39. В.Зомбарт про “дух” підприємництва.

Джерела "капіталістичного духу". У цьому контексті дослід­ження витоків підприємництва одним із перших, хто звернувся до цієї проблеми, був відомий німецький соціолог, економіст, історик Вернер Зомбарт (1863-1941). У праці "Сучасний капіталізм" (1921) він зазначає, що творчість і здатність порушувати традиційні цінності й усталені зв'язки, які характерні для капіталістичного підприємця, властиві усім людям, соціальним групам і релігіям. Але найчастіше ці властивості виявляють меншини, такі як єретики і чужинці.

В. Зомбарт як представник історико-соціологічного напряму в дослідженні феномена підприємництва намагається відшукати особ­ливий "дух", який пронизував ту чи іншу господарську епоху, який становить основу економіки та спричинився до розвитку економічних відносин. Для нього епоха - це дух, а економіка лише явище (продукт) духовного життя. Він говорить про дві духовні основи, на інтеграції яких ґрунтується капіталізм: "дух підприємництва" і ".міщанський дух". Перший втілює жадобу до грошей, пристрасть до пригод, вина­хідливість. Такий "дух" притаманний не лише фабрикантам, купцям, але й розбійникам, піратам, оскільки їх об'єднує поєднання жадоби до грошей з починанням. Успішна реалізація починання, за Зомбартом, вимагає: а) підкорення єдиній волі при тривалій спільній дії де­кількох осіб; б) раціоналізму у здійсненні різних функцій; в) ризику, впертості і духовної енергії.

Однак, на думку В. Зомбарта, капіталізм є породженням досить різного духу. Він виникає не лише із підприємницького духу. До нього приєднується й інший дух — міщанський, який передбачає обачність, розважливість і господарність. Його наповнюють традиційні буржу­азні міщанські чесноти, які характеризують підприємця як доброго громадянина, солідну ділову людину. Він надає капіталістичному підприємництву комерційного спрямування (чітке знання справи, накопичення, раціоналізація у веденні справи - не давати витратам перевищувати доходи, відмова від правил сеньйоріального укладу життя, обмірковування інтересів), "ділової моралі" у відносинах зі суб'єктами господарювання (комерційна солідність - вірність угодам, міщанська добропристойність).

Для того, щоб досягнути успіху, підприємець, за В. Зомбартом, по­винен реалізувати себе трояко - як "завойовник", як "організатор" і як "торговець". Як "завойовникові" йому потрібні такі риси: наполегли­вість і постійність, рішучість і сила до подолання перепон, готовність ризикувати. Як "організатор" він мусить володіти здатністю правиль­но оцінювати та добирати людей, раціонально налагоджувати їхню роботу. Як "торговець" - уміти вести переговори й викликати в по­купця (або продавця) цікавість до своїх товарів.

Ідеї, висунуті В. Зомбартом, знайшли своє втілення у сучасних со­ціологічних теоріях походження підприємництва. Прикладом такої теорії є теорія "девіантної поведінки".

40. Девіантна поведінка і підприємництво.

Теорія "девіантної поведінки". Її автор Б. Хозелітц (1963) ствер­джує, що підприємці схильні до девіантної поведінки(від лат.^еушгю- відхилення - система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам) через свій невизначений соціальний статус, в основі якого перебування особистості або груп за межами характерних для цього суспільства структурних підрозділів або панівних соціокультурних норм та тра­дицій.

Девіантність таких підприємців зумовлена тим, що вони діють у ворожому соціальному середовищі, у якому превалюють установки, супроти інновацій. Усунуті від політичної влади, підприємці в осо­бі меншин зосереджуються на бізнесі. Залишені поза панівною сис­темою цінностей, вони підлягають менш суворим санкціям за свою девіантну поведінку. На думку Хозелітца, через двозначність куль­турного та соціального становища маргінальні групи, такі як євреї і греки у середньовічній Європі, китайці у Південно-Східній Азії та індіанці у Східній Африці, виявили особливу здатність до творчої адаптації під час змін і розвитку справжніх інновацій у соціальній поведінці.