39)Лиетратура периоді 20

- модернізм (кінець XIX — XX ст.);

- імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;

- постмодернізм (з 1980-х pp.).

Декадентство — літературна течія в європейській літературі, мистецтві та культурі (кінця XIX — поч. XX ст.), яка проповідувала ідеї "чистого мистецтва" ("мистецтва для мистецтва"), відмежовування від соціальних конфліктів тощо.

У Галичині письменники-декаденти створили літературне угруповання "Молода муза" (1906-1909).

У Східній Україні декаденти групувалися навколо "Української хати".

Експресіонізм — одна з авангардистських течій в літературі та мистецтві першої чверті XX ст., представники якої проголошували єдинодійним духовний світ людини, що часто поданий у фантастичному чи гротескному ракурсі.

Як приклад — театральні вистави Леся Курбаса.

Імпресіонізм — течія в мистецтві (живописі, скульптурі, літературі, музиці) другої половини XIX — початку XX ст. "Пейзажне бачення" навколишньої дійсності, зображення життя соціальних низів, використання художньої деталі для передачі найменших відтінків навколишньої дійсності.

Модернізм — літературний напрям в мистецтві та літературі XX ст., який відзначається новаторством, експериментом, особливістю художніх засобів для передачі своєрідності епохи тощо.

Символізм — літературно-мистецький напрям кінця XIX — поч. XX ст., що головним художнім засобом творчості обрав символи як засіб вираження незбагненної суті явищ життя і таємничих індивідуальних уявлень митця.

Футуризм — напрям в літературі (переважно поезії) і мистецтві початку XX ст., який пропагував "мистецтво майбутнього", відповідним новій добі з її технічним прогресом, новими ритмами тощо.

Лідером футуристів в українській літературі був М. Семенко, інші письменники, які прийшли в українську літературу на початку XX ст.

Якими були основні теми і проблеми, що втілювали у своїх творах письменники

XX ст.? У XX ст. набули свого розвитку наукова фантастика, утопія й антиутопія, сатирична та гумористична література. Письменники XX ст. прагнуть до глибокого розкриття проблем часу, теми самотності людини, «втраченого покоління», майбутнього людства у технократичній державі.

Якими жанрами збагатився літературний процес у XX ст.? У XX ст. передусім урізноманітнюється роман: поряд із соціальним побутують науково-фантастичний, роман-антиутопія, соціально-утопічний, а також романи історичні, соціально-психологічні, філософські, політичні, біографічні, романи-памфлети, романи епопеї. Популярною стає психологічна новела. Жанрово збагачується лірика.

У чому полягає головне покликання митців XX ст.? Митці XX ст. прагнуть допомогти людині пізнати себе в цьому складному світі, пізнати істину, життя, навчити відчувати межу між добром і злом.

40)Соц. Реалізм

Соціалісти́чний реалі́зм (скорочено соцреалі́зм, рос. Социалистический реализм) — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства» (визначення ВРЕ). Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.

Витоки

Попередниками соціалістичного реалізму вважають революційних поетів 19 століття російських революційних До певної міри до таких попередників в українській літературі зараховують штучно названих теж «революційними демократами» — І. Франка, Лесю Українку, М. Коцюбинського.

За першого періоду соціалістичного реалізму (1934 — 41) у прозі й образотворчому мистецтві ці можливості були звужені до виробничого жанру: ілюстрування індустріалізації й колективізації (в образотворчому мистецтві ще портрети й пам'ятники, переважно Сталінові), у поезії до прославлення партії й вождів («Партія веде» П. Тичини, «Пісня про Сталіна» М. Рильського); у музиці величальні на честь партії пісні й кантати.

Характерно, що й літературно-мистецька творчість відродження 50 — 60-их pp. 20 століття переслідувана за несполучність з канонами соціалістичного реалізму і, всупереч статутним твердженням про свободу вибору стилів, під виглядом «формалізму», «абстракціонізму», «модернізму» було заборонено все нове в творчості як несполучне з методою соціалістичного реалізму.

В останній стадії свого розвитку соціалістичний реалізм формулюється як перемога «партійності» і «народності»