71. У чому сутність концепції відкритих інновацій?

В умовах, коли життєві цикли продуктів і технологій скорочуються, а витрати фанансових ресурсів і часу на їх створення зростають, популярності набуває нова концепція «відкритих інновацій», автором якої є Г. Чесбро. Вона обгрунтовує пошук та реалізацію нових шляхів формування конкурентних переваг у глобальному та інтегрованому бізнес-середовищі.

«Відкриті інновації - це парадигма, згідно з якою вважається, що компанії можуть і повинні поряд із власними використовувати і запозичені ідеї, а також застосовувати «внутрішні» і «зовнішні» шляхи виходу на ринок зі своїми більш досконалими технологіями».

Концепція «відкритих інновацій» базується на наступних принципах: перехід від використання виключно внутрішніх інноваційних розробок з коротким життєвим циклом до джерел зовнішніх знань; орієнтація на ринок як джерело надходження у компанію нового досвіду; створення «відкритої» бізнес-моделі компанії є пріоритетним у порівнянні з досягненням ринкового лідерства; конкурентні переваги від внутрішніх інноваційних розробок компанії стають не лише кінцевою метою, але і засобом набуття нових знань шляхом їх відкритого обороту на ринку.

Лідером у використанні «відкритих інновацій» став ІТ-сектор, де реалізація нових проектів із використанням відкритих інновацій є способом науково-дослідного співробітництва при розробці кінцевого продукту, дуже часто - програмного забезпечення. Яскравим прикладом бізнес-моделі «відкритих інновацій» у цій сфері є компанія Linux з її основною ідеєю розробки програмного забезпечення з відкритим кодом. Концепція відкритих інновацій відкриває можливості для обміну інформацією між підприємствами, організаціями, галузями знань та науково-дослідними майданчиками.

Компанії, що трансформуються у бізнес-моделі «відкритих інновацій» отримують переваги у швидкій комерціалізації власних ідей, а також мають можливість стрімко їх вдосконалювати за рахунок досвіду поширення цих інновацій серед інших компаній на ринку.

72. Назвіть характеристики інноваційної системи підприємства.

Для повної характеристики інноваційної системи підприємства доцільно оцінювати її системні характеристики, до яких віднесено інноваційну активність та стійкість підприємства, його інноваційну сприйнятливість, інноваційну інфраструктуру та інноваційний потенціал.

Результатом успішної інноваційної діяльності - його інноваційним розвитком є кількісне і якісне збільшення інноваційного потенціалу підприємства, яке дозволяє підвищити його

конкурентоспроможність. Інноваційний потенціал підприємства є головним критерієм доцільності його існування. Фактично через розвиток інноваційного потенціалу здійснюється розвиток підприємства і його підрозділів, а також всіх елементів виробничо-господарської системи. При цьому важливим є не тільки володіння цим фактором, але і здатність його ефективно реалізовувати.

Під інноваційним потенціалом підприємства розуміють передбачувані або вже мобілізовані ресурси й організаційний механізм для досягнення поставленої мети в галузі наукомістких технологічних процесів, нових видів або продуктів їхньої модифікації, а також нових послуг.

Основною характеристикою інноваційного розвитку підприємства є його інноваційна активність.

Саме інноваційно активні підприємства, здатні зайняти провідні позиції на ринку, утримувати певну ринкову нішу, є економічно заможними і конкурентоспроможними в інноваційній економіці постіндустріального суспільства.

Під інноваційною активністю підприємства розуміється комплексна характеристика його інноваційної діяльності, яка включає сприйнятливість до нововведень, ступінь інтенсивності і своєчасність здійснюваних дій щодо трансформації нововведень, здатність мобілізувати потенціал необхідної кількості і якості, здатність забезпечити обґрунтованість застосовуваних методів, раціональність технології інноваційного процесу по складу і послідовності операцій. Іншими словами, інноваційна активність характеризує готовність до відновлення основних елементів інноваційної системи – своїх знань, технологічного оснащення, інформаційно-комунікаційних технологій і умов їхнього ефективного використання (структури і культури), а також сприйнятливість до усього нового.

Інноваційна стійкість характеризує здатність підприємства до впровадження нових технологій і способів організації виробництва, до випуску нових видів продукції, виконання нового виду робіт, надання нового виду послуг .

Інноваційна сприйнятливість припускає ступінь готовності (прагнення і можливості) підприємства до розробки і реалізації інноваційних проектів або програм інноваційних перетворень і впровадження інновацій.

Під інноваційною інфраструктурою розуміють сукупність взаємозалежних, взаємодоповнюючих систем і відповідних організаційних і керуючих підсистем, необхідних і достатніх для ефективного

здійснення інноваційної діяльності і реалізації інновацій (використання інноваційного потенціалу).

Функціонально повна інноваційна інфраструктура повинна мати набір властивостей: розподіленість, що дозволяє на місцях вирішувати завдання функціонально повного інноваційного циклу; універсальність, що дозволяє забезпечити реалізацію проекту «під ключ» у будь-якій галузі виробничого чи обслуговуючого секторів економіки;

конструктивність, що забезпечує орієнтацією на кінцевий результат. Розвиток інноваційного ресурсу супроводжується безупинним аналізом кінцевих результатів. Наявність достовірного зворотного зв'язку за кінцевими результатами дозволяє виробити конструктивні пріоритети в процесі розвитку інноваційного потенціалу і тим самим забезпечити замкнуту систему управління ним за схемою: дослідження - виробництво - практична реалізація; і, нарешті, гнучкість, що забезпечує адаптацію інноваційної інфраструктури до змін, що відбувають у сучасній економіці, тобто орієнтації на інноваційний шлях розвитку.