- •Тема 1. Філософсько-психологічні аспекти феномену самосвідомості
- •Тема 2: Структура самосвідомості
- •Тема 3: Фактори формування самосвідомості
- •1.1.Функціонування психічних явищ
- •1.2.Внутрішня діяльність особистості дитини
- •2. Зовнішні фактори: соціальні впливи на особистість дитини
- •Тема 4. Становлення самосвідомості дитини
- •Тема 5: Особливості самосвідомості у підлітковому, юнацькому та зрілому віці.
- •Тема 6. Діагностика самосвідомості особистості
- •Методики діагностики формованості складових я-концепції у старших дошкільників та молодших школярів.
- •Тема 7: Формування гармонійної я-концепції особистості План
Тема 2: Структура самосвідомості
У вітчизняній психології проблема самосвідомості розглядалась в межах більш загального базового психічного утворення свідомості. Свідомість є вищім інтегратором психічного життя людини, що інтегрує функцію відображення та регулювання.
Самосвідомість – вищий вираз свідомості у людини, як члена суспільства, що спрямований на самого себе (К.К.Платонов).
Самосвідомість – складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю великої кількості “ образів” самої себе в різних ситуаціях діяльності та поведінки, у всіх формах взаємодії з іншими людьми та в з'єднанні цих образів в єдине цілісне утворення – в уявлення, а потім у поняття свого власного “ Я” як суб’ єкта відмінного від інших суб'єктів (І.І.Чеснокова).
Самопізнання - складний процес опосередкованого пізнання себе, розгорнутий у часі, пов’ язаний з рухом від поодиноких ситуативних образів через інтеграцію подібних багаточислених образів у цілісне утворення – поняття власного Я.
Знання про себе складає зміст самосвідомості та виступає її серцевиною. Будь-яке знання про себе є єдністю протилежностей – відносного та абсолютного. Відносність знань про себе обумовлена змінами у часі реальних умов життєдіяльності і самої людини.
Емоційно-ціннісне ставлення до себе - усвідомлення ціннісних смислів для особистості власних різних ставлень до себе, що виникають на основі переживань, які виступають своєрідним критерієм позитивного чи негативного ставлення до себе та що включені в раціональні моменти самосвідомості. (І.І.Чеснокова).
Самооцінка – складне утворення людської психіки, що полягає в оцінці людиною самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей (А.І.Ліпкіна, 1976; Л.В. Бороздіна, 1992). Саморегуляція – форма регуляції поведінки, що включає результати самопізнання та ставлення людини до себе яка реалізується на всіх етапах поведінкового акту – починаючи з мотиваційного компоненту та закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки (за І.І.Чесноковою)
Р.Бернс визначає Я-концепцію, як сукупність установок спрямованих на самого себе.
Я-концепції базується на трьох головних елементах установки:
ствердження, яке може бути як обґрунтованим, так і не обґрунтованим (когнітивна складова установки);
емоційне ставлення до цього ствердження (емоційно-оцінна складова);
відповідна реакція, яка може проявлятись в поведінці (поведінкова складова).
Я-концепції виконує три функції:
забезпечення внутрішньої узгодженості;
визначення характеру індивідуальної інтеграції досвіду, що реалізується, в тому, як буде діяти індивід в конкретній ситуації, та в тому, як він буде інтерпретувати дії інших;
визначення очікування індивіду, тобто уявлення індивіду про те, що повинно відбутись.
Я-концепція – це інтеграційна, цілісна, відносно стійка складова самосвідомості, яка являє собою сукупність знань людини про себе, виконує детермінуючу роль в активності суб’ єкту, його стосунках із середовищем і самим собою та визначає поведінку суб’ єкта в соціумі.
Образ-Я, за Р.Бернсом, уявлення індивіда про самого себе. В психології виділяється велика кількість Я-образів.
В.Джемс виділив чотири складові емпіричного-Я (того, що пізнається) та розташував їх за мірою значимості: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я та фізичне Я.
К.Роджерс в Я-концепції виділяє два базових образи Я: «Я-реальне» та «Я-ідеальне».
А.А.Налчаджан виділяє: образ тіла (тілесне Я), наявне Я (справжне-Я), динамічне-Я, фактичне-Я, ймовірне-Я, ідеалізоване-Я, уявне-Я та інші.
Н.І.Сарджвеладзе розглядає Я-образи за часовими характеристиками, де одним параметром виступають часові позиції суб’ єкта (теперішнє Я, минуле Я, майбутнє Я), а іншим – часовий зміст ставлення до себе (актуальне Я, ретроспективне Я, перспективне Я).
Модель простору-Я
-
Базове поняття
Самосвідомість
простору-Я
Психічні явища
Процеси
Стани
Властивості
Функції психіки
Відображальна
Регулювальна
Інтегративна
Базові аспекти
Процесуальний
Динамічний
Інтеграційний
простору-Я
Базові компоненти
Я-концепція
самосвідомості
Я-усвідомлення
Я-образ
Когнітивна
Самопізнання
Стійкі та ситуативні
самосвідомості
(пізнавальні процеси)
уявлення про себе
Афективна
Емоційно-оцінне
Ставлення до себе,
Взаємодія
ставлення до себе
самооцінка
описової,
(емоції та
емоційно-
переживання)
оцінної та
Поведінкова
Саморегуляція
Самокерування та
поведінкової
Сторони
(воля, потребово-
адаптація
складової
мотиваційна сфера,
спрямованість
особистості)
