50. Ситуаційні моделі лідерства Херсі та Бланшара, Врума-Йєттона

3. Ситуаційна модель життєвого циклу Херсі та Бланшара

Найефективніші стилі лідерства залежать від “зрілості” виконавців у сенсі здатності останніх нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягнути поставленої мети, а також освіти та досвіду відносно конкретного завдання, яке необхідно вирішити. При цьому дані здатності залежать від ситуаційного чинника. Відповідно керівник враховує ситуаційну зрілість виконавців у своїй поведінці щодо них. Тобто, як і у випадку двох попередніх ситуаційних моделей, йдеться про гнучкий, адаптивний стиль лідерства.

4. Ситуаційна модель прийняття рішень керівником Врума–Йєттона

Із назви даної моделі – в ній увага концентрується на процесі прийняття рішень. Використовуючи дерево рішень, автори моделі пропонують п’ять стилів прийняття рішень залежно від семи чинників. Ці стилі у спрощеному виразі такі:

АІ – менеджер приймає самостійне рішення на основі наявної інформації;

АІІ – менеджер приймає самостійне рішення на основі інформації, що отримана від підлеглих;

СІ – менеджер приймає самостійне рішення, що може відображати вплив його окремих підлеглих;

СІІ – менеджер приймає самостійне рішення, що може відображати вплив колективу;

GІІ – менеджер приймає колективне рішення.

Відповідні сім чинників, що впливають на стиль прийняття рішень, такі:

• значення якості рішення;

• наявність достатньої інформації або досвіду в керівника для прийняття якісного рішення;

• ступінь структурованості проблеми;

• значення згоди підлеглих із цілями організації та їх причетності для ефективного виконання рішення;

• визначена на основі минулого досвіду імовірність того, що автократичне рішення керівника отримає підтримку в підлеглих;

• ступінь мотивації підлеглих досягнути цілей організації, якщо вони виконають завдання, що сформульовані при викладенні проблеми;

• ступінь імовірності конфлікту між підлеглими при виборі альтернативи.

52 Процес управління кар’єрою в організації.

Кар’єра (від італ. carriera – біг, життєвий шлях, поприще, від лат. carrus – віз) – швидке й успішне просування у суспільній, науковій та іншій діяльності; досягнення популярності, вигоди. Також – вид діяльності (наприклад, кар’єра актора). Кар’єризм – гонитва за особистим успіхом у службовій та іншій діяльності через честолюбство чи з корисливих мотивів на шкоду суспільним інтересам. З погляду індивіда кар’єра – це серія вибору з різних наданих можливостей. З погляду організації кар’єра відбувається за допомогою відновлень, внесених самою організацією.Управління кар’єрою – процес здійснення офіційної програми щодо просування працівників по службі, що допомагала б розкривати усі свої здібності і застосовувати їх найкращим з погляду організації чином.

53 Різновиди кар’єри. Рушійні мотиви кар’єри.

Розглянемо різновиди кар’єри. Кар’єра може бути динамічною, пов’язаною зі зміною робочих місць, і статичною, яка здійснюється в одному місці та в одній посаді шляхом професійного зростання. Вона буває вертикальною, що припускає посадове просування східцями ієрархічної градації, і горизонтальною, що відбувається в межах одного рівня управління, однак зі зміною виду занять, а часом і професії. Сполучення двох цих підходів дає так звану східчасту кар’єру.

Кар’єра може бути адміністративною чи професійною. Виділяється ще один різновид кар’єри – доцентрова, суть якої полягає не стільки в переміщеннях як таких, скільки в їхньому реальному результаті, що полягає в наближенні до “ядра” організації.

Будь-яка кар’єра робиться заради чогось і, таким чином, має свої рушійні мотиви, що змінюються з роками. До таких мотивів відносять такі:

• автономія. У людини є прагнення до незалежності, можливість робити все по-своєму. функціональна компетентність. Людина прагне бути кращим фахівцем у своїй справі і вміти вирішувати найскладніші проблеми. безпека і стабільність. Діяльністю працівників керує прагнення зберегти й усталити своє становище в організації, оскільки під основним завданням вони розглядають одержання посади, що дає такі гарантії; управлінська компетентність. Людиною керує прагнення до влади, лідерства, успіху, що асоціюються з високою посадою, рангом, званням, статусними символами, важливою і відповідальною роботою, високою заробітною платою, привілеями, визнанням керівництвом, швидким просуванням службовими східцями;підприємницька креативність. Людьми керує прагнення створювати чи організовувати щось нове, займатися творчістю.;потреба в першості. Людина прагне до кар’єри заради того, щоб бути завжди і скрізь першим, “обійти” своїх колег;стиль життя. Людина ставить перед собою завдання інтегрувати потреби особистості і родини.матеріальний добробут. Людьми керує бажання одержати посаду, пов’язану з високою заробітною платою або іншими формами винагороди;забезпечення здорових умов. Працівником рухає прагнення досягти посади, що припускає виконання службових обов’язків у сприятливих умовах.