79. Алгоритм оцінювання ефективності інноваційної політики передбачає ряд послідовних дій.

1.Цілі і завдання інноваційної політики.

Цілі і завдання інноваційної політики повинні бути закріплені у нормативно-законодавчих, концептуальних і програмних документах (законах, підзаконних актах, щорічних Посланнях Президента Верховній Раді України, концепціях, національних і регіональних стратегіях, програмах і планах).

Механізмами інноваційної політики мають бути економічні регулятори і фінансові інструменти державної підтримки.

Інформація для аналізу та оцінювання документів, що регламентують цілі і завдання інноваційної політики, збирають й оформлюють у таблицю.

2. Оцінювання цілей і завдань інноваційної політики.

Основні показники для оцінювання цілей і завдань інноваційної політики за підсистемами «НДЦКР», «інновації», «інтелектуальна власність», «освіта», «ІКТ» наводяться у формі матриць за інформаційною базою* статистичного збірника «Наука та інноваційна діяльність в Україні», в якому вміщено обсяг широкої (проте не достатньої) інформації за напрямами: наука (НДЦКР), інновації, інтелектуальна власність.

80. Охарактеризуйте найбільш поширені інститути розвитку в інноваційній сфері

Технополіс - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукоемких технологій на базі тісних відносин з університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади.

Науково-технологічний парк - це комплекс дослідних інститутів, лабораторій, дослідних заводів, створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою (лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення)

Одним із потенційно найефективніших економічних засобів прискореного впровадження інновації га економічного розвитку вважають бізнес-інкубатори.

Головне призначення бізнес-інкубатора — першочергова підтримка малого (переважно інноваційного) підприємництва. Вченим, інженерам, винахідникам, що виявили бажання організувати власний бізнес, надається в інкубаторі пільговий доступ до всього необхідного для здійснення своїх ідей.

Фірми - "початківці", зазвичай, зазнають банкрутства через незнання потенційного ринку запропонованих ними послуг, низьку управлінську кваліфікацію співробітників, нестачу первинного капіталу. Майже всі перераховані проблеми вирішуються бізнес-інкубаторами.

81. Охарактеризуйте найбільш поширені інститути розвитку і інноваційній сфері

інститут розвитку – це організаційно-економічна структура, що сприяє розподілу ресурсів на користь проектів по реалізації потенціалу економічного зростання. Відмітними ознаками зазначених інститутів від інших форм державної підтримки є: 1) перерозподіл ресурсів на користь проектів розвитку, спрямованих на створення потенціалу економічного зростання в сфері інфраструктури, людського потенціалу, нових технологій і підтримку нових, поки ще не домінуючих секторів економіки, що відчувають необхідність у початковій підтримці для свого розвитку; 2) наявність постійної організаційної структури й певних правил, дозволяє здійснювати інститутам розвитку систематичну діяльність, у них існує чітка система відповідальності й контролю; 3) інститути розвитку є некомерційними організаціями, а не способом збільшення частки держави в економіці, 4) їхня діяльність спрямована на розвиток приватного бізнесу в нових секторах економіки .

Основна мета інститутів розвитку – перерозподіл інвестиційних ресурсів у сектори, куди ускладнений приплив приватного капіталу Україна, дотримуючись досвіду розвинених держав, зробила акцент на взаємодію ІР із кредитними інститутами (банками, лізинговими й факторинговими компаніями, мікрофінансовими організаціями). Більшість діючих в Україні інститутів розвитку

використовує переважно фінансові (кредитні) механізми. Вони дозволяють одночасно вирішувати два завдання – стимулювати кредитування й забезпечувати фінансові інститути довгостроковими пасивами, тобто підвищувати стабільність фінансового сектора. Але є приклади формування ІР і регіональною владою. Для формування системи інститутів регіонального інноваційного розвитку в Україні необхідно чітко визначити їх цілі й завдання, пов'язані, перш за все, з подоланням «провалів ринку»; розробити стратегії, що включали б основні напрямки діяльності кожного інституту розвитку, форми й інструменти здійснюваної ним державної підтримки, цільові показники; критерії й процедури відбору проектів для підтримки; систему моніторингу діяльності організації; критерії оцінки ефективності діяльності й процедури здійснення такої оцінки. Як зазначалося вище, діяльність інститутів розвитку повинна бути тісно пов’язана з реалізацією стратегічних завдань соціально-економічногорозвитку регіонів ЗНВПІФ “Альтус-нерухомість”ЗНВПІФ “Альтус-бонус”ЗНВПІФ “Сіті-інвест”ЗНВПІФ “Український фінансовий Commercial Capital Groupальянс”AVentures ЗНВКІФ “Фінансові інновації” ЗНВКІФ “ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ” ЗНВКІФ “КАСТЛ КАПІТАЛ” ЗНВКІФ “РОСКРИМІНВЕСТ” ЗНВКІФ “СТРАТЕГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ”.

Висновки. Таким чином, за допомогою державного регулювання інститутів розвитку Україні відкривається можливість їхньої організації й удосконалювання, що дозволяє реалізовувати комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інвестицій в інновації, на модернізацію економіки, на впровадженняінноваційних продуктів і рішень в усі сфери національної економіки.