51. Назвіть структуру програми інноваційної політики

Досягнення мети та виконання завдань інноваційної політики здійснюються через застосування конкретних методів її реалізації.

За ознакою форми дії на інноваційний розвиток економіки весь арсенал цих методів поділяється на методи прямого та непрямого регулювання.

Суть методів прямого регулювання полягає в тому, що держава бере на себе ініціативу у виборі пріоритетів науково-технічного розвитку, фінансування та стимулювання розроблення важливих національних інноваційних програм.

Цільова програма повинна включати такі структурні елементи, як:

1) цілі і завдання;

2) функціонально-виконавська структура (науково-дослідні заходи за програмою, роботи по освоєнню і впровадженню інновацій);

3) техніко-економічне та ресурсне обґрунтування програми;

4) організаційно-економічна структура (права і відповідальність замовника, виконавців, порядок фінансування та ін.).

52. Чим відрізняється програмний підхід інноваційної політики від проектного?

Перша особливість програмного підходу - використання системи проектів та програм, для яких характерні: довгостроковість (10-20 років); великі грошові асигнування; складний, взаємопов'язаний склад учасників; включення в систему управління НДЕКР усіх складових інноваційного циклу (фундаментальні та прикладні дослідження, експериментальні розробки), а також впровадження нововведень у серійне виробництво.

Другою особливістю програмно-цільового підходу в організації НДЕКР є система експертизи. Основне завдання її полягає в оцінці доцільності фінансування програм або проектів.

Цей метод передбачає розробку плану з оцінки кінцевих потреб виходячи з цілей розвитку економіки при подальшому пошуку і визначення ефективних шляхів і засобів по їх досягнення і ресурсного забезпечення. Перед програмно-цільовим плануванням стоять також завдання безпосереднього впливу на розміщення нових підприємств, міграційні потоки, розвиток окремих територіальних утворень (освоєння нових районів, підйом економіки депресивних районів,дозвіл гострих еколого-економічних ситуацій і т.д.).

Проект (від лат. Projectus - кинутий вперед) в управлінні проектами — це обмежена в часі та ресурсах унікальна сукупність процесів, направлена на створення нової цінності.

Проектний підхід застосовують тоді, коли чітко визначені: завдання проекту та кінцевий результат; виділені чи наявні ресурси; часові рамки та обмеження.

• розробка та втілення державних програм незалежно від рівня, враховуючи їх складність та багатоаспектність, вимагає в сучасних умовах застосування інструментів проектного менеджменту;

• при реалізації програм у державній сфері досить часто задіяні багато структур та органів; неможливість нормальної координації між ними може повністю паралізувати хід робіт; механізми управління проектами дають змогу вирішити цю проблему;

• проектний підхід дає змогу сформувати більш гнучку організаційну структуру управління, що здатна своєчасно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища;

• проектний підхід передбачає чіткий розподіл керівництвом цілей, завдань, функцій та обов’язків щодо реалізації проекту, що полегшує оцінку та підвищує контроль за виконанням завдань підлеглими;

• на основі проектного підходу визначають склад завдань проекту, ієрархічну структуризацію за принципом “дерева робіт”, що дає змогу включити у структуру проекту необхідні та достатні завдання;

• за допомогою проектного підходу здійснюється зворотний зв’язок з населенням країни, що дає змогу оцінити діяльність органу державного управління безпосередньо громадянами держави.