45,) Перебудові и нез

Реформи, розпочаті партійним керівництвом на чолі з М.С. Горбачовим у 1985р., Справили величезний вплив на всі галузі культури. Вирішальне значення мала політика гласності, а також пом'якшення або частковий перегляд деяких постулатів офіційної ідеології. Класовий підхід з його ідейної непримиренністю поступово витіснявся пріоритетом загальнолюдських цінностей і «соціалістичного плюралізму» думок. Послаблення цензури викликало бурхливий потік публікацій на раніше заборонені теми. На перший план висунулися обговорення та засудження «деформацій соціалізму», яких накопичилося чимало за 70 років існування радянської влади. Швидко росли тиражі журналів та газет. Періодика надавала величезний вплив на суспільну свідомість. Поступово процес розширення гласності став виходити з берегів, заданих партійними реформаторами. Антисталінський критичний заряд публіцистики переростав у антикомуністичний. Ідеології перебудови було завдано серйозного удару. [3, с. 444]

Відбувся поворот у політиці в галузі літератури і мистецтва. У цьому відношенні помітною подією став V з'їзд Союзу кінематографістів, що відбувся в травні 1986р., На якому вперше прозвучала публічна критика державного втручання у творчий процес і завдяки якому була скасована практика затвердження сценаріїв та отримання санкції Держкіно на випуск фільмів у прокат, а в наступні два року державне управління кіновиробництвом і кінопрокатом було майже повністю згорнуто. Культурно-інформаційний простір розширювалося. Масовий читач отримав доступ до літератури, яка роками перебувала в «спецхранах». За два-три роки «товсті» літературно-художні журнали повернули читачам десятки творів раніше заборонених авторів. Перебудова принесла великі зміни у міжнародні контакти СРСР. Протистояння двох систем поступово йшло в минуле, падіння Берлінської стіни в 1989р. символізувало кінець «холодної війни». «Залізна завіса», яка відділяла країну від зовнішнього світу, зник, як і ідеологічні фільтри, які контролювали інформацію ззовні. Масова західна культура потоком ринула в СРСР, освоюючи новий ринок. Розширювався культурний обмін.

47) Літерату́ра украї́нської діа́спори або еміграці́йна літерату́ра — література написана українськими письменниками в еміґрації, які з політичних, економічних, релігійних причин виїхали з України на постійне або тривале проживання за кордоном. Діаспорна література — результат переселення літераторів насамперед через численні політичні репресії на території України в 20 столітті. Коли в СРСР єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм, письменники-емігранти мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість критично осмислювати події в Україні. Таким чином українська діаспорна література 20 століття розвивалася паралельно з іншими європейськими літературами в той час, коли в Україні ці процеси були зупинені і замінені в значній мірі суто пропагандистською та прорадянською літературною продукцією.

48) суч умови

Актуальні проблеми у сфері культури включають:

низький рівень культури та духовності суспільства;

низький рівень державного фінансування;

занепад вітчизняного кінематографу, книгодрукування, мистецтва;

охорона та популяризація історичних пам’яток;

спекуляція питаннями мови, історії та релігії.

З цією метою, як зазначено в Конституції України та інших документах, передбачається реалізувати комплекс заходів щодо:

— забезпечення гарантій свободи творчості, доступу громадян і особливо молоді до усіх культурних надбань;

— створення нормативно-правової бази у сфері культури й мистецтва, суміжних сферах суспільного життя, що відповідала б сучасним вимогам;

— підтримки високопрофесійної мистецької творчості незалежно від політичної чи комерційної кон'юнктури;

— подальшого розвитку традиційних культур народів та етносів, що населяють Україну;

— заохочення становлення і зміцнення мережі недержавних, культурно-мистецьких організацій (творчих спілок, фондів, професійних гільдій, виконавських колективів тощо), які забезпечуватимуть розвиток культурі шляхом використання творчих, господарських і організаційно-правових форм існування та шляхом підтримки суспільством і державою;