4. Підприємство на ринку свого продукту

1. Характерні риси різних моделей ринку

2. Поведінка підприємства в умовах досконалої конкуренції

3. Підприємство на монопольному ринку

4.1. Характерні риси різних моделей ринку

В залежності від кількості продавців або покупців, які діють на ринках різних товарів, існує певна класифікація ринкових форм. В таблиці 1 дається їх перелік і основні риси, виходячи з кількості продавців, тобто фірм, які продають свою продукцію на ринку.

Таблиця 1

Характеристика основних моделей ринку

Основні характеристики	Досконала конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Монополія
Кількість продавців	Дуже багато	Багато	Декілька	Один
Продукт	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний
Бар’єри для вступу в ринок	Немає	Немає юридичних або економії від масштабу	Є економія від масштабу	Дуже високі
Контроль над ціною	Немає	В декотрій мірі	Значний	Повний
Приклади	С/г продукти	Товари широкого вжитку	Автомобілі, миючі засоби	Постачання електроенергії, газу

4.2. Поведінка підприємства в умовах досконалої конкуренції

Оскільки мікроекономіка вивчає механізм прийняття рішень окремими суб’єктами ринку, які прагнуть максимізувати свою цільову функцію, ми маємо з’ясувати, коли окремі підприємства знаходяться в стані рівноваги і максимізують свої прибутки, враховуючи особливості конкретної ринкової форми.

Виходячи з головних ознак ринку досконалої конкуренції, можна зробити висновок про те, що доля окремого продавця на ринку незначна, тому він не може вплинути на ринкову ціну, а повинен прийняти її такою, якою вона склалася на ринку (фірми в умовах досконалої конкуренції називають «прайс-тейкери» - «ті, що приймають ціну»). Інакше кажучи, попит на продукцію окремої фірми є абсолютно еластичним, бо вона може продати любий обсяг своєї продукції тільки за одного (ринкового) рівня ціни (рис.19).

а) б)

Рис.19. Встановлення ціни на ринку (а) та попиту на продукцію окремої фірми (б) в умовах досконалої конкуренції

Економічний прибуток фірми, який вона прагне максимізувати, визначається як різниця між сукупним доходом (total revenue) TR і сукупними витратами ТС. Сукупний доход - це виручка від реалізації всіх Q одиниць товару, яку можна знайти за формулою:

TR = p x Q

Окрім показника сукупного доходу (сукупної виручки) застосовується показник середнього доходу (average revenue) AR, тобто виручки на одиницю продукції, яка визначається за формулою:

AR = TR / Q

Важливо зазначити, що в умовах досконалої конкуренції середній доход фірми є постійною величиною, яка дорівнює ціні одиниці товару:

AR = TR / Q = p x Q/ Q = p

Ще один важливий показник - граничний доход (marginal revenue) MR - додаткова виручка, яку отримує фірма від продажу кожної наступної одиниці товару. Її знаходять за формулою:

MR = TR₂-TR₁/Q₂-Q₁

В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні одиниці товару:

MR = TR₂-TR₁/Q₂-Q₁ = p x (Q₂-Q₁) / Q₂-Q₁ = p

Для визначення обсягів виробництва, які дозволяють фірмі максимізувати прибуток в умовах досконалої конкуренції використовують два підходи - сукупний і граничний. Перший полягає у співставленні сукупного доходу і сукупних витрат, а другий - у співставленні граничного доходу і граничних витрат.

Розглянемо поведінку підприємства у короткостроковому періоді.

На рис.20 надано графічну ілюстрацію використання сукупного методу визначення стану рівноваги підприємства.

Рис.20. Визначення оптимального обсягу виробництва і максимального прибутку конкурентної фірми за сукупним підходом у короткостроковому періоді

З графіку стає очевидним, що фірмі доцільно оперувати в межах обсягів виробництва від Q₁ до Q₂ , тому що поза цим інтервалом вона несе збитки. Максимальний прибуток фірми Пmax (П = TR - ТС) досягається при обсязі Q_опт, який знаходиться за допомогою лінії, дотичної до кривої ТС і паралельної TR.

Використання граничного методу базується на висновку про те, що сукупний прибуток фірми досягає свого максимального значення, коли MR = MC (очевидно, що поки MR > MC сукупний прибуток зростає з кожною додатковою одиницею проданого товару, він досягає максимального значення при MR = MC, а потім починає знижуватися).

В умовах досконалої конкуренції MR = р. Тому аналітично стан рівноваги конкурентної фірми визначається формулою

р = MR = MC

Графічно це показано на рис. 21.

Рис.21. Визначення оптимального обсягу виробництва і максимального прибутку конкурентної фірми за граничним підходом у короткостроковому періоді

Оптимальний обсяг виробництва Qопт. визначається за правилом р = MR = MC, тобто в точці перетину ліній р = MR і MC. Різниця між ціною і середніми витратами АТС показує питомий прибуток на одиницю продукції Ппит., а площина прямокутника, який заштриховано, - сукупний максимальний прибуток Пmax.

В разі, коли у короткостроковому періоді ринкова ціна за якихось причин встановлюється нижче рівня АТС, фірма приймає рішення стосовно мінімізації збитків або тимчасового припинення діяльності в залежності від співвідношення ціни і середніх змінних витрат. Якщо в майбутньому очікується покращення ринкової ситуації, а ціна вища за AVC, підприємству доцільно продовжувати випускати продукцію, мінімізуючи свої збитки за умов р = МС (рис.22).

З графіку видно, що продовжуючи випускати продукцію на рівні Q_опт., фірма покриває свої змінні витрати і частину постійних. Якби вона за цієї ситуації припинила свою діяльність, то її збитки були би більшими і дорівнювали б постійним витратам, яких не можна позбутися у короткостроковому періоді.

Рис.22.Мінімізація збитків конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Проте якщо ціна не покриває середніх змінних витрат (рівень р₂ на рис.22), компанії доцільніше тимчасово припинити свою діяльність, сподіваючись на підвищення ціни у майбутньому, аніж продовжувати її. В останньому випадку її збитки будуть складатися з постійних витрат і частини змінних, тоді як зупинивши роботу, фірма матиме втрати тільки на рівні постійних витрат.

Таким чином, умовою мінімізації збитків є :

AVC < p < ATC

Використовуючи ці залежності можна побудувати лінію пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді (рис.23). Вона буде максимізувати свої прибутки (або мінімізувати збитки), виготовляючи продукцію за умов р = МС і покриття змінних витрат. Тобто за ціни, нижчої за р1, виробництво припиняється; за рівня р₁ фірма починає мінімізувати збитки, її обсяг виробництва складе Q₁; за рівня р₂ фірма покриває свої сукупні витрати і має нормальний прибуток при обсязі Q₂; якщо ціна

підніметься до р₃, фірма матиме максимальний прибуток, продаючи Q₃ одиниць продукції. Тобто відрізок кривої МС, який лежить вище AVC, являє собою криву пропозиції окремої конкурентної фірми у короткостроковому періоді.

Рис.23. Пропозиція конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Щоби визначити криву ринкової пропозиції, необхідно знайти суму пропозицій індивідуальних фірм. Графічно це можна продемонструвати на прикладі трьох підприємств (рис.24).

а) б)

Рис.24. Пропозиція окремих фірм (а) і конкурентного ринку (б) у короткостроковому періоді

У довгостроковому періоді конкурентні фірми можуть змінювати свої розміри, а також входити і виходити з ринку в залежності від ситуації. Це призводить до того, що підприємство знаходиться в стані рівноваги, коли ціна дорівнює мінімальним середнім витратам (рис.25), тобто

p = AC_min = MC = MR

а) б)

Рис.25. Стан рівноваги фірми (а) і ринку (б) в умовах досконалої конкуренції у довгостроковому періоді

В довгостроковому періоді фірма не отримує економічного прибутку, тому що наявність останньої стимулює збільшення розмірів діючих підприємств і залучає на ринок нові компанії. Ринкова пропозиція зростає, що призводить до зниження рівноважної ціни, ліквідуючи економічний прибуток фірм. Зменшення ціни і виникнення збитків змушує декотрі компанії залишати ринок, ринкова пропозиція зменшується, підвищуючи ціну до рівня середніх витрат.

Форма кривої пропозиції галузі у довгостроковому періоді (рис.26), буде визначатися характером поведінки витрат.

Рис.26. Можливі випадки довгострокової ринкової пропозиції на конкурентному ринку

Крива S₁ характерна для галузі з постійними витратами у довгостроковому періоді. Це частіше відбувається тоді, коли галузь споживає незначну питому вагу якогось ресурсу і зростання попиту на нього в разі збільшення обсягів виробництва продукції в галузі не призводить до зростання цін на цей ресурс. В противному випадку ціни на ресурс зростають, що підвищує витрати на виробництво і крива пропозиції у довгостроковому

періоді має вигляд S₂. Нетиповою є ситуація, коли за умов зростання обсягів виробництва в галузі ціни на матеріали і комплектуючі знижуються, що веде до зменшення цін на продукцію і крива пропозиції набуває спадного характеру S₃.

На завершення характеристики досконалої конкуренції необхідно підкреслити, що ця форма ринку є найбільш ефективною з точки зору споживачів, виробництва і суспільства в цілому. Покупці мають змогу купити товар за найнижчої можливої ціни, тому що р = АТС_min. Виробники, щоби вижити за цих умов, змушені використовувати найсучасніші технології. А те, що ціна встановлюється на рівні граничних витрат р = МС, свідчить про найкращий розподіл ресурсів у суспільстві між альтернативними сферами їх застосування.