- •37. Управлінське рішення. Рішення типові для функцій менеджменту.
- •38. Процес раціонального вирішення проблеми.
- •Науковий метод в управлінні.
- •40.Класифікації управлінських рішень.
- •41. Моделі прийняття управлінських рішень.
- •42 Методи прийняття упр. Рішень
- •43 Взаємозв’язок понять керівництва, впливу, влади і лідерства.
- •44 Форми впливу і влади. Баланс влади.
- •46 Поведінковий підхід до лідерства.
- •45. Особистісна теорія лідерства. Поняття авторитету
- •Двовимірне трактування стилів лідерства: класифікація університету Огайо.
- •49. Управлінська решітка Блейка і Мутона.
- •Ситуаційний підхід до лідерства: моделі Мітчела і Хауса та Фідлера.
- •Ситуаційні моделі лідерства Херсі та Бланшара, Врума-Йєттона
- •52 Процес управління кар’єрою в організації.
- •53 Різновиди кар’єри. Рушійні мотиви кар’єри.
- •54 Стадії кар’єри та їх характеристика
- •55 Фази кар’єри. Критерії оцінки процесу планування кар’єри.
- •56 Забезпечення ефективності менеджменту. Управління персоналом організації.
- •57. Персонал та інтегральні показники його оцінки.
- •58 Планування персоналу та процес приймання на роботу в організації.
- •59.Процес планування і підготовки резерву керівників. Спадкоємці та хай-по.
- •60. Оцінка, адаптація та профорієнтація персоналу в організації.
- •61 Поняття консультування. Управлінські консультанти: універсали та фахівці.
- •62. Взаємодія управлінських та організаційних консультантів. Коучинг і каунселінг.
- •63 Орієнтованість і цінності управлінської консультативної діяльності
- •64. Консалтинговий процес. Схема “7 с” Коупа.
- •65 Конфлікт. Типи та причини конфліктів.
- •66 Модель конфлікту як процесу. Дисфункціональні наслідки конфліктів.
- •68 Особистість як об’єкт менеджменту: особистість та індивідуальність, характеристики особистості
- •69. Спрямованість особистості. Типи характеру і температменту та їх врахування в менеджменті
- •70 Група та колектив. Види колективів. Міжособистісні відносини та їх структура.
66 Модель конфлікту як процесу. Дисфункціональні наслідки конфліктів.
Модель конфлікту як процесу
Наявність одного або кількох джерел конфлікту збільшує можливість виникнення конфліктної ситуації у процесі управління. Однак навіть при великій можливості виникнення конфлікту сторони можуть не забажати реагувати так, щоб і надалі поглиблювати ситуацію.Справжній конфлікт часто виникає при спробі переконати іншу сторону,.Людина може спробувати переконати інших прийняти її точку зору або заблокувати чужу за допомогою первинних засобів впливу, таких, як присилування, винагорода, традиція, експертні оцінки, харизма, переконання або участь.Наступна стадія конфлікту як процесу – це управління ним. Залежно від того, наскільки ефективним буде управління конфліктом, його наслідки стануть функціональними або дисфункціональними, що, у свою чергу, вплине на можливість майбутніх конфліктів: усуне причини конфліктів чи створить їх.
Якщо не знайти ефективного способу управління конфліктом, можуть утворитися дисфункціональні наслідки, тобто умови, які заважатимуть досягненню цілей:
невдоволеність, поганий стан духу, зростання плинності кадрів і зниження продуктивності;
нижчий рівень співробітництва в майбутньому;
відданість своїй групі й більша непродуктивна конкуренція з іншими групами організації;
уявлення про іншу групу чи людину як про “ворога”; переконаність, що свої власні цілі є позитивними і добрими, а цілі іншої групи – негативними;
згортання взаємодії і стосунків між конфліктуючими сторонами;
збільшення ворожості між конфліктуючими в міру зменшення взаємодії і стосунків;
зміщення акценту: надання більшого значення “перемозі” в конфлікті, ніж вирішенню реальної проблеми.
67. Способи управління конфліктною ситуацією. Особливості роботи медіатора.
Виділяють кілька ефективних способів управління конфліктною ситуацією, їх поділяють на дві категорії: структурні та міжособистісні.
До структурних способів належать: роз’яснення вимог до роботи, використання координаційних та інтеграційних механізмів, установлення загальноорганізаційних комплексних цілей і використання системи винагород:
До міжособистісних способів розв’язання конфліктів належать: ухиляння, згладжування, примушення, компроміс та розв’язання проблеми:
Роль менеджера у вирішенні конфліктів різних рівнів дуже важлива, оскільки від првильного вибору методів управління конфліктами залежить кінцевий результат, а від життєвого і професійного досвіду – вибір напрямку його дій, тобто варто загасити конфлікт чи, навпаки, його стимулювати.
У випадку необхідності зовнішньої допомоги у вирішенні конфліктів звертаються до фахівця-консультанта із вирішення конфліктних ситуацій, який зветься медіатором, і завдання якого зводяться до таких:
не стільки подолати суперечність інтересів, скільки зняти конфліктну форму їх прояву;
провести відчуження конфлікту від його носіїв, об’єктивувати його зовні. Наприклад, на якийсь планшет, ватман, дошку. Психологічно дуже важливо створити ілюзію переміщення конфлікту від конкретних осіб на папір, на плоский простір. Учасники конфлікту тоді дивляться на нього як би з боку, дистанціюючись від нього;
поступово очищувати сумісний із сторонами розгляд конфлікту від емоцій. Для цього медіатор інтерпретує вислови сторін максимально нейтрально.
При цьому сторонам конфлікту необхідно пояснювати такі правила поведінки в процедурі вирішення конфлікту:
учасники не повинні спілкуватися між собою до спеціального запрошення медіатора;
спілкування передбачається тільки з медіатором;
їм слід уникати оцінок один одного і прямо, і натяком;
необхідно обов’язково контролювати свої децибели, тобто не форсувати голос, не намагатися перекрити іншого силою звуку;
до спеціального запрошення медіатора потрібно відповідати тільки на його запитання.
