Лекція 2 (частина 1) Тема: Конституція, екстер’єр та інтер’єр коня

Основна література

1. Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. – Конярство. – К: Вища освіта. – 2004. – с. 190-316.

1. Методи і принципи оцінки екстер'єру коней.

2. Типи конституції, інтер'єр, кондиції і кондиційні коні. Статі екстер'єру.

3. Масті, відмітини та прикмети коней.

4. Аллюри. Фотографування коней.

1. Методи і принципи оцінки екстер'єру коней.

Конституція тварин — це сукупність морфологічних і фізіологічних ознак і властивостей організму тварини, як цілого сформованого в процесі його індивідуального розвитку під впливом спадковості, що обумовлює життєздатність і продуктивність тварини при певних умовах життя. Практично про конституцію судять по розмірах і будівлі тіла (екстер'єр) по співвідношеннях в ньому мускульної та кісткової тканини, шкіри, по харчотравних та дихальних функціях (інтер'єром).

Екстер'єр — це зовнішній вид тварини, будова його тіла. Екстер'єр — це проявлення конституції тварини, тому що зовнішні форми тварини і його внутрішні якості взаємозв'язані. По екстер'єру визначають породність тварин, типовість, індивідуальні особливості, вікові зміни, кондицію, стан здоров'я і напрямок продуктивності.

Перший опис екстер'єру коня відноситься до праць давньогрецьких та давньоримських авторів. Художники XV і XVI ст. Леоц Батіста, Паоло Ломацца, Леонардо да Вінчі вперше зробили проміри коней, необхідних для точного зображення їх на своїх картинах.

Оцінку екстер'єру проводять методом огляду — так звана окомірна оцінка. Цей метод є основним.

При використанні його для оцінки якості коня необхідно добре орієнтуватись в загальному типі коней даної породи і правильно відрізняти її індивідуальні особливості, переваги і недоліки.

Окомірна оцінка доповнюється промірами, зважуванням, вирахуванням індексів, побудовою графіків, випробовуванням працездатності, врахуванням родоводу та якості потомства коней.

Розробляються нові інтер'єрні методи морфологічного, фізіологічного і біохімічного контролю робочих і племінних коней. Вони можуть бути використані як додаток до окомірної оцінки екстер'єру.

Починають огляд коней всередині, або зовні в конюшні під час годівлі, або під час прибирання денника (стійла). Це дає можливість помітити, як кінь поїдає корм, як ставиться до людини, дає можливість помітити звички і ознаки можливих хвороб.

Потім коня виводять із конюшні, зупиняють біля виходу і оглядають при світлі очі, ніздрі, кути роту, зуби, язик, підщічину, ганаші, потилицю. Якщо кінь не дає оглянути рот та доторкнутись до потилиці, то це може вказувати на травми, або ж на недостатню слухняність.

При огляді поза конюшнею повинна бути спокійна обстановка, тварина не повинна збуджуватись, боятись; площадка для виводки має бути рівною, горизонтальною або дещо похилою. Найбільш ефективним є освітлення під кутом 45° до площини її симетрії. Фон залежить від масті. Оглядають коня з безгривої сторони, щоб було видно рисунок її шиї. Всі чотири ноги повинно бути видно, мають бути розставлені широко, приблизно на одне копито.

На виводці оглядають коня в цілому, а потім по статям. Розглядають коня на відстані не ближче 6 — 7 метрів. Потім оглядають зблизька, щоб уточнити тип, будову тіла, породність, темперамент і здоров'я.

На підставі огляду визначають конституцію. При огляді і оцінці коней слід пам'ятати, що основним є оцінка коня в цілому, в сукупності його частин, з врахуванням його пропорціональності, гармонійності загальної будови тіла, породності, темпераменту, а також якості руху коня.

При екстер'єрній оцінці необхідно одержати уяву про його тип, калібр, формат, масивність, міцність кінцівок.

Випробовування робочих якостей, огляд руху, врахування виїздки, поведінки, темпераменту і здоров'я часто бувають важливішими їх екстер'єрної оцінки.

Найвищі вимоги по екстер'єру ставлять до племінних тварин, які повинні мати виражені ознаки породності і статевого диморфізму.

При детальному огляді до коня підходять збоку, зліва і справа, навкоси спереду і ззаду, прямо спереду і ззаду для перевірки правильності постановки кінцівок.

Помічаючи недоліки і вади коней, слід оцінювати їх по суті разом з позитивними якостями. Окремі статі коня потрібно оцінювати не формально, а в залежності від виявленого недоліку або позитивного фактору і як цей фактор впливає на працездатність коня.