, безумовно,

відносяться до таких) передбачає проведення обчислювальних експериментів, оскільки найчастіше виникають істотні обмеження, що утруднюють проведення «польових» натуральних експериментів. При моделюванні інформаційних операцій обчислювальний експеримент дає змогу скоротити операції з уточнення обмежень, підбору вихідних даних, вибору правил функціонування компонентів моделі тощо. В основу успішних моделей інформаційних операцій закладаються синергетичні підходи.