3. Витрати виробництва

1. Види витрат

2. Поведінка витрат у короткостроковому періоді

3. Витрати фірми у довгостроковому періоді

3.1.Види витрат

Для виробництва своєї продукції фірми використовують обмежені ресурси (фактори виробництва), які мають певну цінність. До них відносять:

• землю і природні ресурси;

• працю;

• капітал;

• підприємницькій талант.

Оскільки любий ресурс має різноманітні сфери застосування, його вартість визначається власником як найвищий дохід з можливих альтернатив. Таким чином, витрати - це грошові виплати фірми за спожиті ресурси, або платня за те, щоби ресурси не відволікалися для використання в інших цілях.

Ресурси поділяються на залучені і власні.

Залучені - це ресурси, які належать зовнішньому постачальнику.

Власні - це ресурси, які належать компанії.

У відповідності до цього розподілу витрати поділяються на явні (зовнішні) і неявні (внутрішні).

Явні витрати (explisit cost) - це величина виплат власнику залучених ресурсів: вартість сировини, матеріалів, праці найманих працівників та т.ін.

Неявні витрати (implicit cost)- це вартість власних ресурсів, яка визначається як найкраща з альтернативних можливостей їх використання. До них відносять:

• оплату праці власника фірми та членів його родини;

• проценти на власний капітал, вкладений у фірму;

• нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це доход, який забезпечує підприємцю нормальну рентабельність власного капіталу і утримує його у цій сфері діяльності.

Таким чином, сукупні витрати (total costs) фірми в економічному розумінні (економічні витрати)- це сума явних і неявних витрат, в той час як в бухгалтерському розумінні (бухгалтерські витрати) -це лише явні витрати.

Відповідно й прибуток фірми може бути:

• економічний, як різниця між сукупним доходом і сукупними економічними витратами;

• бухгалтерський, як різниця між сукупним доходом і бухгалтерськими витратами.

Якщо складається ситуація, коли економічний прибуток фірми дорівнює нулю, то це не означає, що фірма працює безприбутково, проте вона має лише нормальний прибуток.

В залежності від реакції на зміну обсягів виробництва, всі витрати поділяються на:

• постійні (fixed costs), які не змінюються із зміною обсягів продукції (оплата праці керівників, амортизація, опалення приміщень та т.ін.);

• змінні (variable costs), які змінюються пропорційно обсягам продукції (сировина і матеріали, технологічна енергія, оплата праці робітників та т.ін.).

Ділення витрат на постійні і змінні є відносним і залежить від тривалості періоду. В мікроекономічному аналізі розглядають:

• миттєвий період (momentary run), в якому всі фактори виробництва є незмінними;

• короткостроковий період (short run), в якому тільки частина факторів є змінною, а решта - постійні;

• довгостроковий період (long run), в якому всі фактори виробництва є змінними.

3.2. Поведінка витрат у короткостроковому періоді

Як уже відмічалося, у короткостроковому періоді виробничі потужності підприємства є незмінними, а в якості змінних факторів виробництва виступають сировина, матеріали, робоча сила та т.п.

Для фірми важливо знати, як поводять себе сукупні витрати (total costs) і витрати на одиницю продукції при різних обсягах виробництва, оскільки це визначає її прибуток.

Сукупні постійні витрати (TFC) у короткостроковому періоді, як видно з рисунку 11, не залежать від обсягів виробництва і існують навіть тоді, коли продукція не виробляється. Сукупні змінні витрати (TVC) змінюються в залежності від обсягів продукції і мають, як правило, так звану S - образну форму (рис.11). Сумарні сукупні витрати (ТС) є сумою сукупних постійних і змінних витрат і являють собою графік TVC, піднятий на величину TFC (рис.11).

Рис.11. Поведінка сукупних постійних, змінних та сумарних витрат у короткостроковому періоді

Інакше поводять себе витрати на одиницю продукції - середні витрати (average cost).

Середні постійні витрати (AFC) - це відношення сукупних постійних витрат ТFC до обсягу виробництва Q. Зрозуміло, що із зростанням кількості продукції AFC будуть знижуватися (рис.12).

Рис.12. Поведінка середніх постійних витрат у короткостроковому періоді

Середні змінні витрати (AVC) - це відношення сукупних змінних витрат TVC до обсягу продукції Q. Як бачимо на рис.13, AVC спочатку знижуються, а потім зростають, тобто мають U- образну форму.

Середні сукупні витрати (ATC) - це відношення сумарних сукупних витрат ТС до обсягу продукції Q. Їх можна обчислити і як суму AFC і AVC. Вони також мають U- образну форму і по мірі зростання обсягів продукції наближаються до AVC, що пояснюється постійним зниженням AFC (рис.13).

Рис.13. Поведінка середніх змінних та сукупних витрат у короткостроковому періоді

Окрім цих показників важливе значення мають граничні витрати МС (marginal cost) - це витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції. Вони визначаються як відношення приросту сумарних сукупних витрат до приросту обсягу продукції. Як видно з рисунку 14, МС спочатку знижуються, досягаючи мінімального значення, а потім починають зростати, що пояснюється виникненням додаткових витрат в умовах повного використання фіксованих потужностей.

Рис.14. Поведінка граничних витрат у короткостроковому періоді

Цю закономірність було виведено емпіричним шляхом і вона отримала назву закону спадної граничної продуктивності фактору виробництва. Тобто якщо у короткостроковому періоді до незмінних факторів виробництва (наприклад, устаткування) додавати який-небудь змінний фактор (наприклад, робочу силу), то з певного моменту кожна наступна одиниця змінного фактору буде приносити все менший приріст продукції. Якби це було не так, то з

однієї ділянки землі, додаючи тільки робочу силу, можна було б нагодувати усе населення земної кулі. Дією цього закону і пояснюється U- образна поведінка граничних і середніх змінних і сукупних витрат. Слід також зазначити, що існує ще одна закономірність: графік МС перетинає графіки AVC і ATC в точках мінімуму останніх, як це показано на рис. 15.

Рис.15. Взаємозв’язок граничних і середніх витрат

Таким чином, середні витрати у короткостроковому періоді мають U- образну форму, що пояснюється дією закону спадної граничної продуктивності ресурсу. Фірма, яка максимізує прибуток, буде прагнути обирати той обсяг виробництва, який забезпечує мінімальні середні сукупні витрати (обсяг Q_опт на рис.15).